shkolaw.in.ua 1
Група : 4 ОКН3 27.01.2012 р.

Тема уроку: Час і календар.

Мета.


Навчальна:
Ознайомитися із поняттям “календар” та його походженням; видами та основами вимірювання часу;

Розвиваюча: Сприяти розвитку спостережливості.

Виховна: Сприяти вихованню єдності людини з природою та цінності часу.
Обладнання: Комп’ютер, проектор, роздатковий матеріал, прилад для демонстрації руху Землі навколо Сонця, підручник “Астрономія” І. А. Климишин, І. П. Крячко, таблиця часових поясів, китайський гороскоп.
Тип уроку. Комбінований.

Вид уроку.
Розповідь.
План.


  1. Види вимірювання часу.

    1. Зоряний час.

    2. Сонячний час.

1.3. Місцевий, поясний і всесвітній час.

1.4 Служби часу.

2
. Календар та його види.

2.1 Календар.

2.2. Місячні та сонячні календарі.

2.3. Юліанський календар.

2.4. Григоріанський календар.

2.5. Нові календарі.
Хід уроку

І. Оргмомент (перевірка присутності учнів та заповнення журналу).

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

  1. Що таке астрономія?

  2. Що таке небесна сфера?

  3. Скільки сузір’їв налічується на небесній сфері?

  4. Які сузір’я називаються зодіакальними?

  5. Коли настає весняне та осіннє рівнодення?

  6. Що ви розумієте під поняттям літнє та зимове сонцестояння?

  7. Яких астрономів ви знаєте?

  8. У якому сузір’ї знаходиться полярна зірка?

  9. Які українські назви сузір’їв вам відомі?

  10. Що ви знаєте про геоцентричну та геліоцентричну систему світу?

ІІІ. Актуалізація опорних знань.


  1. Сформулюйте визначення поняття «час».

  2. Які одиниці вимірювання часу вам відомі?

  3. Які види часу вам відомі?

  4. Чим відрізняється український час від російського?

  5. Сформулюйте визначення поняття «календар».

  6. За яким календарем ми зараз живемо?

  7. Які види календарів вам відомі?

VI. Мотивація пізнавального інтересу учнів. Повідомлення теми та мети уроку.

  1. Ми з вами звикли носити на руках годинники, приймати сигнали точного часу по радіо, назначати зустрічі. Але ніколи не замислювалися над питаннями «що таке час?», «від чого він залежить?». Отож ми сьогодні з вами розберемося з поняттями «час» та «календар».

V. Пояснення нового матеріалу.
Насправді ж ніякого часу не існує, немає ніякого "завтра", є тільки вічне "зараз".  Б. Акунін
Часом слід розпоряджатися так само обдумано, як і грошима.

Ренді Пауш

"Час минає!" - Звикли ви говорити внаслідок усталеного невірного поняття. Час вічний: минаєте ви!  М. Сафір


  1. Час.

Потік часу може вимірюватися яким-небудь природним явищем, що періодично повторюється. Цей процес повинен бути рівномірним, щоб одиниці часу, які встановлюються з цих спостережень, могли зберігатися довго, інакше ними не можна буде користуватися. Все наше життя зв’язане з періодичними астрономічними явищами природи – з чергуванням дня і ночі, пір року, тобто з обертанням Землі навколо осі та її обертанням навколо Сонця. Тому з астрономічних спостережень встановлено дві основні одиниці вимірювання часу – доба і рік.

В межах доби потік часу фіксується штучними механізмами – годинниками, покази і хід яких контролюється в своїй основі по астрономічним явищам. Розроблено кілька систем обрахунку часу, кожна з яких має своє застосування. Слід мати на увазі, що в астрономії часто замість терміну “система обрахунку часу” використовують термін “час”. Але потрібно пам’ятати, що в природі час єдиний і об’єктивний, а різні його назви лише означають його вимірювання в різних системах обрахунку часу.


Зоряний час.

Періодичне обертання небесної сфери, повторення явищ сходу і заходу світил та їхніх кульмінацій дали людям природну одиницю лічби часу – добу. Залежно від того, що взяте за орієнтир на небі, відрізняють сонячну і зоряну добу.

Зоряна доба – це проміжок часу між двома послідовними верхніми кульмінаціями точки весняного рівнодення.

Зоряний час – це час s, що минув від верхньої кульмінації точки весняного рівнодення.

