shkolaw.in.ua 1 2 ... 11 12



НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

До 10-річчя ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Серія «На допомогу професійній

самоосвіті працівників

освітянських бібліотек»

Випуск 6

УПРОВАДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ РОБОТИ

БІБЛІОТЕК ОСВІТЯНСЬКОЇ ГАЛУЗІ

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006

«БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ЗАПИС.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ТА ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ»

та ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ЗАПИС. ЗАГОЛОВОК. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ТА ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ»

Практичний посібник

УДК 025.32(083.13) ББК 78.371.1я82

У 67

Затверджено до друку вченою радою Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського

(Протокол № 3 від 17.02.2010 р.)

Укладачі: І. Г. Лобановська, в. о. заступника директора з науково-бібліотечної роботи ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

О. Г. Помчалова, науковий співробітник відділу наукового опрацювання й каталогізації документів ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського і. С. Хибних, головний бібліограф відділу наукового опрацювання й катало­гізації документів ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Науковий редактор /. Г. Лобановська, в. о. заступника директора з науково-бібліотечної роботи ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Рецензенти: і. П. Антоненко, канд. іст. наук, зав. відділу каталогізації НБУВ

Т. Ю. Власова, м.н.с. відділу каталогізації НБУВ Відповідальний за випуск І. Г. Лобановська, в. о. заступника директора з науково-біблі­отечної роботи ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського


Упровадження в практику роботи бібліотек освітянської галузі ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліо­графічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» та ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання» : практ. посіб. / НАПН України, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського ; [уклад.: І. Г. Лобановська, О. Г. Помчалова, І. С. Хибник, ; наук. ред. І. Г. Лобановська]. — К., 2010. — 95 с (Шкільна бібліотека плюс ; № 15/16 (171/172), серпень ; (Серія «На допомогу профе­сійній самоосвіті працівників освітянських бібліотек» ; вип. 6). — До 10-річчя ДНПБ Украї­ни ім. В. О. Сухомлинського.

У посібнику подаються рекомендації зі складання бібліографічного запису документа, його види та основні особливості, структура, елементи, система функцій. Наведено типові прикла­ди однорівневих і багаторівневих бібліографічних записів різних видів документів: опублікова­них і неопублікованих; однотомних і багатотомних; неперіодичних, періодичних, серіальних і продовжуваних видань; моновидань і збірників; документів на різних носіях інформації: дру­кованих, аудіовізуальних, електронних тощо, а також записи складових частин документів на основі державних і міждержавних стандартів, чинних в Україні станом на 1 січня 2010 року.

Видання призначено працівникам освітянських бібліотек України всіх видів. Воно може бути використано в роботі бібліотек інших систем і відомств, а також стане в пригоді тим, хто за­ймається науковою, педагогічною та науково-методичною діяльністю.

УДК 025.32(083.13) ББК 78.371.1я82

Передмова

Практичний посібник «Упровадження в практику роботи бібліотек освітянської галу­зі ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний за­пис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» та ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «ССІБВС. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання» підго­товлено фахівцями відділу наукового опрацю­вання й каталогізації документів Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського в ході виконання нау­кового дослідження за темою «Теоретичні за­сади формування всеукраїнського інформаційного ресурсу з питань психолого-педагогічної науки і освіти на базі ДНПБ України ім. В. О. Сухом­линського» (наук, керівник — канд. іст. наук, с.н.с, директор ДНПБ України ім. В. О. Су­хомлинського Рогова П. І.).


У посібнику подано методичні рекоменда­ції, розроблені на основі ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 [21] і ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 [22], які містять правила складання бібліографічних записів су­часних вітчизняних і зарубіжних документів на будь-яких носіях інформації всіх видів опублі­кованих (у тому числі депонованих) і неопу-блікованих документів — книг і брошур, дис­ертацій, авторефератів дисертацій, серіальних та інших продовжуваних ресурсів, нотних, кар­тографічних, аудіовізуальних, образотворчих, нормативних і технічних документів, електро­нних ресурсів, а також складових частин доку­ментів. Під час роботи було використано ряд інструктивно-нормативних і методичних до­кументів, розроблених Російською бібліотеч­ною асоціацією (АРБІКОН), Російською дер­жавною бібліотекою (РДБ) [10; 35; 45; 46] та Книжковою палатою України [25; 44]. Підго­товці рекомендацій сприяли чисельні публі­кації фахівців Росії та України, присвячені як упровадженню нового стандарту в практику роботи бібліотек [5; 28; 30; 31; 34; 41; 54], за­гальним питанням бібліографування докумен­тів у цілому [4; 6; 9; 11; 24; 32; 38; 39; 40; 42; 47; 48; 49; 51], окремим питанням складання різних видів бібліографічних описів [7; 8; 23; 29; 33; 37], так і бібліографічного опису різних видів документів [2; 3; 26], а також формуван­ню заголовка [27; 36; 43; 50; 52; 53].

