shkolaw.in.ua 1
Готовність до компромісів – це ознака не стільки слабкості, скільки розуму, оскільки не кожен здатен усвідомити, що справу краще мати з партнером, а не з противником. Нехай навіть і за рахунок поступового наближення до мети.

Це “ТИЖДЕНЬ”, інформаційно-аналітична програма Національного радіо.

Ведучий програми Сергій Фісюн.
Цього ж тижня, говорячи про компроміси досягнуті і не досягнуті, доречно згадати:

- про українських політиків, які непохитно тримають власні позиції, думаючи при цьому багато над тим, як сподобатись виборцям, і набагато менше намагаючись їм справді допомогти;

- про зарубіжних кредиторів, які роблять чергові кроки назустріч українському Уряду, керуючись при цьому чи-то об”єктивною інформацією про кризовий стан української економіки, чи-то суб”єктивною інформацією про антикризовий потенціал українського Уряду;

- про російське-американське перезавантаження, яке поки що дуже нагадує принцип “ти - мені, я - тобі”, і передбачає з боку США поступки у справі створення ПРО і підтримки євроатлантичних прагнень України та Грузії, а з боку Росії – у військово-транзитній співпраці з США;

- про світових лідерів, які дають черговий шанс Ірану уникнути антиядерних санкцій, і нові обіцянки допомогти найбіднішим країнам, забуваючи, правда, при цьому про невиконані обіцянки старі;

- про болгарських виборців, які сказали “ні” чинній владі і “так” новій владі, повіривши, що та таки подолає корупцію.
Навряд чи нинішній склад Парламенту здатний претендувати на звання найбільш ефективного, а ось на титул найбільш креативного чи просто винахідливого – може. Інша справа, що ця схильність до винахідливості зумовлена значною мірою нездатністю до співпраці.

Досвід двох невдалих, через блокування, позачергових засідань і кількох невдалих з тієї ж причини чергових пленарних засідань, які мали стати завершальними для нинішньої сесії Парламенту, змусив депутатів шукати нові та оригінальні форми продовження роботи. На обіцянку фракції Блоку Юлії Тимошенко скликати чергове позачергове засідання фракція Партія Регіонів відповіла збирання власних підписів... за проведення теж позачергового засідання. Хтось побачив у цьому ознаки театру абсурду, а хтось відчув дуже сильне бажання ініціаторів наполягти на власних ініціативах. Оскільки той, хто ініціює позачергове засідання, і далі замовляє музику, тобто пропонує порядок денний засідання – БЮТ, як відомо, наполягає на знятті депутатської недоторканості, законодавчій підтримці Євро-2012 і десь там третім пунктом стоїть кадрове оновлення Уряду. Партія ж Регіонів б”є в одну точку, намагаючись проголосувати за підвищення розмірів мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму і у такий спосіб можливо дещо полегшити життя найбіднішим і точно ускладнити життя Уряду. Цю конкуренцію позачергових засідань доповнив власною ініціативою про спеціальне засідання Парламенту за участю Президента та Прем”єра Голова Верховної Ради Володимир Литвин. Правда, Спікер не виключає, що його заклик буде проігнорований, а компроміс, який розблокує роботу Парламенту – не знайдений. Володимир Литвин вважає, що конфлікт і на рівні політичному, і на рівні міжособистісному зайшов так далеко, що примирити і змусити працювати всі гілки влади цілком можливо вже не вдасться. І в такому разі пропонує вихід - прийняти рішення, аби у найстисліші терміни провести одночасно президентські і парламентські вибори. Та обставина, що сьогодні для цього немає правових підстав, Керівника Парламенту не лякає. На його думку, якщо таке рішення буде ухвалено, під нього можна буде підвести відповідну правову базу. Тим більше, що досвід ухвалення політико-правових рішень в Україні є. Правда, ось іншого досвіду – усвідомленого офіційного відходу від влади – в Україні бракує. Так що заклик Володимира Литвина, адресований за таких непримиренних обставин усім основним політикам - написати заяви про відхід від влади і попрацювати консультантами у тих, хто прийде до влади – навряд чи цими основними політиками буде почутий. Хоча, з іншого боку, виборцями він може бути оцінений.

