shkolaw.in.ua 1

ЦБС Дніпровського району м. Києва

Бібліотека ім. П.Усенка для дітей


Березняки:

історія та сучасність




Краєзнавча пам’ ятка


КИЇВ – 2012


Шановні читачі!

До вашої уваги пропонуємо краєзнавчий посібник «Березняки: історія та сучасність». Це - своєрідний путівник у світ найближчого вашого оточення. Видання вміщує інформацію про один із чарівних і мальовничих куточків Києва – житловий масив Березняки. Ви дізнаєтесь про його загадкове минуле та яскраве сьогодення.

Щиро сподіваємось, що пам’ятка допоможе ґрунтовніше познайомитися з історією нашого славетного міста. Здійснити захоплюючу подорож в один з районів Лівобережжя , який завжди привітно зустрічає киян та гостей столиці нашої Батьківщини.

Нехай залишаться у вас гарні враження від пізнання рідної землі. Відчуйте гордість з того, що ви – кияни!

Посібник адресовано учням середньої школи та всім, хто цікавиться історією Києва та району, де він мешкає.

© Бібліотека ім. П.Усенка

Много озер на земле есть волшебных.

Но вам я, друзья, откровенно скажу –

На Березняках есть озеро Тельбин,

Соседством с который всегда дорожу.

Читач бібліотеки


Березняки розташовані на лівому березі Дніпра, між проспектом Воз’єднання, залізницею та Дніпром. Початок забудови – 1967 рік. Основна забудова велась в 1971 – 1976 рр. Територія – 260 га. Загальна житлова площа – 840 тисяч кв. метрів, проектне населення 65 000 чоловік (зараз 46,1). Автори проекту: С.Шпиль, В.Гречина, А.Заваров, Г.Блінова, В.Козлова.


Історія лівобережної частини Києва сягає сивої давнини. Березняки, судячи з енциклопедичних даних, абсолютно пересічна місцевість. Але якщо копнути глибше, дізнаємося, що у цього невеликого клаптика Києва є велике і одночасно темне минуле…

Судячи з назви, вона походить від «спільнокореневого» дерева. Але про березовий гай місцеві старожили нічого не чули. При цьому вони посилаються на своїх дідів і навіть прадідів. Якщо берези і росли тут колись, то дуже давно. А ось про Кухмістерську слобідку, що була у тутешніх місцях, люди похилого віку згадують із ностальгією. У 60-х роках минулого століття від цього села ще залишалося кілька вуличок з кривими хатками і кострубатими вербами.

Березняки мають цікавий родовід, пов’язаний зі знаменитою Києво-Печерською обителлю. Місцевість ця належала Лаврському монастирю та йменувалася Кухмістерською слобідкою. Тут розташовувалася житлова слобода кухарів знаменитої обителі, яких по – старому іменували «кухмістерами». Це слово прижилося в країні старанням Петра І, який вводив у російський побут багато чого «німецького». У безпосередній близькості від поселення існував Наводницький міст, який наводили до побудови капітального Ланцюгового мосту щорічно, в період між закінченням паводку і до льодоставу, для переходу через Дніпро військових та майстрів. Тут же існував з найдавніших часів і перевіз через ріку, яким користувалися численні прочани, які приходили до Києва. Деякі історики вважають, що Кухмістерська слобода була створена монастирем для того, щоб надати прочанам безкоштовну трапезу перед тим, як вони ступлять на святу київську землю. Так було аж до січня 1787 року, поки сюди не навідалася Катерина ІІ. Вона змінила древню слободу до невпізнання. Кортеж імператриці налічував 14 великих карет, 124 саней з кибитками. У кожну карету впрягали десять, а в сані – шість коней. Ще 550 коней були про запас. До берега причалили 80 великих галер, які обслуговували 5000 солдатів і матросів. Їх потрібно було розмістити та годувати на невеликій ділянці. Коням побудували стайні, воякам – бараки, і, звичайно ж, кілька сот кухонь. Похідне містечко функціонувало день і ніч протягом трьох місяців. Нарешті 22 квітня ескорт Катерини відправився вниз по Дніпру, а наспіх збиті дерев’ яни споруд ще довго нагадували про приїзд цариці. Поступово Кухмістерська слобідка прийшла в занепад, перетворившись на убоге робітниче селище. А під час Другої світової війни фашисти взагалі зрівняли її з землею. Паралельну назву – Тельбін ( варіанти: Тельбино, Тербин, Тельбухіно) – місцевість отримала від озера, яке вперше згадується у 1694 році, котре весною, під час повені, з’єднувалося з Дніпром. У ньому «теребили» туші битої худоби, тобто очищали їх від требушини (тельбухів), а оскільки армія та богомольці відрізнялися прожерливістю, то требухів у цьому озері плавало більш ніж достатньо. Тому озеро і одержало таку назву – Тельбін.




