shkolaw.in.ua 1 2 3

УДК 553.532 (487.8)

Гарбуз І. С., (Північне державне регіональне геологічне підприємство

„Північгеологія”, м. Київ)

Гурин В.А., д.т.н., професор, Мельничук В.Г., к.г.–м.н., доцент

(Національний університет водного господарства та природокористування,

м. Рівне)

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ТА ПРОМИСЛОВОГО ОСВОЄННЯ


МІНЕРАЛЬНО - СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА ПЕРІОД ДО 2010 РОКУ

Розглянуто загальний стан та основні проблеми розвитку мінерально-сировинної бази Рівненської області з метою ознайомлення потенційних інвесторів з наявними в надрах Рівненщини мінеральними ресурсами та інноваційними проектами щодо їх використання. Розроблено план дій, спрямованих на задоволення потреб промисловості і сільського господарства Рівненської області мінеральною сировиною.
The common state and basic problems of development of source raw of materials of the Rivne region is considered with the purpose of acquaintance of potential investors with the available in Rivne region entrails mineral resources and innovation projects of their use. Plan of the actions directed on satisfaction of necessities of Rivne region industry and agriculture by mineral raw material is developed.
Вступ. Програма розвитку та промислового освоєння мінерально-сировинних ресурсів Рівненської області на період до 2010 року (далі - Програма) спрямована на розвиток пріоритетних напрямів геологічних досліджень з метою забезпечення господарства області та частково України тими видами мінеральної сировини, які виявлені на території Рівненщини.

До державних і регіональних пріоритетів належать програмні проекти, якими передбачається продовження геологорозвідувальних робіт на мідь та алмази.

Перспективними напрямами освоєння мінерально-сировинної бази області є інтенсифікація робіт з видобування бурштину, лицювального каменю, торфу, розроблення відкритим способом природних агроруд - зернистих фосфоритів, комплексне використання базальтів, розширення видобування місцевої сировини для виробництва будівельних матеріалів, а також мінеральних і прісних вод.


Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Загальний стан та основні проблеми розвитку мінерально-сировинної бази області. В області нараховується більше 600 родовищ корисних копалин, які представлені 18 видами. На 1 січня 2006 року державним балансом запасів корисних копалин зареєстровано 242 родовища, з них 84 освоєно промисловістю і на їх базі функціонує 59 гірничих підприємств (додаток 1 до Програми). Дві третини корисних копалин становлять родовища торфу і сапропелю, які переважно розташовані в північних районах. В складі ресурсного потенціалу широко представлена будівельна сировина, розвідані запаси якої забезпечують подальший розвиток виробництва буто-щебеневої продукції, лицювальних плит, цементу, вапна, цегли силікатної і керамічної, будівельних розчинів, тощо.

Область, єдина в Україні, має розвідані родовища бурштину: Клесівське в Сарненському та Вільне у Дубровицькому районах. Потенціальні запаси бурштину в області значно більші. За результатами проведених Рівненською геологічною експедицією пошуково-оцінювальних робіт, прогнозні ресурси бурштину на декількох ділянках в Сарненському та Володимирецькому районах становлять більше 70 тонн.

На Рівненщині розташовані унікальні родовища базальтів, які за своїми фізико-механічними та хімічними властивостями придатні як для виробництва буто-щебеневої продукції, різних архітектурно-будівельних виробів, так і для виготовлення з них базальтового волокна і мінеральної вати.

У регіонах України та країн СНД приблизно на 20 підприємствах використовується сировина наших родовищ для виробництва базальтового штапельного волокна і виготовлення на його основі широкого асортименту ефективних теплоізоляційних виробів. Розвиток такого виробництва в області недостатній.

Поряд з базальтами широке розповсюдження мають туфи – продукти виверження вулканів. Прогнозні ресурси туфової сировини на Рівненщині становлять сотні млн.тонн, тобто є практично невичерпними. Це нетрадиційні для регіону корисні копалини, які рекомендовано використовувати для підвищення родючості та детоксикації радіоактивно забруднених грунтів, в якості мінеральних домішок до кормів худобі та птиці, легких пористих наповнювачів тепло-звукоізоляційних матеріалів.