Про український Парламент, який конфліктує і не працює – професор Національного університету “Києво-Могилянська Академія” Олексій Гарань.

ГАРАНЬ: Цього тижня ми продовжували спостерігати блокування трибуни Парламенту “регіоналами”. Вимогу, яку висувають “регіонали”, а це підвищення соціальних виплат, вона звучить дуже привабливо, але, на жаль, виглядає зараз просто як політтехнологічний хід. Тому що країна перебуває в умовах кризи. Криза обумовлена також економічними тенденціями в світі. І, зрозуміло, що за цих умов підвищувати соціальні виплати, звичайно, можна, але це призведе до того, що люди не зможуть отримувати навіть те, що вони мають, тому що це підірве бюджет і може навіть спричинити до подальшого розвитку інфляції. Але тим не менше “регіонали” вирішили використати цей привід, бо вони перебувають в опозиції і хочуть набрати додаткові очки. БЮТ з цим не погоджується. І проблема полягає в тому, що блокування трибуни “регіоналами”, воно не дає можливості зробити кадрові оновлення в Уряді. І такі оновлення, вони є необхідними, вони є підготовлені і, більше того, Уряд Тимошенко сподівався знайти підтримку в різних політичних сил. Тому що була зроблена пропозиція різним політичним силам на заповнення цих вакансій, але знову ж таки блокування трибуни “регіоналами” перешкоджало. Ми знаємо, що згідно з українською Конституцією, якщо Парламент не може працювати протягом тридцяти днів, то це створює підстави для дострокового розпуску Парламенту. Однак 17-го липня буде термін, коли до початку президентської кампанії залишиться півроку, і згідно з Конституцією після розпустити Парламент буде не можна. Тому можна говорити про те, що український Парламент вистояв протягом цього часу, не зважаючи на всі спроби дострокового розпуску, і в цьому була спільна позиція Партії регіонів і Банкової. Їхня аргументація полягала в тому, що в Парламенті не має міцної більшості, і тому потрібні дострокові вибори для того, щоб розв”язати цю патову ситуацію. Однак, з іншого боку, ми розуміємо, що в умовах кризи це було б додатковим тягарем, який ускладнює політичну і економічну ситуацію в Україні. Чому в цьому була Партія регіонів зацікавлена? Тому що знову ж таки вони розраховували, що це відкриє шлях Януковичу до прем”єрства, з якого він може стартувати в президентське крісло. Однак, як уже сказано, після 17-го липня Президент не зможе розпустити Парламент, оскільки Конституція прямо це забороняє. Лишається питання про те, чи буде продовжувати Парламент працювати, в якій формі, чи буде закрите засідання, чи ні, або будуть скликатися позачергові сесії. Виглядає так, що Парламенту все-таки потрібно працювати, тому що є цілий ряд законів, які необхідно приймати. Серед тих законів, які необхідно прийняти, зокрема, і новий Закон “Про вибори Президента”. Закон є неоднозначним, є критика, яка, зокрема, стосується проблеми формування комісій. У той же час у цьому законі є важлива норма, яка скорочує термін президентської кампанії з чотирьох до трьох місяців. Знову ж таки скорочення кампанії навіть на один місяць це означатиме, що в суспільстві буде можливо трохи менше напруги. І очевидно, що це треба було б підтримати. Тоді кампанія виборів Президента стартуватиме в жовтні. Однак для цього треба, щоб Закон “Про вибори” було прийнято в другому читанні. Вже зараз Президент сказав, що він накладе на нього вето. Зокрема, однією з аргументацій є порядок формування комісій, який передбачає представників, насамперед, від політичних фракцій у Парламенті, а не від кандидатів в президенти, яких може бути безліч. Ми знаємо, що під час президентських виборів висувається також дуже багато технічних кандидатів. Тому якщо ми подивимося на графік прийняття цього закону, то побачимо, що закон потребує ухвалення в другому читанні з можливими поправками, але якщо буде вето Президента, то для того, щоб його подолати, лишається час тільки на початку вересня. Тому що згідно з нинішнім законом кампанія має стартувати 19-го вересня. Отже, якщо Закон “Про вибори Президента” не буде прийнято в новому читанні до цього терміну, тоді буде діяти попередній закон, і кампанія стартуватиме 19-го вересня. А де-факто кампанія вже розпочалася. І українські політики, ми бачимо, що будуть використовувати різноманітні засоби для того, щоб привернути увагу до себе і дискредитувати своїх політичних опонентів. Трибуна парламенту є для цього зручною формою. І тому ми можемо прогнозувати, що, на жаль, робота Парламенту навряд чи буде ефективною до виборів. Хоча ряд законів треба буде приймати, в яких зацікавлені всі. Очевидно, для цього будуть формуватися ситуативні більшості.