Зоряну добу розділено на 24 зоряних години, у кожній годині – 60 зоряних хвилин, у кожній хвилині – 60 зоряних секунд. Оскільки повний оберт Землі відносно точки весняного рівнодення становить 3600, то маємо таке співвідношення: 1 год = 150, 10 = 4 хв.

Через те, що Земля обертається навколо своєї осі, на різних географічних меридіанах кульмінація точки весняного рівнодення настає в різні моменти. Якщо позначити через s0 зоряний час на нульовому гринвіцькому меридіані, то для спостерігача, який перебуває на схід від Гринвіча і географічна довгота якого виражена в годинах і частках години, зоряний час буде більшим на величину :

s = s0 +

Знання зоряного часу полегшує отримання відповіді на питання про те, що можна бачити в небі в кожний заданий момент часу.

Сонячний час.

Вимірювати час, користуючись зоряною добою, найпростіше, а тому дуже зручно при розв’язанні багатьох астрономічних задач. Проте повсякденний розпорядок життя людини пов’язаний з видимим положенням Сонця, його сходом, кульмінацією і заходом. Інакше кажучи, ми живемо за сонячним часом.


Проміжок часу між двома послідовними однойменними кульмінаціями центра диска Сонця на одному і тому ж географічному меридіані називається справжньою сонячною добою.

За початок справжньої сонячної доби на певному меридіані приймається момент нижньої кульмінації Сонця. Але тривалість справжньої сонячної доби не є постійною величиною.

Це пов’язано з двома причинами:


  • по-перше, Земля впродовж року рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті, тобто нерівномірно, а отже, нерівномірним виявляється і видимий річний рух Сонця серед зір;

  • по-друге, Сонце рухається не вздовж небесного екватора, а по екліптиці, нахиленій до небесного екватора під значним кутом.

Через непостійність тривалості справжньої сонячної доби користуватися справжнім сонячним часом Т у побуті дуже незручно. Адже неможливо безперервно регулювати всі годинники “на догоду примхливому Сонцю”. Тому було введено поняття середнього сонця.

Середнє Сонце – це фіктивна точка, яка рівномірно рухається вздовж небесного екватора, і за той же проміжок часу (рік), що і Сонце, повертається до точки весняного рівнодення. Час, який визначається за середнім сонцем і за яким ми живемо, називається середнім сонячним часом і вимірюється середньою сонячною добою.

Середня сонячна доба – це проміжок часу між двома послідовними нижніми кульмінаціями середнього сонця.

Середній сонячний час Tλ – це час, що минув від нижньої кульмінації середнього сонця.



Місцевий, поясний і всесвітній час.

З цього визначення випливає, що середній сонячний час має різне значення для кожного конкретного меридіана на Землі. Наприклад, географічні довготи Ужгорода, Києва і Луганська відповідно рівні 22,30, 300 і 39,40, або в годинній мірі 1h29m, 2h00m, 2h38m. Отже, в Луганську Сонце як у нижній, так і у верхній кульмінації буде на 38 хв раніше, а в Ужгороді – на 31 хв пізніше, ніж у Києві.


Час, виміряний на певному географічному меридіані, називається місцевим часом і позначається Tλ.

Для всіх пунктів, розташованих на одному меридіані, місцевий час буде однаковим. Для пунктів, розташованих на різних меридіанах, він буде різним. Це викликає певні незручності. Якщо в минулому можна було користуватися місцевим часом, то сьогодні у зв’язку з необхідністю складати графіки руху поїздів, літаків тощо виникла потреба впорядкування лічби часу.

У 1884 р. Міжнародна конференція представників 26 держав прийняла систему поясного часу. Земну кулю умовно було поділено меридіанами на 24 годинних пояси з нумерацією від 0-го до 23-го, так що ширина поясу по довготі дорівнює 150. Через середину кожного годинного поясу проходить центральний меридіан цього поясу.

Місцевий час центрального меридіану поясу Tn називається поясним часом.

Гринвіцький меридіан, який проходить через Гринвіч (передмістя Лондона), є центральним для нульового годинного поясу. Центральний меридіан першого годинного поясу лежить східніше від Гринвіча на 150 або на 1 годину за часом, (проходить він на 45 км на схід від Праги). Центральний меридіан другого годинного поясу знаходиться на схід від Гринвіча на 300 або на 2 години за часом (західні передмістя Києва) і т. д.