У Рокитнівському районі розвідані і експлуатуються два родовища скляних пісків. Їх розробляє ВАТ „Рокитнівський скляний завод”. Широке розповсюдження флювіогляціальних пісків, до яких приурочені родовища, вказує на те, що ресурси області у скляній сировині при проведенні подальших геологорозвідувальних робіт можуть бути подвоєні за рахунок виявлення нових перспективних родовищ.

В якості керамічної сировини в області використовуються первинні каоліни і глини сарматського та кембрійського віку.

Первинні каоліни є корою вивітрювання кристалічних порід і широко розповсюджені в Березнівському, Корецькому та Рокитнівському районах.

Більчаківське та Дерманківське родовище в Березнівсьому районі розробляються Березнівським фарфоровим заводом. Каоліни використовуються для виробництва фарфорового посуду.

Рівненщина має значні ресурси підземних прісних вод. У розрахунку на одну людину цей показник у 2,5 раза перевищує середній показник в Україні.

Серед водних природних ресурсів Рівненщини чільне місце належить мінеральним водам. Найбільше поширення мають хлоридно-натрієві питні води миргородського типу, запаси яких розвідані в м.Остріг, с. Жобрин, с.Олександрія Рівненського району та селищі Степань Сарненського району. На ряді підприємств області налагоджено розлив цих вод.

В останні роки визначені перспективи створення в області власної мінерально-сировинної бази фосфорних добрив на базі родовищ зернистих фосфоритів. Найбільш вивченим та підготовленим до промислової розробки є Милятинське родовища, яке розташоване в Острозькому районі. Оцінені запаси родовища становлять 5 млн.тонн, а прогнозні ресурси сягають 50 млн.тонн зернистих фосфоритів.

Є також перспективи щодо виявлення в області промислових родовищ самородної міді в межах Рафалівського міднорудного вузла та позитивні ознаки щодо відкриття корінних родовищ алмазів у північних районах.

У використанні корисних копалин основні проблемні питання розвитку мінерально-сировинної бази пов‘язуються з такими факторами:


фізичним старінням основних фондів гірничодобувних та переробних підприємств, їхнім недостатнім поновленням і переоснащенням;

недостатніми інвестиційними надходженнями в розвиток гірничодобувних і переробних підприємств, розвідку та освоєння нових родовищ корисних копалин;

недостатнім фінансуванням прикладних наукових досліджень, направлених на вивчення мінеральних ресурсів Рівненщини;

невідновлюваністю природних мінеральних ресурсів, що визначають необхідність їх раціонального та ощадливого використання, зокрема бурштину та базальтів стовпчастої структури;

відсутністю коштів у споживачів мінеральної сировини та неконкурентоспроможністю продуктів її переробки за межами країни.
Розділ ІІ. МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМИ

РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ

Метою Програми є ознайомлення потенційних інвесторів з наявними в надрах Рівненщини мінеральними ресурсами, інноваційними проектами щодо їх використання, а також розроблення плану дій, спрямованих на задоволення потреб промисловості і сільського господарства Рівненської області мінеральною сировиною.

Основні завдання реалізації Програми визначено заходами (додаток 2 до Програми) за наступними напрямами розвитку мінерально-сировинної бази.


  1. Паливно-енергетичні мінеральні ресурси

Торф –корисна копалина органічного походження, яка з давніх часів використовується на теренах Рівненщини як паливо. Виробником торф’яного палива в області є державне підприємство „Рівнеторф”, на якому впроваджено високомеханізовані технології та обладнання для підготовки торфових родовищ до промислового освоєння.

