shkolaw.in.ua 1 2 3 4

Арістофан

Жаби
Переклад Бориса Тена




© Арістофан, 405 до Р.Х.

© Б. Тен (переклад), 1980

© Й.Кобів (примітки), 1980

Джерело: Арістофан. Комедії. Х.: Фоліо, 2003. 512 с. [Бібліотека світової літератури. Том 05]. С.: 378-464.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2003



ДІЙОВІ ОСОБИ

Діоніс, бог театру.

Ксантій, його слуга.

Геракл.

Мрець.

Xарон,- перевізник до підземного світу.

Хор жаб.

Хор посвячених у містерії.

Еак, воротар у підземному світі.

Служниця Персефони, богині підземного світу.

Шинкарка перша.

Платана, шинкарка друга.

Евріпід, Есхіл, трагічні поети.

Плутон, бог підземного царства.

Дія відбувається спершу в Афінах, перед храмом Геракла,

потім у підземному царстві мертвих.

ПРОЛОГ

В глибині сцени храм Геракла. Діоніс, убраний у левину шкуру

поверх пурпурного хітона, з палицею в руці, і Ксантій з вантажем

за спиною, верхи на ослі, проходять через орхестру.

Ксантій

Чи не сказати, пане, жарта звичного,

Щоб глядачі, як завжди, посміялися?

Діоніс

Що хочеш, далебі! Лиш не «Ой, важко як!»,

Лише не це, - занадто наоскомило.

Ксантій

А інший жарт?

Діоніс

Не треба й «Як намучивсь я!»

Ксантій

То що ж тоді? Смішне щось?

Діоніс

Можеш сміливо!

Лиш одного не говори.

Ксантій

А саме що? [381]

Діоніс

Що хтів до вітру б од цієї ноші ти.


Ксантій

І що такий я на собі тягар несу,

10 Що, як його не зняти, стане сморідно?

Діоніс

Прошу, не треба, й так мене занудило.

Ксантій

Навіщо ж мав би ношу цю таскати я,

Коли не втнути жарта, як у Фрініха

Це водиться, чи в Лікія й Аміпсія?

У них є завжди носії в комедіях.

Діоніс

Та ні, не треба! Бо коли в театрі я

На отакі дивлюся мудрі витівки,

То аж на рік старішим повертаюся.

Ксантій

О тричі нещаслива шиє змучена!

20 Хоч перервися, а пожартувати - зась!

Діоніс

Хіба ж це не зухвальство, не розбещеність?

Я - Діоніс, син глеків, і тружуся я,

Йду пішки, а йому дав верхи їхати,

Щоб він не натомився, щоб ваги не ніс.

Ксантій

Чи не несу ж я?

Діоніс

Ні, бо верхи їдеш ти.

Ксантій

Та я ж несу!

Діоніс

Це ж як так?

Ксантій

Аж згинаюся! [382]

Діоніс

Хіба твою поклажу не осел везе?

Ксантій

Що на мені, те й сам несу я, свідок Зевс!

Діоніс

Та як несеш, як самого осел везе?

Ксантій

30 Не знаю як, та плечі - мов побито їх.

Діоніс

Якщо нема підмоги від осла тобі,

То краще злазь і на собі неси його.

Жартома б'ються.

Ксантій

О, чом не бивсь я, бідний, у морських боях!

На весь би голос в мене заволав би ти.

Діоніс

(зупиняється перед храмом Геракла)

Ну, злазь, плутяго! От уже й дістались ми

До тих дверей, де вперше нам належало

Спинитись. Хлопче, хлопче, відчиняй мерщій!

(Стукає в двері).

Геракл

(виходить з дверей)

Хто там у двері грюкає? Хто преться там,


Немов кентавр? Ну, говори, що трапилось?

Діоніс

(ховаючись за Ксантія, шепоче до нього)

40 Гей, слухай.

Ксантій

Що?

Діоніс

Ти не помітив?

Ксантій

Що таке? [383]

Діоніс

Як він злякавсь.

Ксантій

їй-богу, збожеволів ти!

Геракл

(голосно регоче)

Деметра свідок - сміху я не стримаю!

Кусаю губи, а проте сміюся я.

Діоніс

Підходь, диваче! В нас до тебе справа є.

Геракл

Та як же регіт стримати, побачивши

Левину шкуру на шафранній підтичці!

Яке безглуздя! Ці котурни й палиця!

Куди прямуєш?