Місцевий середній час гринвіцького меридіана T0 називають всесвітнім часом і позначають UT (від англ. “Universal Time”).

Кульмінації світил на географічному меридіані східної довготи λ відбуваються на λ годин раніше, ніж на гринвіцькому. Тому місцевий середній сонячний час Tλ пов’язаний з T0 так:

Tλ = T0 + λ

У свою чергу, поясний час:

Tn = T0­ + nh,

де n – номер поясу, що збігається з вираженою в годинах довготою центрального меридіана поясу. Наприклад, для Києва λ ≈ 300 = 2h, і відповідно


n = 2.

Вся Європа живе за часом першого годинного поясу. Цей час названо середньоєвропейським.

В Україні годинники у жовтні-березні показують середній сонячний час другого годинного поясу. У квітні-вересні – літній час цього ж поясу. Стрілки годинників переводяться в останню неділю березня на 1 годину вперед, а в останню неділю жовтня – на 1 годину назад.

Порівняння середнього і справжнього сонячного часу.

Зв’язок між справжнім сонячним часом Т і середнім сонячним часом Tλ, виміряним на тому ж меридіані, задається співвідношенням

η = Tλ­- Т­­
Величина η, що входить у це співвідношення, називається рівнянням часу.

Оскільки Сонце кульмінує то раніше, то пізніше за середнє сонце, рівняння часу може бути як додатною, так і від’ємною величиною. Рівняння часу набуває нульового значення чотири рази на рік – 15 квітня, 14 червня,

1 вересня і 24 грудня. Чотири рази на рік воно набирає екстремальних значень, і найбільшими ці значення бувають близько 12 лютого (η = +14,3 хв) і

4 листопада (η = - 16,5 хв). Рівняння часу обчислюють наперед і подають на кожний день в астрономічних щорічниках.

Порівняння сонячного і зоряного часу.

Сонячна доба налічує рівно 24 години сонячного часу. Але тривалість сонячної доби довша, ніж зоряної. Це виходить з наступних міркувань.

У день весняного рівнодення, 21 березня, центр диска Сонця збігається з точкою весняного рівнодення саме в момент її верхньої кульмінації. Впродовж наступної доби, до полудня 22 березня, Сонце зміститься в бік сходу майже на 10, тому центр його диска пройде через небесний меридіан на 3 хв 56 с пізніше, ніж точка весняного рівнодення, і сонячна доба виявиться довшою від зоряної на 3 хв 56,55 с .

Ця різниця складає за рік цілу добу – у простому році налічується 365 сонячних діб і 366 зоряних.


Якщо ми будемо вимірювати зоряну добу одиницями сонячної доби, то нарахуємо в зоряній добі 23 год 56 хв 4 с сонячного часу. Якщо сонячну добу будемо вимірювати зоряними одиницями, то нарахуємо 24 год 3 хв 56 с зоряного часу.

Атомний час.

Швидкий розвиток науки і техніки в середині ХХ ст. привів до створення принципіально нових методів обрахунку часу. Для цієї мети створені спеціальні прилади, в яких відбуваються автономні коливальні процеси високої стабільності. В усіх цих приладах, що часто називаються стандартами частоти, вимірювання часу основане на підрахунку кількості коливань, які виникають в системі приладу. Так, в кварцевих годинниках відбуваються високочастотні коливання кварцевої пластинки під дією змінної електричної напруги, що забезпечує підрахунок часу з точністю до 10-6. В атомних годинниках використовується тільки певна частота електромагнітних коливань, які випромінюються атомами при квантових переходах між енергетичними рівнями, і точність підрахунку часу підвищується до 10-11 – 10-12 секунди.

Розроблена система вимірювання часу, основана на надстабільному еталоні частоти, де використовуються електромагнітні коливання, що випромінюються атомами металу цезію - 133 (133Cs). Час, що вимірюється в цій системі, отримав назву атомного часу. За одиницю часу взято атомну секунду.

Атомний час не залежить від обертання Землі і контролюється Міжнародним бюро часу. Але невеликі аперіодичні нерівномірності при обертанні Землі призводять до незначних розходжень між астрономічним середнім часом і атомним часом. Тому регулярно 31 грудня (а іноді і 30 червня) в самому кінці доби в підрахунок часу вноситься поправка.

Служба часу.

Завданням служби часу є визначення і збереження точного часу та передача сигналів точного часу по радіо. Кожна астрономічна обсерваторія має свою службу часу, яка слідкує за правильним ходом і показами годинників, що є в обсерваторії.