У посібнику здійснено порівняльний аналіз застосування окремих положень нового ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 і скасованих із його прийняттям стандартів для описування різних видів доку­ментів. Відповідно до поділу зон і елементів бібліографічного запису на обов'язкові та фа­культативні, подано рекомендації з диферен­ційованого застосування факультативних еле­ментів залежно від типів і видів бібліотек або інформаційних видань. Бібліотеки з невели­кою кількістю фондів можуть застосовувати в записі тільки обов'язкові елементи, а з факуль­тативних — лише заголовок і ті елементи, що додатково характеризують документ і сприя­ють задоволенню читацьких запитів.


Додатково наведено рекомендації з вибору способу описування того або іншого виду доку­ментів з урахуванням їхніх вихідних даних. Уточ­нено межі застосування запису під колективним автором, укладачем і назвою. Подано рекомен­дації щодо вибору мови бібліографічного запису для документів, які мають паралельні або зміша­ні тексти різними мовами. Докладно розгляну­то правила застосування граматичних розділо­вих знаків і знаків приписаної пунктуації.

Посібник ілюстровано великою кількістю прикладів, поданих у формі, прийнятій для інформаційних видань, із зазначенням деяких відмінностей форми запису залежно від його цільового призначення.

Наприкінці посібника в додатку наведено основні терміни і визначення, пов'язані з бі­бліографічним описуванням документів, із посиланнями на стандарти, з яких вони за­позичені [12; 14; 15; 16; 17; 18]. Переклади з російськомовних стандартів подано в автор­ській редакції.

Видання може бути використано для органі­зації як традиційних карткових, так і електрон­них каталогів і бібліографічних баз даних, ін­формаційних документів (бібліографічних, ре­феративних, оглядово-аналітичних), прикниж-кових і пристатейних списків літератури.

Зауваження та пропозиції просимо надси­лати на адресу: ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, вул. М. Берлинського, 9, 04060, Київ Електронна пошта: dnpb@i.ua Web-портал: http://www.library.edu-ua

Вступ

З 1 липня 2007 року в практику роботи бі­бліотек, органів науково-технічної інформа­ції, центрів національної бібліографії, видав­ців (видавництв, видавничих організацій та ін­ших юридичних осіб), що створюють або ви­користовують бібліографічні записи на різні види документів, згідно з наказом Держспо-живстандарту України від 10 листопада 2006 р. № 322 на підставі «Угоди про проведення узгодженої політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації» від 13.03.1992 р. уперше в Україні введено в дію національний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографіч­ний запис. Бібліографічний опис. Загальні ви­моги та правила складання» [21]. Він ідентич­ний міждержавному стандарту ГОСТ 7.1—2003 «СИБИД. Библиографическая запись. Библи­ографическое описание. Общие требования и правила составления» та містить вимоги, що відповідають чинному законодавству України.


Стандарт розроблено фахівцями Російської книжкової палати в тісному співробітництві з Російською державною бібліотекою та Росій­ською національною бібліотекою. Участь в об­говоренні проекту стандарту і його доопрацю­ванні брали провідні бібліотеки та інформа­ційні установи Росії, України та інших країн СНД. Новий стандарт знадобився для уніфіку-вання правил складання бібліографічного за­пису і приведення їх у відповідність з міжна­родними нормами.