ВЕД.: Як здається, головне нині в Україні запитання, на яке треба знаходити відповідь – де взяти гроші. Насамперед, воно турбує українських політиків. При чому не стільки тих, які ініціюють розгляд питання про підвищення мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму – вони звісно усвідомлюють, що на папері знайти гроші легше, аніж зібрати в реальності, на що можливо, насамперед, і розраховують, формулюючи для Уряду непідйомне завдання. Не забувають про це запитання і ті політики, які готуються йти на вибори. І популярна нині ініціатива про скорочення виборчої кампанії до 90 днів і об”єднання двох виборчих кампаній в одну – це серйозна економія не лише для бюджету, але й для спонсорів учасників виборів. Так що пропозиція Володимира Литвина окремим законом передбачити скорочення термінів президентської кампанії і не чекати поки Глава держави заветує зміни до Закону “Про вибори Президента України” після їх ухвалення в нинішньому дискусійному варіанті, може знайти розуміння депутатів. Але найбільше, хто у владних кабінетах опікується нині питанням - де взяти гроші - це Уряд. І не без успіху опікується. Цього тижня гроші в черговий – вже третій раз – було знайдено у Міжнародному валютному фонді. Принаймні, Місія МВФ, яка працювала цього тижня в Україні, рекомендуватиме Раді виконавчих директорів фонду надати Україні наступний транш і навіть трохи - на 100 мільйонів - збільшити його - до 3,3 млрд. доларів. Можливо така зговірливість і щедрість фонду пояснюється тією обставиною, що з цих грошей майже 2 мільярди доларів буде спрямовано на погашення чергових, згідно з графіком, зовнішніх боргів України. А можливо справа в усвідомленні того, в якому нині стані насправді перебуває українська економіка. Прогноз фонду неоптимістичний – темпи падіння розвитку економіки збільшено з 8 до 14 відсотків, а показник дефіциту бюджету розширено з 4 до 6 відсотків ВВП. Залишок коштів якраз і планується витрачати на фінансування збільшеного дефіциту, в якому, до речі, вже відбито і дефіцит балансу НАК “Нафтогаз України”. Зі свого боку Уряд пообіцяв щоквартально коригувати тарифи, що непросто буде зробити напередодні виборів навіть з врахуванням посиленої системи соціального захисту. А ще в МВФ сподіваються, що український Уряд для збалансування фінансового стану “Нафтогазу” не лише проведе, але й результативно завершить активний діалог з іншими міжнародними організаціями. І тут знову головне все теж, нехай і трохи перефразове питання – в кого взяти гроші для оплати за газ, який необхідно закачати в українські підземні газові сховища - у європейських інституцій чи в Росії. Ось так, навіть вибір є. Прем”єр Юлія Тимошенко цього тижня офіційно повідомила, що “ЄС запропонував умови, на яких він готовий надати Україні кредит, і Російська Федерація також надала подібні пропозиції”. Так що відпрацьовуються обидва варіанти. У першому випадку, як відомо, вимоги економічні – реформування енергосектору, в другому – цілком можливо будуть і політичні. Так що подумати є над чим.