Кусковий паливний торф і торфобрикети є дешевим, висококалорійним місцевим паливом, що користується сталим попитом у населення та підприємств комунальної теплоенергетики.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 №1757 „Про заходи щодо подальшої реалізації Національної енергетичної програми України до 2010 року” та з метою зменшення питомих витрат енергоносіїв у суспільному виробництві і бюджетній сфері області ДП „Рівнеторф” була розроблена „Регіональна програма розвитку торф’яної галузі на 2001 рік та на період до 2010 року”, яка схвалена розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 30.03.2001 №213. Тому, у цій Програмі напрями розвитку торф’яної промисловості не приводяться.

2. Металічні корисні копалини

Мідь. Прогнозні потреби України в самородній міді на 2006-2010 роки відповідно становитимуть 159,3 і 171,5 тис.тонн. На сьогодні Україна не має розвіданих запасів мідних руд, але перспективи виявлення їх є досить значними. Вони пов’язані з самородною мідною мінералізацією у траповій формації Волинського рудного району, де вже визначились Рівненською геологічною експедицією, як найбільш перспективні, два рудні вузли: Рафалівський в Рівненській та Гірницький у Волинській областях.

Рафалівський рудний вузол розташований у західній частині Рівненської області. Через його північну частину проходять залізниця і автомобільний шлях Київ-Варшава. Міденосність Рафалівського вузла пов'язана з базальтовими покривами. Перспективність самородномідного зруденіння підтверджується великими об'ємами і широким площовим розвитком рудовмісних порід, наявністю декількох рудних горизонтів з встановленими промислово значимими вмістами міді в рудах, самородним характером зруденіння, проявами супутньої золотої мінералізації, можливістю комплексного використання рудовмісних порід, сприятливими гірничотехнічними умовами розташування рудних горизонтів, екологічною безпекою переробки руди.

У 2002 році розроблена і затверджена в Державній геологічній службі України "Програма пошуків і розвідування родовищ самородної міді в межах Рафалівського рудного вузла", яка передбачала до 2006 року завершення пошуків у межах Рафалівської площі і проведення на найбільш перспективних її ділянках пошуково-оцінювальних робітонн

У 2003 році були завершені пошуки на Південно-Рафалівській ділянці. Техніко-економічні міркування виконані за 8 варіантами: товарної продукції (мідний концентрат і мідь металева), бортовим вмістом міді в руду 0,1; 0,2; 0,3; 0,4%. з використанням 75%. хвостів збагачення. Позитивна рентабельність досягається з бортовим вмістом 0,3; 0,4%..

За результатами геолого-економічної оцінки була виділена ділянка, площею 23,6 км2 з перспективними ресурсами категорії Р2 в кількості

761 тис.тонн міді, на якій виконуються роботи пошуково-оцінювальної стадії.

Орієнтовна вартість геологорозвідувальних робіт першочергової ділянки, виходячи із мінімально необхідних обсягів буріння - 90 тис.пог.м і супутніх робіт, становитиме біля 20 млн.дол. США.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення пошуково-оцінювальних робіт на Рафалівському рудному вузлі з підготовки перспективних рудопроявів (родовищ) до розвідування;

розвідування одного з кращих виявлених родовищ та підготовлення його до промислового освоєння з орієнтовними запасами 1 млн.тонн міді.

Результати досліджень складу, походження і закономірностей розміщення самородної міді в трапах Волині вказуть на її близьку аналогію до відомих мідних родовищ Верхнього Озера (США). Прогнозні ресурси міді в Рівненськфй та Волинській областях загалом оцінюються в 24 млн. т.

3. Коштовне каміння

Алмази.
Північна частина області (Зарічненський та Володимирецький райони) за регіональними критеріями та прямими ознаками вважається сьогодні найперспективнішою в межах України на виявлення корінних родовищ алмазів.

Біля села Кухітська Воля Зарічненського району в 1975 році було виявлено перший кімберлітовий прояв. Знайдені тут уламки кімберлітів (породи з якими пов’язані родовища алмазів) близькі за характеристиками до алмазоносних кімберлітів у західній Якутії.

Основними завданнями цього напряму є:

виявлення комплексом методів алмазоносних площ;

концентрація основних обсягів пошукових робіт на Кухітсько-Більській площі на території Володимирецького та Зарічненського району.