В астрономічних обсерваторіях використовуються годинники різних конструкцій – стаціонарні (маятникові, кварцеві, молекулярні, атомні) і переносні (хронометри). Стаціонарні годинники живляться електричною енергією, а хронометри мають спіральну пружину і баланс. Хронометри завжди використовуються при астрономічних спостереженнях в експедиціях, а часто і в самих обсерваторіях.

Годинники і хронометри мають електричні контакти, до яких підключаються хронографи – прилади, що реєструють моменти часу. Конструкції хронографів дуже різноманітні. Вони можуть відразу друкувати на рухомій стрічці моменти часу, використовуючи числа. В кожній астрономічній обсерваторії є кілька годинників і хронографів. Одні з них встановлюються по зоряному часу, а інші – по середньому сонячному. Для цього годинники і хронометри ретельно регулюють. Однак ідеальне регулювання годинників неможливе, і збереження часу в будь-якій системі обрахунку зводиться до визначення поправки, тобто різниці між моментом точного часу і показами годинників в цей момент.

2) Календар.

Уявіть собі, що було б, якби раптом не стало ні годинників, ні календарів. Як тоді взнати, скільки годин або який зараз місяць? З впевненістю розрізняти пори року було б особливо важко в тих частинах світу, де температура на протязі року змінюється на невеликі значення.

Якраз з такою проблемою зіткнулися люди в давнину. Але дуже швидко люди зрозуміли, що тіла на небі переміщуються в певній послідовності і що вони можуть використовувати ці переміщення та вимірювати хід часу. Древні люди будували на Землі споруди, які були точно вирівняні і узгоджені з рухом Сонця, Місяця та зірок.

Календарем прийнято називати певну систему лічби проміжків часу з поділом їх на екремі періоди – роки, місяці, тижні, дні.

Слово “календар” походить від латинських слів “калео” – проголошую і “календаріум” – боргова книга. Перше нагадує про те, що в Давньому Римі (звідки до нас прийшов календар) початок кожного місяця проголошувався окремо, а друге – що там першого числа кожного місяця сплачували проценти за борги.


Астрономічними прообразами календарних одиниць – місяця і року – стали відповідно тривалості синодичного місяця S=29,53059 доби і тропічного року Т= 365, 24220 доби.

Залежно від своїх традицій, способу життя і релігійних уявлень люди в давнину розробили різні типи календарів: місячні, місячно-сонячні, сонячні.

Місячний календар.

У місячному календарі рік складається з 12 місяців. В давнину лічбу днів у новому місяці починали від першої появи вузького серпа Місяця на вечірньому небі; тривалість місяця порівнювалась зі зміною фаз Місяця. Відповідна цьому тривалість астрономічного місячного року дорівнює:

12·29,53059 доби = 354, 367 доби.

Число 354 можна подати так:

6· 30 + 6·29.

Тобто можна ввести календарний рік тривалістю 354 доби, в якому загалом буде налічуватись 6 місяців по 30 діб і 6 місяців по 29 діб. А щоб початок календарного місяця якомога точніше збігався з новомісяччям, то і місяці повинні чергуватися. В середньому за кожні три роки із залишку 0,367 доби накопичується трохи більше однієї доби. Щоб врахувати це, потрібно впродовж кожних тридцяти років 11 разів рівномірно додавати по одному дню. Рік, який містить 354 доби, прийнято називати простим, а рік у 355 діб – подовженим або високосним. Місячний календар використовується в країнах, де сповідується іслам.

Місячно-сонячний календар.

Для узгодження тривалості сонячного та місячного року використовують місячно-сонячні календарі. У таких календарях менші проміжки часу (місяці) вимірюють за змінами фаз Місяця (календарні місяці налічують 30 і 29 діб). Але оскільки 12 таких місяців – це 154 доби, тоді як тропічний рік на 11 діб довший, в лічбу місяців у році найчастіше 7 разів за кожні 19 років вставляли додатковий 13-й місяць. Бо 19 тропічних років практично рівні 235 синодичним місяцям – це так званий метонів цикл. Тож через кожні 19 років ті ж самі фази Місяця приходяться на ті самі календарні числа. Однак через кожні 216 років конкретна фаза Місяця зміщується по датах нашого календаря на одну добу вперед.