Про зарубіжні гроші для України – експерт Школи політичної аналітики Петро Бурковський.

БУРКОВСЬКИЙ: Україна впевнено балансує між жорсткими вимогами Міжнародного валютного фонду щодо стабілізації економіки та вимогами збереження соціальної стабільності в Україні. Такий висновок випливає з результатів останніх переговорів між українським Урядом та місією МВФ в Україні. По-перше, вдалося досягнути домовленості про збільшення дефіциту державного бюджету з чотирьох відсотків до шести відсотків. У ці надлишкові два відсотки буде включено так званий зведений дефіцит компанії НАК “Нафтогаз України”. Це означає фактично зелене світло для Уряду, для залучення кредитних коштів як Міжнародного валютного фонду, так і Світового банку, європейських інвестиційних структур для покриття дефіциту “Нафтогазу України” на закупівлю газу, який потрібен в осінньо-зимовий опалювальний період та для забезпечення безпечного транзиту російського газу до Європи. Фактично це ставить хрест на планах Російської Федерації перейняти контроль над українською газотранспортною системою та дозволяє Уряду зберегти доволі помірні ціни для українських споживачів, в першу чергу для промисловості. З іншого боку, в обмін на цю поступку Міжнародний валютний фонд ставить жорстку вимогу про індексацію тарифів кожного кварталу. Це означає, що ціни для населення будуть зростати, але ж в той же час Міжнародний валютний фонд погоджується з тим, що Уряду необхідно застосовувати виключні заходи соціального захисту найменш захищених верств населення. Тобто фактично йдеться про інвентаризацію системи соціальних пільг, системи пільг при сплаті за житлово-комунальні послуги. Фактично йдеться про те, що ця сфера тепер буде знаходитись не у віданні місцевої влади, а під жорстким контролем Кабміну і що фактично всі, хто потребують допомоги для сплати за житлово-комунальні послуги в умовах зростання цін на газ її отримають. Такою є жорстка вимога Міжнародного валютного фонду і на те є політична воля Уряду. Наступне, про що домовились і Уряд, і Міжнародний валютний фонд, є збільшення траншу до 3,3 мільярда доларів. Це також означає, що додаткові кошти підуть на інфраструктурні проекти. Такі проекти пов”язані з організацією чемпіонату Європи з футболу “Євро-2012” в Україні, на стимулювання енергоефективності промисловості. Тобто йдеться фактично про забезпечення ресурсними кредитними коштами робіт: будівельних, постачання обладнання, допомоги при збиранні врожаю, – тобто всі ті проекти, які будуть створювати або принаймні зберігати робочі місця, фактично гарантувати соціальну стабільність. Третім головним досягненням переговорів між Міжнародним валютним фондом та урядом України можна назвати згоду щодо плану щодо основних макроекономічних показників. Йдеться, насамперед, про перегляд темпів падіння ВВП. Воно погіршене - з 8-ми відсотків до 14-ти відсотків ВВП. Хоча, з іншого боку, і покращується прогноз зростання на 2010-й рік - з одного до півтора процента. Також МВФ погодився з Урядом з тим, що втілювані антиінфляційні заходи дають свій результат і погодився переглянути індекс інфляції – зменшити його з 15-ти відсотків до 13-ти відсотків. Все це говорить про те, що, не зважаючи на можливе потенційне зростання цін на газ, а точніше, зростання цін на житлово-комунальні послуги, загальна динаміка цін буде нульовою або ж від”ємною. Отже, Міжнародний валютний фонд в чергово дав сигнал Світовій фінансовій системі, що Україна фактично не просто втілює рекомендації, а й добивається позитивних результатів. Тому найближчим часом, я думаю, варто чекати і пришвидшення переговорів між українським Урядом та іншими міжнародними фінансовими інституціями щодо кредитування заходів як у державному секторі, так і в секторі корпоративному. На днях Міжнародний валютний фонд переглянув прогноз щодо відновлення світової економіки. І прогнозується, що таке відновлення на основних ринках почнеться з четвертого кварталу. Це за собою тягне і певні перспективи для України, оскільки відновлення зовнішніх ринків призведе до зростання експорту і відповідно відрахувань в бюджет, і відповідно можливості фінансування дефіциту бюджету, тобто забезпечення стабільних соціальних виплат і втілення необхідних інфраструктурних проектів. Фактично ці переговори показали і ще й той момент, що Україна більше не потребує залучення додаткових коштів з боку Росії, які можуть бути зумовлені додатковими політичними вимогами з боку Росії - це те, що стосується флоту чи стосується вступу чи не вступу України до західних європейських та євроатлантичних структур. Фактично зараз питання Росії знімається з порядку денного. І Україна, якщо вона надалі втілюватиме рекомендації і якщо надалі Уряд зможе мобілізувати більшість у Парламенті для ухвалення законів, обумовлених вимогами Міжнародного валютного фонду, – все це буде говорити про те, що Україна має можливість не йти на політичні поступки Росії. Тобто, підсумовуючи, потрібно сказати, що в третьому і четвертому кварталі ми маємо непогані умови для того, щоб вже розпочати вихід з економічної кризи і при цьому зберегти політичну та соціальну стабільність в країні.