Державні стандарти, що стосуються ство­рення бібліографічної інформації, є складо­вою частиною вітчизняної системи стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої спра­ви (ССІБВС), яка існує вже близько 30 років. Усі стандарти, що входять у систему ССІБВС, підготовлено на основі аналогічних міжнарод­них правил і стандартів Міжнародної органі­зації зі стандартизації (ISO) та з урахуванням вітчизняної практики. Усі стандарти цієї сис­теми взаємопов'язані й розроблялися з єдиних позицій, основою яких є міжнародні стандар­ти, правила або рекомендації.

Новий стандарт відповідає рекомендаці­ям IFLA «Міжнародний стандартний біблі­ографічний опис — ISBD (G) — Загальне ке­рівництво» [1] і регламентує складання біблі-

ографічного запису всіх видів документів, не­залежно від форми існування, матеріального носія й знакової природи інформації. Він за­мінив цілий комплекс стандартів, які діяли ра­ніше: ГОСТ 7.1—84 «Библиографическое опи­сание документа. Общие требования и прави­ла составления», ГОСТ 7.16—79 «Библиогра­фическое описание нотных зданий», ГОСТ 7.18—79 «Библиографическое описание кар­тографических призведений», ГОСТ 7.34—81 «Библиографическое описание изоизданий», ГОСТ 7.40—82 «Библиографическое описание аудиовизуальных материалов».

Усі зміни в новому стандарті обумовлено, по-перше, прагненням максимально точно до­тримуватися основних принципів ISBD: наво­дити відомості в записі в тій формі, як вони представлені в документі, по-друге — вимогою гармонізації з уже діючими стандартами сис­теми ССІБВС з правилами подання інформа­ції у вітчизняних, зарубіжних, міжнародних форматах електронної каталогізації (USMARC (MARC 21), UNIMARC, RUSMARC тощо). Такий підхід дозволяє всім суб'єктам інфор­маційного ринку створювати однозначно зро­зумілі бібліографічні записи, що легко порів­нюються й упроваджуються в усі інформацій­ні бази даних як на регіональному, вітчизня­ному, так і на міжнародному рівнях.


В основі нового стандарту лежить концеп­ція універсальності правил описування для всіх видів документів у частині структури, набору зон і елементів, вибору мови та графіки, засто­сування правил орфографії, пунктуації, скоро­чення слів тощо. Це необхідно тому, що в умо­вах розвитку глобальних мереж усе більше від­бувається зближення між центрами науково-технічної інформації, інформаційними база­ми видавництв, книготорговельних організа­цій і бібліотеками. Для того, щоб усі учасни­ки будь-якої мережі могли взаємодіяти і ко­ристуватися різними каталогами та базами да­них, необхідно ввести загальну «мову спілку­вання». Цією мовою й стають нові стандарти, що входять до ССІБВС. При цьому досвід ро­боти бібліотек з традиційними документами є основою для розроблення стандартних рі­шень для роботи з новими носіями інформа­ції, а вимоги, що висуваються застосуванням автоматизованих інформаційних систем (АІС),

мають стати джерелом наступного вдоскона­лення бібліотечних процесів та їх адаптації до умов електронного століття.

Стандарт є базовим для всієї системи стан­дартів, правил, методичних посібників з ката­логізації. Предметом цього стандарту є скла­дання основної частини бібліографічного за­пису — бібліографічного опису.

У ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 чітко розмежовано заголовок бібліографічного запису та бібліо­графічний опис. їх визначено як окремі еле­менти бібліографічного запису.

Складання заголовка бібліографічного запи­су здійснюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні ви­моги та правила складання» [22], який набув чинності з 1 квітня 2008 р. згідно з наказом Держспоживстандарту України від 17.10.2007 р. № 267.

Цей національний стандарт ідентичний ГОСТ 7.80—2000 «Библиографическая запись. Заголовок. Общие требования и правила со­ставления», який так само, як і ГОСТ 7.1—2003 розроблено фахівцями Російської книжкової палати, Російської державної бібліотеки та Російської національної бібліотеки на основі


міжнародних рекомендацій IFLA «Міжнарод­ний стандартний бібліографічний опис — ISBD (G) — Загальне керівництво» [1], що забезпе­чує сумісність бібліографічних ресурсів як на вітчизняному, так і на міжнародному рівнях.

ДСТУ ГОСТ 7.80 містить загальні вимоги та правила складання заголовка бібліографічно­го запису: елементи заголовка, послідовність їхнього подання, застосування знаків припи­саної пунктуації.