Місячно-сонячний календар офіційно використовується лише в Ізраїлі. На підставі місячно-сонячного календаря проводять обчислення дат християнської Пасхи і пов’язаних з нею інших свят. В минулому ж він повсюдно був найбільш уживаним.

Сонячний календар.

У сонячних календарях за основу обліку часу беруть зміну пір року, тоді як на зміну фаз Місяця не зважають. Першоосновою нашого сонячного календаря був юліанський календар, запроваджений 1 січня 45 р. до н.е. римським політичним діячем і верховним жерцем Юлієм Цезарем. Оскільки тоді вже було відомо, що сонячний рік містить близько 365, 25 доби, у цьому календарі три з кожних чотирьох років були простими і мали по 365 діб, а четвертий – високосний – 366 діб. У порівнянні з тропічним роком середній рік юліанського календаря був довшим лише на 0, 0078 доби. Різниця невелика, але за кожні 128 років з цих частинок нагромаджувалася ціла доба. Отже, якщо у 300 р. н. е. Весняне рівнодення припадало на 21 березня, то через 128 років – на 20 березня, ще через 128 років – на 19 і т. д.

У юліанському календарі збережений давньовавілонський семиденний тиждень. Руські назви днів тижня мали специфічний характер. Неділя довгий час називалася седмицею (сьомим днем) або “неделей” (день відпочинку, протягом якого нічого не роблять), понеділок – день, що настає після неділі (дня відпочинку), віторок – другий день, середа – середина тижня, четвер – четвертий і п’ятниця – п’ятий день. І тільки сучасні назви двох днів пов’язані з християнською релігією: субота – від давньоєврейського “шаббат” (відпочинок, спокій) і “воскресенье” – в честь Христа, що воскрес з мертвих. У багатьох слов’янських народів, у тому ж числі і на Україні, назви шести днів такі самі, а “воскресенье” називають неділею.

До середини XVI ст. дата весняного рівнодення змістилася вже на 10 діб і припадала на 11 березня. З датою весняного рівнодення пов’язане найбільше християнське свято – Пасха. На Нікейському (325 р.) церковному соборі було прийнято святкувати її в найближчу неділю після повні, яка наставала після весняного рівнодення. Вважалося, мабуть, що дата дня весняного рівнодення зберігається “назавжди”. Та оскільки справжнє весняне рівнодення поступово зміщувалося в бік 1 березня, то створилася така ситуація: якщо, наприклад, у ХVI ст. повня випадала на 18 березня, весняною вважали не її, а наступну – 17 квітня. Отже, свято Пасхи зсувалося в бік літа.


У 1528 р. римський папа Григорій ХІІІ здійснив реформу календаря. Щоб повернути весняне рівнодення з 11 на 21 березня, з лічби днів було вилучено 10 діб: після 4 жовтня 1528 р. настало не 5, а 15 жовтня. І щоб надалі така помилка не виникала, було прийнято з кожних 400 років вилучати три доби: столітні роки, число сотень яких не ділиться без остачі на 4, вважають простими – по 365 діб (такими були роки 1700, 1800, 1900 і буде 2100-й). Цей виправлений календар отримав назву григоріанського або нового стилю (н. ст.).

Середня тривалість року григоріанського календаря (за 400 років) становить 365, 2425 доби, що лише на 26 с перевищує тривалість тропічного року. Тому і похибка на одну добу накопичується в цьому календарі приблизно за 3 300 років. Отже, григоріанський календар загалом точно відображає астрономічні події, хоча упродовж 400 років весняне рівнодення у ньому припадає на дати 19, 20, 21 березня.

Григоріанський календар був прийнятий не відзразу. З 15 жовтня 1528 р. його ввели тільки в Італії, Іспанії, Португалії і Польщі, а в інших країнах – в наступні роки XVI-XX століть. В Росії він бів узаконений лише при Радянській владі: декретом Радянського уряду від 25 січня 1918 року (по старому стилю) після 31 січня наступний день вважали 14 лютого 1918 року, і цим самим наша країна перейшла на григоріанський календар, що був прийнятий більшістю культурних країн світу.

Про нашу еру.

У своїй практичній діяльності людина потребує певної системи обліку років. При цьому немає істотного значення, який рік у цій системі було названо першим.

Та чи інша система лічби років має назву ера. Ішакше, ерою названо всю сукупність років, відлічених від певної початкової точки, що зветься епохою (з грец. “епохе” - зупинка).