ВЕД.: Та обставина, що НАК “Нафтогаз України” 6 липня повністю розплатився за червневі поставки газу, мабуть, не дуже порадувала представників “Газпрому”, які так багато слів сказали про нездатність України розраховуватись за спожитий газ. Повідомлення, що Україна збільшила заявку на придбання газу в липні в чотири рази, порівняно з червневими обсягами, теж приємним для “газпромівців” навряд чи було. В липні все ж такий ціни інші, аніж в червні, в розумінні нижчі. Та ще й в такі обсяги. Але найбільш некомфортно було представникам “Газпрому” підтверджувати повну оплату Україною червневих поставок саме напередодні приїзду в Москву американського президента Барака Обама. Принаймні, набагато комфортніше і логічніше з огляду на попередні заяви про економічну нездатність України було б росіянам заявляти про зрив оплати. Але все вийшло так, як вийшло. Українські партнери не дали привід російським партнерам поговорити на улюблену тему. Хоча, з іншого боку, американський гість теж російських господарів не засмутив. Принаймні, в тому, що він сказав в Москві з приводу України, вони почули те, що хотіли почути. Власне, президент США Барак Обама, виступаючи в Москві перед студентами Російської економічної школи, заявив те, що й мав заявити. По-перше він сказав, що Сполучені Штати ніколи не нав”яжуть іншій країні якусь систему безпеки. І, по-друге, він зазначив – “якщо якась країна хоче стати членом НАТО, то більшість населення цієї країни має на це погодитися, вона повинна сприяти місіям Альянсу і здійснити реформи”. Російські експерти розгледіли тут відмінність позицій попередньої та нинішньої американської адміністрації – мовляв, з погляду Джорджа Буша Грузія і Україна мали вступити в НАТО, а позиція Барака Обами передбачає, що народи Грузії і України, будь-якої іншої держави, повинні мати право самостійно визначати свій стратегічний вибір. Власне, більшість українців, думаю, не проти такого підходу. Та й чули подібне раніше не один раз. Ну, можливо, не з вуст американського президента в Москві.