Скорочення слів у бібліографічних записах застосовуються з дотриманням вимог ДСТУ 3582—97 «Інформація та документація. Скоро­чення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» [19], ГОСТ 7.12—93. «Библиографическая запись. Сокраще­ние слов на русском языке. Общие требования и правила» [13], ДСТУ 7093:2009 «Бібліографіч­ний запис. Скорочення слів і словосполук, по­даних іноземними європейськими мовами» [20]. ' Інші елементи бібліографічного запису фор­муються згідно з відповідними стандартами ССІБВС - ДСТУ ГОСТ 7.59-2003 «Індексу­вання документів. Загальні вимоги систематиза­ції та предметизації», ГОСТ 7.9—95 «Реферат и аннотация. Общие требования».

Розділ 1. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила

складання

Мета й завдання розроблення стандарту

Питання про необхідність перегляду стан­дарту піднімалося вже давно, оскільки ГОСТ 7.1—84 застарів у силу значних суспільно-політичних змін на теренах колишнього Радян­ського Союзу, перестав відповідати міжнарод­ним вимогам до складання бібліографічного за­пису, перешкоджав входженню пострадянських країн до світового інформаційного суспільства.

Автори нового стандарту ставили перед со­бою мету:


  • регламентувати норми і принципи уні-_ фікованої методики описування всіх ви­дів документів;
  • сприяти впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в опра­цювання документів;


  • забезпечити результативний обмін біблі­ографічною інформацією між бібліотека­ми, інформаційними службами, видав­цями й книготорговими організаціями як усередині країни, так і за її межами.

Основною відзнакою нового стандарту є те, що він у першу чергу орієнтований на ство­рення бібліографічного запису в машиночитній формі в поєднанні з традиційними формами, а не на традиційну каталожну картку як основний продукт каталогізації. Саме машиночитний бі­бліографічний запис може реалізувати завдання максимально повного відображення інтелекту­альних характеристик документа і забезпечити максимальне число точок доступу через визна­чений форматований набір бібліографічних ві­домостей і програмне забезпечення, незалеж­но від виду документа і носія інформації — па­перового, мікроформи, машиночитного тощо.

Стандарт однозначно формулює базові принципи та єдині підходи до складання бі­бліографічного запису для відображення зміс­ту документа в першу чергу як інтелектуаль­ного продукту, і тільки в другу — його фізич­ної форми.

Галузь застосування стандарту

Стандарт визначає загальні вимоги і прави­ла бібліографічного описування документа, його частини або групи документів. Його ви­користання обов'язкове для бібліотек, цен­трів державної бібліографії, органів науково-технічної інформації, видавців, інших уста­нов, які займаються бібліографуванням до­кументів. Будь-які бібліографічні посібни­ки, у тому числі бібліографічні списки, ма­ють складатися відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Новий стандарт не розпо­всюджується тільки на бібліографічні поси­лання, оскільки бібліографічне посилання — це сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглянутий або згаданий у тексті документа інший документ, необхід­них і достатніх для його загальної характе­ристики, ідентифікації та пошуку. Складан­ня посилань передбачає набір і статус еле­ментів опису, що відрізняються від загаль­них правил.

Термінологія стандарту


Термінологія стандарту акумулює в собі всі проблеми, пов'язані зі змінами в об'єкті, структурі бібліографічного запису, його заго­ловку, мові тощо. Напрями розвитку термі-носистеми каталогізації, категорії основних понять і термінів пов'язані з комп'ютерними технологіями, форматами представлення ма-шиночитних записів, новими видами носі­їв інформації, видами документів, форма­ми електронних публікацій, а також з роз­витком міжнародної каталогізаційної думки і новими поглядами на фундаментальні по­няття, такі як публікація, твір, його втілен­ня й прояв, заголовок і точка доступу, струк­тура і функції бібліографічного запису, його елементний склад.

У стандарті актуалізуються раніше прийня­ті терміни та поняття. Для забезпечення спад­коємності термінології кожний новий термін

у тексті стандарту супроводжується його ста­рим еквівалентом. Слід особливо звернути ува­гу на такі терміни:


- приписана пунктуація (умовні розділові
знаки);

- приписане (основне) джерело інформації.
Окремо наведено терміни для загального

позначення матеріалу об'єкта складання опи­су: відеозапис, звукозапис, мікроформа, руко­пис, текст та ін.