Історія показує, що початковим моментом може бути подія реальна (в Древньому Єгипті – по роках царювання фараонів, в Древньому Китаї – від початку царювання імператорів, в Древньому Римі – спочатку по іменах консулів, а потім “від заснування Рима”) або вигадана, легендарна, часто пов’язана з релігійним віруванням. Взагалі кажучи, для лічби років не має ніякого значення наівть те, чи дата події вказана правильно, чи помилково. Головне, щоб рахунок років від обраного моменту проводився неперервно, без пропусків і повторень. Лічбу років “від Різдва Христового” (насправді – “від втілення Господа”, тобто свята Благовіщення), яку ми називаємо нашою ерою, запровадив у 525 р. римський монах Діонисій Малий, який складав у той час нові таблиці дат Пасхи. Число 532 було взято Діонисієм тому, що по ньому було легко вичисляти дати святкування Пасхи. Створено таблицю (пасхалію), на основі якої можна наперед знати дати Пасхи на багато років вперед.


Таким чином, наша ера не зв’язана ні з якою історичною подією і являється такою ж міфічною як і ера “від створення світу”. Нова ера завоювала собі визнання не відразу. В Римі вона почала впроваджуватися з 533 р., але повністю закріпилася лише в середині XV ст., у Франції – вперше введена в VIII ст., а в Росії – лише з 1 січня 1700 р. До цього на Русі лічба років велася “від створення світу”, і новий календарний рік розпочинався 1 березня, а з 1492р. – 1 вересня. Указом Петра І (1672-1725) початок року було перенесено на 1 січня (як у Європейських країнах), але тільки по юліанському календарі, і введена нова ера.

НОВІ КАЛЕНДАРІ

Всесвітня асоціація календарів (ВАК) виступила з ініціативою замінити григоріанський календар, за яким світ живе з 1582 року. Голова асоціації Уейн Річардсон угледів в григоріанському календарі пару серйозних недоліків. Перший - високосні роки. Другий - квартали мають різну кількість днів, що ускладнює світову економічну діяльність. 

Зараз розглядаються два варіанти заміни григоріанського календаря.




1-й варіант

Якщо новий календар, так званий «Y2K», пройде експертизу ООН і буде затверджений, у кожному календарному кварталі стане по 91 дню. Щоб зрівняти кількість днів у кварталах, розробники нового календаря пропонують змінити кількість днів у деяких місцях. Зокрема, за новим календарем в лютому буде 30 днів. При цьому кожен новий рік буде обов'язково починатися з неділі. А 31 грудня перетвориться на так званий День миру (Worldsday), що не має конкретного числа і дня тижня. 

Ну а, в високосні роки ще один Worldsday з'явиться влітку - після 30 червня буде йти ще один W-день.

А от тим, хто народився 31-го числа в березні, травні, серпні та грудні не пощастить - їх днів народжень у календарі просто не буде. 

2-й варіант

Професор канадського університету з міста Торонто Айвр Бромберг розробив систему літочислення під назвою «Симетрія-454». У його календарі кожен новий місяць буде починатися з понеділка, а в лютому, травні, серпні та листопаді кількість днів збільшиться до 35. При цьому всі інші місяці вчений хоче скоротити до 28 днів. Тобто для простоти кожен місяць повинен мати рівне число тижнів - 4 або 5. 

Найбільш неприємним моментом в цьому календарі є те, що у багатьох людей просто зникне день народження - з нових календарів у січні, березні, квітні, червні, липні, вересні, жовтні та грудні зітруться 29-е, 30-е, 31-е числа .

      Кожний рік буде починатися з неділі.


  1. У лютому буде 30 днів.

  2. У березні зникне 31-е число.

  3. У квітні з'явиться 31-й день.

  4. У травні зникне 31-е число.

  5. У високосний рік у червні з'явиться День миру (Worldsday) - без конкретного числа і дня тижня.

  6. Зникне 31 серпня.

Щороку колишнє 31 грудня буде замінюватися Днем світу (без конкретного числа і дня тижня).
VI. Закріплення вивченого матеріалу.

  1. Що таке середнє сонце?

  2. За яким принципом здійснений поділ земної кулі на годинні пояси?

  3. Які ви знаєте види часу?

  4. Для чого потрібний календар? Які його типи?

  5. Як виник календар?

  6. Що називається сонячним затемненням?

  7. Що називається місячним затемненням?

  8. Як часто вони бувають?


V. Домашнє завдання.

§§ 4,6,8,10.