Бурштин. Із усіх видів природного коштовного каміння (дорогоцінне, напівдорогоцінне та виробне) бурштин є найбільш конкурентоспроможним. За рахунок досить широкого діапазону кольорових різновидів: від білого фарбоподібного до бурувато-темного, через жовті та помаранчеві відтінки і ступені прозорості, український бурштин має особливу принадність.


У Рівненській області розвідані два родовища бурштину: Клесівське в Сарненському та Вільне у Дубровицькому районах яке сьогодні розробляються державним підприємством „Бурштин України”.

Подальший приріст запасів бурштину-сирцю можливий за рахунок завершення стадії пошукових та пошуково-оцінювальних робіт на ділянках „Федорівська” та „Меліоративна” в межах Клесівського родовища і ділянок Володимирецької бурштиноносної зони, де ведуться роботи Рівненською геологічною експедицією ПДРГП „Північгеологія” з 1988 року.

Проблемним питанням в області є несанкціоноване видобування бурштину приватними особами та добре організованими, в значній мірі механізованими групами.

Незаконне видобування бурштину здійснюється ручним і гідро-механізованим способами в закритих місцевостях (лісах, посадках), віддалених від населених пунктів, в умовах бездоріжжя, що не дозволяє забезпечити надійну охорону родовищ від пограбування.

Одним із шляхів виходу є легалізація підприємницької діяльності з видобування бурштину окремими громадянами, старательськими артілями, іншими підприємницькими структурами.

Основними завданнями цього напряму є:

продовження пошукових робіт в межах Клесівської, Барашівської та Дубровицької бурштиноносних зон;

пошуково-оцінювальні роботи, в т.ч. дослідно-промислове видобування бурштину на ділянках „Володимирець”, „Дубівка” та „Жовкині” Володимирецького району;

проведення ревізійних робіт на площах незаконного видобування бурштину;

розроблення заходів, які повністю припинять незаконне видобування бурштину;

відновлення добувних робіт на родовищі „Вільне” Дубровицького району;

освоєння нових родовищ бурштину у Володимирецькому районі.

Виробні камені зустрічаються в основному серед трапів Волині у миндалекам’яних відмінах базальтів та в прожилках. Представлені концентрично-зональних агатами і мальовничими пейзажними яшми, які мають задовільні де­коративні властивості добре обробляються і придатні для виготовлення ху­дожніх та ювелірних виробів. Мінерагенічний потенціал кожного з цих каменів на окремих ділянках трапів складає сотні тонн.


На теренах Рівненщини також відомі рисунчаті кремені та скам'яніле дерево, які також складають практичний інтерес як виробне каміння, але ще недостатньо вивчені для промислового використання.
4. Неметалічні корисні копалини

Зернисті фосфорити. У Рівненській області за останні роки спостерігається тенденція до зниження запасів гумусу, інших поживних речовин та підвищення кислотності грунтів, що є наслідком ведення землеробства з низьким рівнем внесення органічних та мінеральних добрив, скорочення вапнування грунтів.

Оцінені ресурси фосфоритів становлять 81,1 млн. тонн агроруди або
4,9 млн. тонн Р2О5 при середніх потужностях продуктивних горизонтів 1,5-2,0м і вмісті Р2О5 в руді 5,9-6,5 %.

В залежності від глибини залягання продуктивних горизонтів можливий як відкритий (кар’єрний) видобуток, так і використання нетрадиційного методу експлуатації родовищ зернистих фосфоритів – свердловинного гідровидобування.

На одній з перспективних ділянок - Милятинській в Острозькому районі завершено пошуково-розвідувальні роботи.

Балансові запаси зернистих фосфоритів родовища загальнодержавного значення апробовані Державною комісією із запасів корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України (протокол №531 від 29.08.2000р.), які відповідають технічним умовам “Зернисті фосфорити для добрив”, за категорією С2 у кількості 3594 тис. тонн агроруди або 247 тис. тонн Р2О5.