Діоніс

Морем плив з Клісфеном я.

Геракл

І воював?

Діоніс

Ми потопили ворогу

50 Дванадцять чи тринадцять кораблів його.

Геракл

Ви вдвох?

Діоніс

Феб - свідок.

Ксантій

(до себе)

Отоді й прокинувсь я.

Діоніс

І от, коли на кораблі дочитував

Я «Андромеду», прямо в серце вдарило

Мені бажання, і яке, ти думаєш? [384]

Геракл

Велике?

Діоніс

Ні, маленьке, як Молон отой.

Геракл

До жінки?

Діоніс

Ні.

Геракл

До хлопчика?

Діоніс

Та зовсім ні!

Геракл

До чоловіка?

Діоніс

(з жахом)

Що ти!

Геракл

Спав з Клісфеном ти?

Діоніс

Не смійся, брате, бо мені невесело, -

Жаданням нездоланним я катуюся.

Геракл

60 Яким, братуню?

Діоніс

Та несила й висловить.

А може, якось поясню на прикладі.

Хіть почував до каші ти бобової?


Геракл

До каші? Чом ні, сто разів траплялося. [385]

Діоніс

Сказав я ясно, чи іще з'ясовувать?

Геракл

Та ні, про кашу годі, - зрозуміло все.

Діоніс

Такою ж я до Евріпіда пристрастю

Терзаюсь тяжко.

Геракл

Як це, до небіжчика?

Діоніс

Мене ніхто із смертних не затримає, -

По нього йду.

Геракл

Хоч і в глибінь Ладову?

Діоніс

70 І глибше, якщо буде треба, - свідок Зевс!

Геракл

Пощо?

Діоніс

Знайти поета хочу справжнього.

Одних нема, а хто живий - погані всі.

Геракл

А Іофонт хіба умер?

Діоніс

Мабуть, один

І залишився з кращих він, та й то - хто зна!

Адже я й сам у цьому ще невпевнений.

Геракл

Якщо на те, чи не Софокла б вивести

Відтіль раніш? За Евріпіда кращий він.

Діоніс

А я на Іофонта хтів би глянути, -

Що сам створити може без Софокла він? [386]

80 До того ж цей проноза Евріпід, мабуть,

Втекти сюди зі мною й так спроможеться.

А той - був лагідний, і там він лагідний.

Геракл

А Агафон?

Діоніс

Де він? Пішов, покинув нас,

Поет чудовий, втрата друзям болісна.

Геракл

Та де ж він?

Діоніс

На бенкеті щасливенському.

Геракл

А де Ксенокл?

Діоніс

А хай він згине, свідок Зевс!

Геракл

Піфангел де?

Ксантій

(про себе)

Про мене ж ні словечка він,

Хоч і натер я плечі он як боляче!

Геракл

Чи хлопчиків нема в нас, що трагедії

90 Готують тисячами, язикатіші

За Евріпіда аж на цілу стадію?


Діоніс

Це все лиш пустоцвіти, лиш базікала,

Хор ластівок, в мистецтві партачі лише,

Що зникнуть всі після вистави першої,

Разом лиш намочивши на трагедію.

Хоч як шукай, нема поета справжнього,

Який заговорив би повним голосом. [387]

Геракл

Як повним?

Діоніс

Так, щоб гомонів відважно він

Щось отаке нечувано промовисте:

100 «Ефір - домівка Зевса», «часу крок важкий».

«Не хтів святині розум присягатися,

Поклявсь облудно сам язик, без розуму».

Геракл

Тобі це до вподоби?

Діоніс

Аж не тямлюся!

Геракл

Та це одно блазенство, сам ти згодишся!

Діоніс

Не влазь в мій розум, свій-бо дім у тебе є.

Геракл

Це так погано, що вже далі й нікуди!

Діоніс

Вчи їсти нас!

Ксантій

(до себе)

Про мене ж ні словечка він.

Діоніс

То от для чого в цій чудній одежі я

Прийшов, за тебе вбраний, щоб назвав мені

110 Своїх ти друзів, на усякий випадок,

Яких стрічав ти, як ходив до Кербера.

Всіх пригадай, назви й пекарні, пристані.

Шляхи, криниці, роздоріжжя, селища,

Міста, харчевні, бардачки і заїзди,

Де менш блощиць.

Ксантій

(до себе)

Про мене ж ні словечка він! [388]

Геракл

І ти, нещасний, зважився іти туди?