Про московське перезавантаження російсько-американських відносин – експерт Інституту відкритої політики Євген Петренко.

ПЕТРЕНКО: Візит президента Барака Обами в Москву можна вважати успішним. Інакше і бути не могло. Адже сторони доклали багато зусиль для його підготовки. Проте аналітики намагаються знайти в особливостях мови документів, слів і показаних жестів підтвердження чи заперечення офіціозу. Адже вперше відбувся робочий візит нового президента Сполучених Штатів у другу за могутністю ядерну державу світу, де також склалася незвична ситуація в керівництві. Отже, підписано документ про спільне розуміння з питання про подальше скорочення стратегічних наступальних озброєнь, який передбачає продовження переговорів і не більше. Росіяни продовжують ув”язувати протиракетну оборону зі скороченням стратегічних наступальних озброєнь. Після підписання договору про продовження роботи над цим договором міністр закордонних справ Сергій Лавров повторив, що в разі створення ПРО передбачається перспектива скорочення стратегічних озброєнь. Щодо протиракетної оборони, президент Сполучених Штатів наголосив на відсутності її зв”язку з Росією. Виключним призначенням ПРО є запобігання можливого нападу з боку Ірану чи Північної Кореї. Обама додав, що готовий співпрацювати з Росією над ПРО, яка зробить всіх безпечнішими. На думку більшості оглядачів, в цьому питанні нічого не змінилося у відносинах між двома країнами. Росія задоволена, що Обама обіцяв розмовляти з нею на цю тему. Американський президент погодився припинити роботу над ПРО, але в разі відмови Ірану і Північної Кореї від атомної зброї. Зате американцям вдалось добитися дозволу від росіян на проліт літаків з військовим і іншим спорядженням та вантажами і особовим складом над територією Росії в Афганістан. Безумовним успіхом переговорів стало скасування заборони на ввезення у Росію американського м”яса і птиці, а також про створення двосторонньої комісії зі співробітництва в галузі енергетики і безпеки, зовнішньої політики, сільського господарства, охорони здоров”я та в багатьох інших питаннях. Американський лідер не стримував слів захоплення для господарів. У виступі перед студентами Російської економічної школи він представив своє бачення майбутніх відносин з Росією, вихвалював російську культуру. Обама переконував росіян, що Америка хоче Росії сильної і розвинутої. Обама говорив про необхідність відмови від мислення часів “холодної війни” і про те, що закінчились часи, коли імперії ставились до незалежних країн, як до пішаків на шахівниці. Основою світового порядку має бути державний суверенітет, – переконував американський президент. Обама сказав, що час антагонізму між Сполученими Штатами і Росією безповоротно минув і надійшов час для партнерської співпраці. Одночасно дипломатично, але рішуче він критикував дії Москви на просторах колишнього Радянського Союзу, який Москва вважає своєю зоною впливу. “В наш час світові держави, будуючи архітектуру безпеки, не можуть ігнорувати інтересів менших держав і прагнень народів. Нині всі народи мають право обирати собі керівників.” Обама підкреслив, що у відповідності до цього принципу належить підходити в тому числі і до Грузії та України. Перед зустріччю з громадськістю зранку Обама побачився з прем”єром Путіним. Відомо, що між ними відбувся обмін люб”язностями. Після зустрічі російські урядові медіа дуже наполегливо проводили тезу, що Обама пообіцяв Володимиру Володимировичу Путіну враховувати російські інтереси у відносинах з Грузією і Україною, що повністю суперечить всім публічним висловлюванням американського президента. Така поведінка російського прем”єра і підконтрольних йому медіа змусила низку впливових експертів висловити думку, що Вашингтон не дуже ставить на Путіна як на серйозного партнера для розвитку відносин і прагне вести розмови з Медвєдєвим, як більш адекватним представником російського керівництва і принаймні формально главою держави. Російський політолог Марк Урнов підкреслює повну усвідомленість такого підходу Обами. Якщо йому вдасться здійснити зв”язки двох країн, то Путін втратить можливість використовувати антиамериканізм для зміцнення своєї влади.