Основними завданнями цього напряму є:

завершення розвідувальних робіт та дослідно-промислового видобування зернистих фосфоритів на Здолбунівській площі;

промислове освоєння Милятинського родовища в Острозькому районі;

широке використання природних агроруд (зернистих фосфоритів) в сільському господарстві.

Сапропель – цінний природний, екологічно чистий планктонний біостимулятор, який тисячоліттями формувався на дні прісних водойм (озер) з рештків планктонних і бентосових організмів в процесі бактеріальних перетворень при недостачі кисню. До складу сапропелю, крім органічних речовин, входять піщані, вапняні та інші домішки. Він багатий на біологічно активні речовини – гормони, амінокислоти та ін.


Сфери використання сапропелю: добрива; мінерально-вітамінні додатки для харчування птиці, великої рогатої худоби, свиней; лікувальні грязі; будівельні матеріали; органічні стимулятори росту рослин; меліорант для корінного покращання піщаних грунтів; нейтралізатор кислотності грунтів; потужний сорбентний засіб.

На території Рівненщини розвідано 37 родовищ сапропелю, запаси яких становлять 6,2 млн.тонн. Основні запаси сапропелю зосереджені в північних районах області.

З урахуванням електрифікації території вказаних районів можлива організація промислового видобування:

у Володимирецькому районі – оз.Велике-ІІ, Луко та Островатське із запасами 1,4 млн.тонн;

у Зарічненському районі – оз.Оріхове – 167 тис.тонн;

у Костопільському районі – оз.Мар’янівське – 1,2 млн.тонн;

у Сарненському районі – оз.Карасин – 510 тис.тонн та ін.

У зв’язку з підвищенням інтересів ринку до природних органічних добрив група спеціалістів Волинської області розробила спеціальні добрива направленої дії, які повністю забезпечують весь спектр агрокультур та трав’яні культури поживними речовинами на всіх етапах їх розвитку та у різних грунтово-кліматичних умовах.

Такі добрива можуть випускатись у двох видах: органічні (сапропель); органо-мінеральні (на базі сапропелю).

Гранульовані форми добрив дозволяють упродовж декількох років підтримувати у грунті відповідний рівень органічних поживних речовин. Наявність повної гами мікроелементів сприяє більш повному розвитку рослин, збільшенню врожаю на 25-60 %., в залежності від сільгоспкультур.

Враховуючи низьку енергоємність видобування та сушіння, український сапропель є цілком конкурентним поряд із уже відомими на єгипетському ринку аналогічними продуктами як за цінами, так і за біоактивними властивостями.

Слід відмітити, що природні запаси цього цінного натурального біореаніматора в області дозволяють повністю покрити потребу єгипетського ринку. Разом з тим, на сьогоднішній день жодне з родовищ сапропелю в області не розробляється.


Основним завданням цього напряму є:

організація видобування сапропелю на оз. Луко у Володимирецькому районі;

проведення маркетингових досліджень щодо реалізації місцевої продукції на ринках країн Африки та Азії.

Скляна сировина. Основним компонентом робочої маси для виробництва скла є кварцові піски, які характеризуються високим вмістом кварцу (98,5-99,8 %.), незначною кількістю барвників, глинистих і пилуватих часток, акцесорних мінералів. Крім основного компоненту, в шихту добавляється доломіт, вапняк, крейда, польовий шпат, каолін і ін. складники.

В якості скляних в області використовуються четвертинні флювіогляціальні та еолові піски, які широко розповсюджені в північних районах області.

Детально розвідані і рахуються на балансі ВАТ „Рокитнівський склозавод” два родовища: Рокитнівське-І і Рокитнівське-ІІ із залишковими запасами біля 1 млн.тонн

Рокитнівське-І родовище скляних пісків розробляється з 1982 року. Піски використовувалися для виробництва банок, ємністю 3л, і молочних пляшок - 0,5л . Проектна потужність кар’єру 30 тис.т піску. На цей час, родовище майже повністю відпрацьоване.