Діоніс

Ти не переч, а краще розкажи мені,

Яким шляхом найближче до Аща йти,

Щоб не гарячий надто й не холодний був.

Геракл

120 Який же, справді, показати шлях тобі?

Один ось від мотузки та ослінчика -

Повіситись.

Діоніс

Кинь, надто він задушливий.

Геракл

Є й інша путь, коротка і вторована -

Крізь ступу.

Діоніс

На цикуту натякаєш ти?

Геракл

Авжеж.

Діоніс

Холодна, зимна путь, засніжена, -

Тут можна і гомілки відморозити.

Геракл

Путь скору і стримливу показать тобі?

Діоніс

Так, задля Зевса, з мене ж не швидкий ходок.

Геракл

Доплентайсь до Кераміка...

Діоніс

А далі що?

Геракл

130 Та й на високу башту вийди... [389]

Діоніс

Й що зробить?

Геракл

Відтіль дивись на перегони факелів, -

Коли ж довкола залунають вигуки:

«Пускай!», тоді пускайся й сам.

Діоніс

Куди?

Геракл

Униз.

Діоніс

Це ж так і мозок можна розтрусити весь.

Ні, шлях цей не для мене.

Геракл

А який же ще?

Діоніс

Яким ти сам спускався.

Геракл

О, це довга путь!

Ти спершу вийдеш на велике озеро

Бездонне.

Діоніс

Як я далі переправлюся?

Геракл

За два оболи в невеличкім човнику

140 Старий весляр на той бік повезе тебе.

Діоніс

Ого!

Велику силу мають ті оболи скрізь.

Відкіль вони взялись там?

Геракл

Ще Тесей привіз.

Гадюк і звірів безліч ти побачиш там

Жахливих. [390]

Діоніс

Не залякуй, не страхай мене!

Ти цим мене не спиниш!

Геракл

Непролазна там

Грязюка далі й сморід, в ній покійники, -

Хто чужоземця скривдив подорожнього,

Чи, з хлопчиком поспавши, не платив йому,

Чи руку зняв на матір, батьку в зуби дав,

150 Чи клятвою поклявся неправдивою...


Діоніс

І тих, богами свідчуся, туди ж пора,

Хто співанки вивчає у Кінесія

Або тиради списує у Морсіма.

Геракл

А далі - флейт повіють ніжні подуви,

І дивне сяйво, мов земне, побачиш ти,

І миртові гаї, і юрми радісні -

Мужчин і женщин, і почуєш оплески...

Діоніс

А хто ж вони?

Геракл

Посвячені в містерії.

Ксантій

(до себе)

Я ж, далебі, осел при тих містеріях.

160 Ні, ноші я цієї більш не втримаю.

(Скидає ношу на землю).

Геракл

Вони усе, що треба, пояснять тобі.

Близенько понад їхніми оселями

Дорога йде аж до дверей Плутонових.

Ну, то щасливо, брате!

Діоніс

І тебе хай Зевс

Боронить. [391]

(До Ксантія).

Ну, бери-но знову кладь свою.

Ксантій

Та я ж і знять її не встиг!

Діоніс

Жвавіше, ну!

Ксантій

Ой ні, благаю! Краще б ти найняв кого

З мерців, що оцією йдуть дорогою.

Діoніс

А як не стрінем?

Ксантій

Я нестиму.

Діoніс

Ну, гаразд!

На орхестрі проходить похоронна процесія.

170 Ну, от якраз і винесли покійника.

(До померлого).

Гей ти, до тебе мовлю я, небіжчику!

Не візьмеш, чоловіче, кладь в Аїд нести?

Покійник

(підводячись)

Важка вона?

Діoніс

Дивись.

Покійник

Даси дві драхми й квит?

Діoніс

А менше ні?

Покійник

(знову лягаючи, до свого проводу)

Гей ви, мерщій несіть мене! [392]

Діоніс

Стривай, чудний, все ж, може, договоримось!

Покійник

Дві драхми не даси - й не розмовлятиму..


Діоніс

Скинь три оболи.

Покійник

(обурено)

Краще знову житиму.

Покійника несуть далі.

Ксантій

От клятий перебендя! Щоб не каявся ж!

Я понесу!

Діоніс

Хороший, чесний хлопець ти!

180 Ходім до перевозу.

На орхестру виїжджає човен Xарона.

Xарон

Гоп, причалюймо!

Ксантій

А це що?