РОЗДІЛ 2. Формування бібліографічного запису

Структура і склад бібліографічного запису

У порівнянні з ГОСТ 7.1—84 у новому стан­дарті структура і повнота бібліографічного за­пису практично не змінилися. Для введення бібліографічних даних в інформаційний ма­сив набір відомостей має бути максимально повним, щоби під час пошуку й виведення необхідної інформації можна було отримати будь-яку необхідну характеристику докумен­та і в якому завгодно обсязі.


Бібліографічний запис (БЗ) це елемент (компонент) бібліографічної інформації, що фіксує відомості про документ — об'єкт запису і дозволяє його ідентифікувати, розкрити його склад і зміст для бібліографічного пошуку.

Бібліографічний опис (БО) це сукупність бібліографічних відомостей про документ, на­ведених за обумовленими правилами, що ви­значають порядок розташування й наповне­ння зон і елементів, призначених для іденти­фікації та загальної характеристики докумен­та. Бібліографічний опис є основною части­ною бібліографічного запису.

Бібліографічний запис може містити також заголовок, терміни індексування (класифіка­ційні індекси і предметні рубрики), анотацію або реферат, шифри зберігання документа, довідки про додаткові бібліографічні записи, службові помітки та іншу додаткову інформа­цію про документ, яка забезпечує доступ до нього. Крім того, бібліографічний запис може містити вказівки на місце зберігання видання — сигли (умовні позначення) бібліотек або ж бібліотечні шифри. Якщо ж бібліографічний запис складається з одного тільки бібліогра­фічного опису, зміст обох понять збігається.

Бібліографічний опис складається з елемен-

тів. Елемент опису найменша структурна одиниця, що містить одну або кілька певних бібліографічних відомостей. Елементи опису поділяються на обов'язкові та факультативні.

Завдяки обов'язковим елементам стає мож­ливою ідентифікація документів. Вони наво­дяться в будь-якому БО. Факультативні еле­менти дають додаткову інформацію про до­кумент і наводяться в описі, якщо в цьо­му є необхідність. Поділ елементів опису на обов'язкові та факультативні, умови їх засто­сування зберегли своє значення, але кількість обов'язкових елементів у загальному універ­сальному переліку збільшилась.

Близькі за змістом і функціями елементи опису згруповано в зони, яких вісім. Зона бі­бліографічного опису — це велика структур­на одиниця БО, що містить один або кілька функціонально та (або) змістовно однорідних елементів.


До складу бібліографічного опису входять такі зони:

/ зона назви і відомостей про відповідальність;


  1. зона видання;

  2. зона специфічних відомостей;

  3. зона вихідних даних;

  4. зона фізичної характеристики;

  5. зона серії;

  6. зона приміток;

  7. зона стандартного номера (або його альтер­нативи) та умов доступності.

Зони та елементи наводяться у визначеній послідовності. Окремі елементи і зони можуть повторюватися. Бібліографічні відомості, що стосуються різних елементів але граматич­но пов'язані в одному реченні, записуються в попередньому елементі. Правила наповнення зон і елементів бібліографічними відомостями

і наведення приписаних знаків пунктуації, що їм передують, є загальними для всіх об'єктів складання бібліографічного опису, незалежно від виду документа і матеріалу носія інформа­ції, на якому вміщені відомості:

Для описування окремих видів докумен­тів (образотворчих, аудіовізуальних, карто­графічних, нотних документів, серіальних та інших продовжуваних ресурсів, окремих ви­дів нормативних і технічних документів, елек­тронних ресурсів тощо) передбачено особли­ві елементи і зона специфічних відомостей, у яких відбиваються відомості про особливос­ті інформації, її фізичного носія, типу публі­кації та інші відомості, характерні для дано­го виду документа.

Бібліографічні записи поділяються на види залежно від різних ознак: об'єкта, структури запису, повноти набору елементів.

Залежно від структури бібліографічного за­пису розрізняють однорівневі і багаторівне­ві записи.

Об'єктом складання

следующая страница >>