Сьогодні виробництво ВАТ „Рокитнівський склозавод” зорієнтоване на виготовлення горілчаної та пивної склотари в кількості до 230 млн.шт. на рік. Введення в 2007 році в експлуатацію нового заводу дасть можливість підприємству подвоїти випуск скляної продукції. Для виробництва такої кількості продукції річна потреба заводу в сировині становитиме 50 тис.тонн. Отже, забезпеченість підприємства розвіданими запасами з видобування - до 20 років.

Запаси скляної сировини можуть бути значно збільшені за рахунок розвідування нових родовищ на площах розвитку флювіогляціальних пісків.

Базальти. В смузі шириною 10-15км, що простягається від м.Славута (Хмельницька обл.) на півдні до м. Кузнецовська (Рівненська обл.) на півночі, залягають базальти і туфи нижнього венду, доступні для відкритої розробки.


В її межах в області розвідано 7 родовищ базальтів, з яких сьогодні розробляються 5, зокрема: Берестовецьке, Івано-Долинське та Великомидське в Костопільському та Рафалівське і Полицьке у Володимирецькому районах. Оцінені Державною комісією із запасів корисних копалин (ДКЗ) запаси базальтової сировини, придатної для виробництва, зокрема, буто-щебеневої продукції становлять 38 млн.м3, базальтового волокна і мінеральної вати – біля 400 млн.тонн.

Повний комплекс досліджень щодо використання базальтів, як сировини для виготовлення волокна і мінеральної вати проведений на Івано-Долинському, Великомидському та Іванчівському родовищах.

На родовищах, що розробляються, базальти в основному використовуються для виробництва бутово-щебеневої продукції, бруківки, шашки тощо.

Наявність на Костопільських родовищах базальтових “стовпів” дозволяє здійснювати видобуток блоків і виготовляти з них різні архітектурно-будівельні вироби (пам’ятники, монументи, поліровану плитку, сходи та ін.). Проте, розвиток такого виробництва в області недостатній.

Основними завданнями цього напряму є:

переоцінка запасів Івано-Долинського родовища, як сировини для петрургійної промисловості та видобування блоків та ін.;

нарощення добувних робіт на Великомідському родовищі;

промислове освоєння Берестовецького-І родовища;

відчуження на конкурентних засадах дільниці по виробництву теплоізоляційних матеріалів КП "Теплокомунсервіс" Рівненської обласної ради з метою залучення інвестиційних коштів на організацію виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів з базальтової сировини.

Туфи цеоліт-смектитові. На території області туфи мають широке розповсюдження, але їх розвідані запаси підраховані лише на одному - Іванчівському родовищі у Володимирецькому районі, де вони становлять 11,6 млн. тонн.

За попередніми підрахунками Рівненської геологічної експедиції прогнозні ресурси цієї сировини в області перевищують 60 млн. тонн.


Тривалий час туфи практичного попиту не мали і при розробці родовищ базальтів йшли у відвали. В цей час встановлено, що завдяки значному вмісту сорбентів (50-60 %) туфи виявляють цінні сорбційні, селективні та катіонно-обмінні властивості і можуть використовуватись в якості:

домішок до комбікормів з метою сорбції штучних радіонуклідів, виведення шлаків з організму тварин, підживлення кормового раціону дефіцитними для зони Полісся мікроелементами (мідь, ванадій, хром, марганець та ін.);

природного неорганічного сорбенту – меліоранту при проведенні дезактивації грунтів у зоні радіоактивного забруднення;

природного фарбника – наповнювача при виготовленні олійних та силікатних фарб коричневого кольору.

Основними завданнями цього напряму є:

пошуки і оцінка покладів цеоліт-смектитової сировини з максимальними вмістами сорбентів;

розвідка родовищ і дослідно-промисловий видобуток цеоліт-смектитових туфів, розкритих в діючих базальтових кар’єрах;

лабораторно-технологічні випробовування туфів, розробка технічних умов на нові види туфової продукції.