Діоніс

Це? Клянуся Зевсом, озеро,

Те, що казав він. Ось і човен бачу я.

Ксантій

А он, клянуся Посейдоном, сам Харон.

Діoніс

Привіт, Харон! Привіт, Харон! Привіт, Харон!

Харон

(підпливши на своєму човні)

Кому в місця спочинку від усіх турбот?

Кому в долину Лети, до Ослиних шкур,

Чи на Тенар, до вороння, до Кербера? [393]

Діоніс

Мені.

Xарон

Заходь же швидше!

Діоніс

Де причалимо?

Близь вороння?

Xарон

Лиш задля тебе, свідок Зевс!

190 Заходь.

Діоніс

(до Ксантія)

Гей, хлопче!

Xарон

Не візьму раба везти,

Якщо не бивсь за власну шкуру в морі він.

Ксантій

Зевс бачить, був тоді слабий на очі я.

Xарон

То обіжиш тепер навколо озера?

Ксантій

Де дожидать вас?

Xарон

При Скорботнім камені,

На пристані.

Діоніс

Збагнув ти?

Ксантій

Та усе збагнув.

Що стрів я, бідний, тільки з дому вийшовши!

(Біжить навколо орхестри). [394]

Xарон

(До Діоніса)

Сідай на весла.

(До глядачів).

Хто ще іде, йдіть мерщій!

(До Діоніса).

Гей, що ти робиш?

Діоніс

Що роблю? Не інше що,

На весла сів, як сам же ти й казав мені.

Xарон

200 То сядь-но далі, череваню!

Діоніс

Ну, уже?

Xарон

Та руки простягни й тримай.

Діоніс

І це - уже.

Xарон

Та не базікай, а упрись ногами в дно

Й греби щосили.

Діоніс

Чи здолаю ж я гребти

З незвички, ані моря ще не знаючи,

Ні Саламіна?

Xарон

Легко це! Почни лише,

І чарівну почуєш пісню ти.

Діоніс

Чию?

Xарон

Жаб-лебедів. Чудово! [395]

Діоніс

Дай же знак мені.

Xарон

О-го-гоп! О-го-гоп!

Харонів човен вирушає. Діоніс гребе в такт жабиного співу.

Хор жаб

Брекекекекс, коакс, коакс!

210 Брекекекекс, коакс, коакс!

Джерел і багн діти ми,

Мов луни флейт, гімнів клич,

Почнімо в лад пісню свою дзвонисту.

Коакс, коакс!

її Діонісу ми,

Державцю Нісійському,

В болотах співали

В дні, коли п'яно і шумно,

Глеків справляючи свято,

220 Йде люду юрба до священного гаю.

Брекекекекс, коакс, коакс!

Діоніс

А я собі намуляв зад,

Ой, як болить - коакс, коакс!

Та вам, як видно, байдуже!

Жаби

Брекекекекс, коакс, коакс!

Діоніс

Та пропадіть ви з тим «коакс»!

Самі ви лиш одне коакс!

Жаби

А хоч би й так, дозола ти!

Полюбляють наші співи й музи лірозвучні,

230 Й козлоногий Пан, що на сопілці виграває,

Радий нам і Аполлон з кіфарою своєю, -

Тож для неї у болоті ми плекаємо

Дзвінколунні комиші.

Брекекекекс, коакс, коакс! [396]


Діоніс

Я ж водянки понатирав,

І геть зопрів у мене зад,

Лише нагнусь - і загримить!

Жаби

Брекекекекс, коакс, коакс!

Діоніс

Та годі вам, краківки!

240 Замовкніть!

Жаби

Ще гучніше

Заспіваймо, як бувало

В сяйві сонячної днини

Серед рясту ми плигали

І раділи дзвінколунням

Переливчастої пісні;

Як від Зевсової зливи

Ми в глибінь ховались водну

І своїм танком грайливим

Бульки з бризками пускали.

250 Брекекекекс, коакс, коакс!

Діоніс

Брекекекекс, коакс, коакс!

Це і я в вас перейняв.

Жаби

Дуже прикро це нам чути.

Діоніс

А мені ще гірш - на веслах

Від натуги лусну я.

Жаби

Брекекекекс, коакс, коакс!

Діоніс

Стрекочіть - мені байдуже.

Жаби

От і будемо кричати

Цілий день ми без угаву, [397]

260 Поки вистачить горлянок!

Брекекекекс, коакс, коакс!

