shkolaw.in.ua 1

Про що потрібно знати батькам

1. Оцінюйте не особистість, почуття, думки дитини, а її вчинки.


2. Намагайтеся у спілкуванні висловлювати свої почуття без оцінки, використовуючи «Я»-висловлювання


  • «Я вважаю...»,

  • «Мені здається...»,

  • «Мені дуже неприємно...»,

  • «Я відчуваю...» тощо.


3. Якшо дуже хочеться порівняти свою дитину, то порівнюйте лише її саму із нею ж у минулому. Не варто зіставляти дочку чи сина з однокласниками або однолітками — нічого крім образи чи бажання робити все наперекір не одержите.


4. Використовуйте методику чотирьох кроків, коли необхідно встановити обмеження:

А). Прийняття почуттів дитини («Мені здається, ти дуже засмучений

розгніваний/ роздратований/ ображений. Та я люблю тебе в будь-якому

стані, і ти завжди можеш розраховувати на мою підтримку та

допомогу».)

Б). Установлення обмежень («Але мені неприємно те, яким чином ти

висловлюєш свої почуття і потреби. Якщо така поведінка триватиме, я

буду змушений обмежити тебе... (у чомусь, що дуже важливе для

дитини). У будь-якому разі, це буде твій вибір, за який ти

відповідатимеш. Отже: зробиш так — буде по-одному, зробиш інакше —

і результат отримаєш відповідний».)


В). Альтернатива («Отже: зробиш так — буде... зробиш інакше — буде...».)


Г). Право вибору («Я тобі довіряю і впевнений, що ти зробиш правильний

вибір»).


Важливо розкрити перед дитиною весь спектр можливого розвитку подій.

5.Навчіться сприймати свого сина чи доньку такими, якими вони є, а не такими, якими б нам хотілося їх бачити. Дуже легко любити ідеальну людську істоту. Спробуйте полюбити дитину цілком, із її вадами та поганими рисами. Пам'ятайте! Любити — це не означає потурати в усьому!



ЯК НАЛАГОДИТИ ТЕПЛІ СТОСУНКИ

Основні правила батьківської поведінки

1). Скажіть дитині, що хочете з нею поговорити — і запропонуйте їй самій обрати хтя цього слушний момент.

2). Попередьте, шо вам знадобиться, наприклад, одна година. Нехай вона сама обере час, вимагайте лише одного: шоб ніщо — ніщо! — не стало їй на заваді. Так ви одразу покажете їй, що бесіда набагато важливіша від повсякденних прохань і звичайних сімейних розмов. Будьте готові до того, що вона почне вперто відмовлятися, але все одно наполягайте на своєму.

3). Сядьте перед дитиною і зверніться з проханням уважно подивитися вам у вічі. Одразу попередьте, що не буде нотацій або сварки, ви не обговорюватимете її поведінку. Скажіть, що понад усе хочете порозумітися і стати її другом. А потім зверніться з проханням пояснити, чому, на ваш погляд, у вас не складаються стосунки. Налаштуйтесь на відвертість. Чудес не чекайте, але перш за все намагайтеся сприймати слова дитини без якихось умов.

4). Не читайте лекцій, не лютіться. Не показуйте свого гніву, якщо почуєте щось таке, що вважаєте помилкою або навіть правопорушенням. Пам'ятайте, що ця розмова — про саму дитину, а не про вас — не варто говорити про те, якими ви були в дитинстві. Коли дитина розповідає відверто, ви слухаєте саме життя, причому «з перших вуст» — згодні ви з тим, що говориться, чи ні. Нехай дитина вас звинуватить у всьому на світі. Навіть якщо її слова несправедливі, це краще, ніж між вами лежатиме прірва замовчування. Так ви хоча б дозволите їй скинути тягар переживань!

5). Після того, як уважно вислухали дитину, скажіть, що ви багато що зрозуміли завдяки відвертій розмові — бо не вмієте читати думки. Не бійтеся попросити вибачення, якщо в якихось ситуаціях були не зовсім праві — від цього батьківський авторитет не тільки не зменшиться, а, навпаки, зміцниться.

Проблеми, що виникають між нами та нашими дітьми, мають глибоке коріння. Варто згадати себе в цьому ж віці та свої стосунки з батьками. Можливо, це дасть відповідь, чому син чи донька поводиться саме так, а не інакше.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: кожна вирішена проблема у стосунках із дитиною допоможе нам розв'язати внутрішні дилеми, бо діти є нашими найкращими вчителями, які спонукають до самовдосконалення та розвитку.