Дослідження цеоліт-смектитових вулканічних туфів Рівненщини має проводитись за окремою обласною програмою.

Для практичного використання туфової сировини не потрібно попереднього збагачення. Приповерхневі умови залягання дозволяють добувати туфи відкритим способом, в першу чергу, з дна відпрацьованих базальтових кар’єрів без затрат на розкривні роботи. Наявність під‘їзних шляхів та гірничодобувної інфраструктури на діючих базальтових кар’єрах також здешевлюють експлуатацію туфів.

Про рентабельність промислового освоєння туфової сировини на Рівненщині свідчать техніко-економічні показники видобування аналогічних цеоліт-сапонітових туфів на Ташківському родовищі, котре розвідане і успішно експлуатується в сусідньому Славутському районі Хмельницької області.

Камінь будівельний. Розвідані на території області запаси будівельного каменю забезпечують подальший розвиток виробництва буто-щебеневої продукції. Всього в області відомо 35 родовищ кристалічних порід: гранітів, діоритів, гранодіоритів та габро, з яких 25 розробляється. За останніми даними залишкові запаси будівельного каменю становлять біля 500 млн.м3. При сьогоднішньому рівні видобування (до 3,0 млн.м3) та існуючих виробничих потужностях переробних підприємств останні забезпечені сировиною більше як на 150 років. У порівнянні з 1990 роком видобуток будівельного каменю скоротився в 3 рази, а 6 підприємств взагалі припинили виробничу діяльність з випуску щебеневої продукції. Такий спад виробництва пояснюється, перш за все, значною зношеністю виробничого обладнання, %утністю коштів у споживачів та неконкурентоспроможністю продукції за межами країни.


У плані майбутнього розвитку автотранспортної системи України передбачається будівництво трьох автомагістралей, що проходитимуть територією Рівненської і суміжних з нею областей.

Будівництво вимагатиме виробництва великої кількості якісного, високоміцного кубовидного щебеню.

На розвіданих родовищах (як таких, що розробляються, так і законсервованих та резервних) планується налагодити випуск саме такої продукції в необхідних кількостях. Найбільш перспективними є родовища гранітів, що розташовані в 50 – 100 кілометровій зоні від проходження майбутніх автомагістралей. Їх використання дасть можливість у короткий термін і з найменшими фінансовими затратами організувати виробництво.

Основними завданнями цього напряму є:

реконструкція діючих камене-щебеневих заводів, придбання нового виробничого обладнання, яке дасть змогу як збільшити виробничі потужності КЩЗ, так і покращити якість продукції, що виробляється;

відновлення видобування і виробництва щебеневої продукції на родовищах у Корецькому районі, які розташовані поблизу автомагістралі Київ – Чоп, та двох родовищах (Клесівське-ІІІ і Усиків Груд) у Рокитнівському районі;

використання %івів подрібнених гранітів та базальтів для виготовлення вібропресованих бетонів, покриття рулонних матеріалів, штукатурних сумішей.

Лицювальний камінь поширений в основному на сході області, де на доступній для кар’єрного видобування глибині розташовані масиви габро, діоритів і гранітів, які характеризуються високими декоративними властивостями.

Серед гранітів найбільший практичний інтерес мають їхні масиви в Сарненському та Корецькому районах, в межах яких детально розвідані родовища: Клесівське, Осмалінське, Церковне, Вирівське та Корецьке.

Родовища темного декоративного каменю: Кисорицьке в Рокитнівському, Ясногірське – Сарненському та Броніславське – Березнівському районах представлені діабазами та габроїдами.

Сумарні запаси лицювального каменю перевищують 15 млн.м3 гірничої маси. Вони дозволяють створити потужні виробництва високоякісної полірованої та шліфованої продукції, яка користується стійким попитом на внутрішньому та світовому ринках.

Основними завданнями цього напряму є:

нарощення потужностей з видобування блоків гранітів і габро на Кисорицькому, Ясногірському та Осмалінському родовищах;

введення в експлуатацію Корецького та Церковного родовищ гранітів.


следующая страница >>