Зі сходу до селища примикав хутір Зательбін-Березняк - у 1883 році слобідка на 5 дворів. Це дає привід вважати, що в далекому минулому березами були засаджені береги озера Тельбін. Після Жовтневої революції назва Кухмістерська слобода не зовсім пестило слух атеїстично налаштованим чиновникам, що знали про історичний факт зв’язку місцевості з Лаврою і, приймаючи рішення про будівництво житлового масиву, влада використовувала народний топонім Березняк. Хоча територіально слобода належала Чернігівщині, як бачимо, нею володіла Києво-Печерська Лавра. Такий компроміс, що влаштовував і Київ, і Чернігів, існував досить довго. 12 квітня 1923 року ВУЦВК прийняв постанову про проведення адміністративно- територіальної реформи в Українській республіці. Замість повітів та волостей з’явилися округи і райони. Реформа торкнулася і уточнення територіальної належності тієї чи іншої місцевості. Оскільки на проведення реформи було відведено півроку, 12 жовтня 1923 року Раднарком УРСР обговорив питання про розширення території міста Києва. Відразу 20 населених пунктів приміської зони, у тому числі й ті, які належали Чернігівський губернії, опинилися в межах Києва. Серед них – розташовані на лівому березі Дніпра Передмостова, Кухмістерська, Микільська та Воскресенська слободи, села Позняки, Стара та Нова Дарниця. Територія Києва розширилася більш ніж удвічі.

На той час у Києві проживало вже півмільйона жителів, були потрібні нові ділянки під масову й індивідуальну забудову. До Жовтневого перевороту Київ був дуже гарним містом, житловий фонд якого складав 3,5 мільйона кВ. метрів. Однак руйнівні наслідки громадянської війни призвели до того, що в перші роки нової влади тисячі київських родин жили в підвалах і напівпідвалах, в застарілих і відверто аварійних будівлях. На одного пересічного жителя припадало всього півтора квадратних метра житла. Ось чому крім численних ущільнень і створення комунальних квартир, що входять в горезвісні житлові товариства, влада пішла на поступки бажаючим будувати житло на власні кошти на вільних територіях. Так були розширені слобідки на лівобережжі Дніпра. Пізніше, застосовуючи спосіб намиву територій, на яких раніше через розлив Дніпра селитися було небезпечно, в цій частині міста виникли великі житлові масиви. Були укріплені береги норовливої ріки, проритий канал в районі Русанівки, піддалися капітальній реконструкції колишні слободи. Час не стоїть на місці. Зростає територія міста, збільшується( за рахунок перш за все міграційних процесів) населення Києва, якому вже давно тісно у своїх нинішніх кордонах.


Сучасні Березняки – великий і комфортабельний житловий масив. В 1971-1976 роками на місці Кухмістерської слободи виросли 9 та 16-поверхові житлові будинки. В останні роки тут будують висотні будинки, що надає мікрорайону ще більш сучасного вигляду.





На території Березняків розташовані: проспект Павла Тичини, вулиці Березняківська, Олександра Серафимовича, Амвросія Бучми, Івана Сергієнка, Дніпровська набережна.


Березняки мають розвинену інфраструктуру. На його території знаходяться: дитячі садки, середні школи і гімназії, дві поліклініки, дві бібліотеки, дитяча музична школа №20, дитяча художня школа №2, дитячо-юнацькі спортивні школи, три вищі навчальні заклади.

В 1979 році недалеко від озера Тельбін був відкритий легкоатлетичний манеж, в якому працює Київська міська школа спортивної майстерності.

В 2011 році на Березняках було створено міський дитячий футбольний клуб «Переможець».

Мікрорайон має значний культурний потенціал. В його межах працює Київський Академічний театр українського фольклору «Берегиня», який був заснований у 1983 році. Театр очолює народний артист України Микола Буравський. До творчого складу входять 45 артистів: високопрофесійних співаків, музикантів, танцюристів. У 1995 році на Березняках почав працювати театр хореографічних мініатюр «Цвіт папороті», який є дипломантом багатьох міжнародних конкурсів. Мікрорайон також має свій спортивно-танцювальний клуб «Березіль».

В різні роки на території мікрорайону мешкали і мешкають відомі діячі мистецтва. Народні артисти України: актори Микола та Марія Миколайчуки, Маргарита Криницина і Борислав Брондуков ( лауреати Державної премії України ім. О. Довженко); співаки Валерій Буймістренко ( лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка), Алла Кудлай та ін.





У районі гармонійно співіснують представництва різних конфесій. На березі озера по вулиці Шумського височить Собор Різдва Христового. Зараз при Соборі закінчується будівництво духовно-просвітницького центру з готелем для прочан. Неподалік знаходиться храм благовірного князя Ярослава Мудрого. Закінчує «березняківський» церковний ряд Новоапостольська церква, яка побудована на кошти віруючих Німеччини. Традиції Кухмістерської слободи продовжуються.


Джерела:

www.oldkyiv/org.ua.

Киев. История городов и сел Украинской СССР/ Ред.кол. Т.Главак и др. – К.: УСЭ, 1982. -622с.

Киев: Энциклопедический словарь / Под ред. А.Кудрицкого. – К.: УСЭ, 1986. – 760с.

Рибаков М.О. Невідомі та маловідомі сторінки Києва/ М.О.Рибаков. – К.: КИЙ, 1997. – 374с.

Пам’ ятку склала і підготувала до друку – Алєксєєва Н.К.

Бібліотека ім. П.Усенка для дітей

Київ - 02152

Серафимовича, 7

Тел. (044) 550-53-01

E-mail: bibusenko1@mail.ru