Діоніс

Брекекекекс, коакс, коакс!

Не переквакать вам мене.

Жаби

Ну й нас не подолаєш ти!

Діоніс

Овва! Як треба, то горлати

І я тут буду цілий день,

Аж поки не здолаю ваше квакання.

Брекекекекс, коакс, коакс!

Ну, от і вгамував я ваше квакання!

Xарон

270 Стривай, стривай, час веслувать до берега.

Плати й виходь.

Діоніс

Ось два оболи, на, візьми!

Гей, Ксантій! Де ти, Ксантій? Ксантій, де ти? Гей!

Ксантій

(здаля)

Агов!

Діоніс

Іди сюди!

Ксантій

Привіт господарю!

Діоніс

Ну, що ти бачив?

Ксантій


Тільки бруд і темряву.

Діоніс

А ти не бачив там клятвопорушників

І батьковбивць, як говорив Геракл? [398]

Ксантій

А ти?

Діоніс

(показуючи на глядачів)

Я й зараз бачу, Посейдоном свідчуся!

Ну, що ж тепер робити?

Ксантій

Краще далі йти.

Ми ж зараз там, де звірі дикі водяться,

280 Як говорив він...

Діоніс

Буде ще він плакати!

Це лиш мене лякавши, похвалявся він, -

Мою відвагу знаючи, завидував.

Хвальків таких немає, як Геракл отой!

А я волів би з ким жахливим стрітися,

Щоб подвиг, гідний подорожі, справдити.

Ксантій

Якийсь я гомін чую, Зевсом свідчуся!

Діоніс

(злякано)

Де, де?

Ксантій

Здається, ззаду.

Діоніс

Ну, то ззаду йди!

Ксантій

Ні, спереду, здається.

Діоніс

Ну, то йди вперед!

Ксантій

(приглядається)

Зевс свідок, звіра бачу величезного! [399]

Діоніс

Який він?

Ксантій

Дивовижний! Він міняється, -

290 То бик, то мул, а то немовби жінкою

Став чарівною.

Діоніс

(зрадівши)

Де вона? На неї йду.

Ксантій

Це вже не жінка, стала вже собакою!

Діоніс

(з жахом)

То це Емпуса!

Ксантій

Все обличчя полум'ям

Горить на ній.

Діоніс

Нога у неї мідяна?

Ксантій

Одна, а друга - з гною, Посейдоном я

Клянусь!

Діоніс

Куди ж тікати?

Ксантій

А мені куди?

Діоніс

(біжить через орхестру до крісла Діонісового жерця)

Рятуй, мій жрець, і ми з тобою вип'ємо!


Ксантій

Геракле-владче, ми пропали!

Діоніс

Ой, не клич,

Не зви мене цим, чоловіче, іменем! [400]

Ксантій

300 Ну, Діонісе!

Діоніс

Це ще гірше, й так не зви!

Ксантій

Ну, йди вперед! Сюди, сюди, господарю!

Діоніс

А що?

Ксантій

Сміліше! Все на добре вийшло нам,

І можемо, як Гегелох, сказати ми:

«Знов бачу в хвилях після бурі... ласицю!»

Емпуса зникла.

Діоніс

Побожися!

Ксантій

Свідок Зевс!

Діоніс

І ще раз!

Ксантій

Свідчусь Зевсом!

Діоніс

Ще раз!

Ксантій

Свідок Зевс!

Діоніс

Ой, як я, бідний, зблід, її побачивши!

Ксантій

А плащ твій з переляку зовсім порудів!

Діоніс

Ой, відкіля нам стільки лиха випало!

310 Кого з богів винить в моїй загибелі?

«Ефір - домівку Зевса», «часу крок важкий»? [401]

Ксантій

Агов!

Діоніс

Ну, що там?

Ксантій

Ти не чув хіба?

Діоніс

Та що?

Ксантій

Десь флейти грають.

Діоніс

Справді! Ще й повіяло

Так таємниче смольним духом факелів.

Сховаймося і потайки послухаймо!

Хор м і с т і в

(за сценою)

Іакх, о Іакх!

Іакх, о Іакх!

Ксантій

Це так і є, господарю. Співають десь

Посвячені, що говорив Геракл про них, -

320 Іакха, наче Діагор, оспівують.

Діоніс

Оце й мені здається. Та найкраще нам

Постоять тихо, й ми про все дізнаємось.

Відходять убік і ховаються.



следующая страница >>