shkolaw.in.ua 1

ПОДОРОЖ ДО ІСТИНИ...


Tи читав у дитинстві казки, мабуть, що так. Про добро та зло, про царівен та королевичів, про тварин справжніх та вигаданих, про людей мужніх та талановитих, про щастя та біду, про справедливість та брехню, про справжню дружбу та вірне кохання...

А чи знаєш ти, що все, про що написано в казках, не вигадка, що все це - правда? Правда, яка подорожує світом уже не одне століття. Ця правда дивиться на нас допитливими очима малих дітей та мудрістю сивих старців, зазирає в душу сторінками класичних творів і стародавніх легенд, ця правда звертається до нас кожною музичною нотою, цю правду ти відчуєш у стисканні рук закоханих, ця правда є істиною, яку все життя шукають люди... А знаєш, де вона ховається, мені здається, що я знаю. Здається, що там, де вічні гори у своєму величному мовчанні подумки спілкуються з вітром,… там, де сонце народжує новий день, а хмари розносять його по всьому світу,... там, де здається, до зірок можна торкнутися рукою та лишень обережно, бо світло їх таке яскраве, що може засліпити тебе,... там, де пошепки говорять трави про велич і могутність столітніх дерев,... там, де царівни-смереки гордо тримають свою верхівку,... там, де від пташиного співу розквітають квіти,... там, де найбіліший у світі сніг,... саме там, мабуть, і заховалась вона - істина.

Заховалась від злих поглядів, від холодних слів, від журби та війни, від лиха, що люди самі собі заподіюють. Заховалась і чекає на тебе, тебе справжнього, такого, яким задумав тебе Бог. Чекає, коли вже ти станеш таким зрілим, щоб пройти всі життєві випробування, аби бути сильним та достойним істини. Чекає, коли підеш чарівною стежкою, долаючи перешкоди долі-лиходійки та маючи добро в душі.

А поруч тебе простягнеться весь світ, світ, який намалювала для тебе матінка-природа. Придивись до всього уважніше. Тут почали своє загадкове життя лісові русалки, романтичні мавки, чудернацькі чугайстри та легенди й пісні, що розповідають про них. Здається, просто торкнешся рукою сусідньої гілки, на яку вранці подихнув першим сніжком туман, і раптом огорне тебе всього легка хмаринка танцюючих пухких сніжинок. А кожна з них - різна, кожна - особливо неповторна, кожна - ніжна, як і та, щойно народжена, що злітає з неба. А трохи далі суворо дивиться на тебе старий сторож стежки, майже трухлявий пеньок. Дивиться, неначе запитує - чи з добром прийшов ти до цього лісу? Що ж, як з добром - то проходь, ну а як ні – стережись, бо зачеплю! Просуваєшся далі в лісові хащі, а під ногами весело наспівує пісеньку сніжок "рип-рип, рип-рип", підхоплює цю пісеньку вітер-пустун, несе далеко поперед тебе, розлітається рипіння по всьому лісові, і вже всі мешканці лісові чекають на тебе - свого гостя.


Стримано, як і вимагається від царівен, вітають мовчанням тебе смереки. Десь там, в їхньому багатому гіллі заховались полохливі білочки й поглядають на тебе своїми оченятами-ґудзиками. А в оченятах цих перемішані і пильність, і тривога, і цікавість: чи з чистою душею прийшов ти до нашої домівки? А ти йдеш все далі й далі. Навкруги тебе змінюється довкілля, вітер стає суворіший, повітря морознішим, уже рідше зустрічаються рослини на твоєму шляху, а попереду простягається велич! І вона — вражає! Вражає своїм подихом сили, могутності, вікової мудрості, знань просвіт. Простягнулись ці простори так далеко, що й оком не осягнути. А в центрі всієї величі стоїш ти. І встоїш перед правдою вічності тільки тоді, коли зможеш вдихнути на повні груди це повітря. Коли наповняться первозданною мудрістю твоя душа та силою твоє тіло.

А тепер час повертати назад. У затишну гущавину лісу, щоб оновленим поглядом відчути повну красу його. Щоб лагідний, жартівливий вітерець поділився з тобою своїм легким настроєм. Щоб пташиний гомін наповнив музикою твої думки. Щоб затишна зелень смерек передала спокій твоїй душі. Бачиш, як змінився світ? Придивись, він надзвичайний! Тепер ти розумієш, чому саме тут заховалась істина? Бо саме тут вона знайшла спокій, щастя, турботу, добро, яке з собою приніс ти і саме так народилось кохання. Народилось і поспішило за обрій нести людям світло, наповнювати людські серця теплом, народжувати на світ щасливих дітей, наповнювати змістом старість, зігрівати душі в морозні вечори, запалювати енергією творчість, надавати сенс життю...


Вікторія ДИКА,

начальник управління виховної роботи університету,

Газета «Університет «Україна», № 10-11, 2003