ВЕД.: Американський президент Барак Обама та російський президент Дмитро Медведєв після російської Москви продовжили спілкування у більш широкому колі в італійській Аквілі. Широта цього кола на саміті світових лідерів вар”ювалась – від восьми до 14-ти і навіть двадцяти. Спочатку країни “Великої вісімки” дали Ірану шанс чи точніше час до вересня, щоб провести переговори щодо його ядерної програми, погрожуючи у противному разі жорсткими санкціями. Потім у форматі G14 - тобто основні країни-учасниці плюс Китай, Бразилія, Мексика, Південно-Африканська Республіка, Індія та Єгипет лідери обговорили стан довколишнього середовища та розвиток міжнародної торгівлі. А потім ще за участю низки африканських країн і міжнародних організацій поговорили про допомогу найбіднішим країнам і пообіцяли виділити їм 20 млрд. доларів – правда, не у вигляді продовольства, а у формі сільськогосподарської допомоги. Що не всім найбіднішим сподобалось.

Про різноформатний італійський саміт – з Рима наша кореспондентка Василина Липинська.

ЛИПИНСЬКА: У 1975 році французький президент запросив до себе американського на неформальну зустріч. Радячись між собою з ключових міжнародних питань, вони вирішили залучити колег з Великобританії та Німеччини. Такі зустрічі поступово стали регулярними, але тут забила на сполох Японія, заговоривши про загрозу світової директорії. Щоб розвіяти побоювання Японії, її запросили до клубу разом з Італією. Згодом до них приєдналася Канада. Так виникла “Велика сімка” економічно найрозвинутіших країн світу. І в середині 90-х років до кола почали запрошувати і Росію. І в 2003-му сімка формально стала “вісімкою”. Схоже, що теперішній самміт став останній у форматі “вісімки”, оскільки структури світової економіки давно змінилися і глобальних гравців побільшало. Причому всі ці зміни увиразнилися фінансовою економічною кризою. Тепер до колишньої вісімки додається нова “п”ятірка” – Китай, Індія, Південно-Африканська Республіка, Бразилія, Мексика. Саме в такому складі відбувалася значна частина засідань саміту. На прохання його організатора – Італії був залучений також Єгипет. Тому в підсумкових документах згадані “великі чотирнадцять”, що представляють понад 80 відсотків світової економіки. Саме в такому форматі ймовірно відбуватимуться і подальші самміти, що, як і колись, покликані вирішувати глобальні проблеми. На порядку денному в Аквілі – міжнародна безпека, нерозповсюдження ядерної зброї, стан світової економіки та фінансів, кліматичні зміни, боротьба з голодом і допомога країнам Африки. Обговорення цього останнього питання виявилося найбільш продуктивним, передусім завдяки позиції американського президента Обами – пов”язати долю Африки з долею всього світу, цілеспрямувати допомогу найбіднішим країнам на розвиток їхнього власного сільського господарства, на що домовилися виділити 20 мільярдів доларів протягом найближчих трьох років. Від саміту очікували важливих рішень у питаннях зміни клімату та обмеження шкідливих викидів у атмосферу. Але з огляду на позиції Китаю та Індії, чий розвиток може постраждати від таких обмежень, у цьому питанні було рішення повернутися до формату “вісімки”. Лише її країни, включно з Росією, зобов”язалися до 2050-го року скоротити викиди двоокису вуглецю на 80 відсотків. Як саме – це вирішуватиме вже інша конференція наступного грудня в Копенгагені. На квітень 2010-го року призначили саміт із питань ядерного роззброєння, який пройде в Сполучених Штатах. Щодо нових правил глобальної економіки, то вони, за рішенням саміту, мають постати на триєдиній основі – недоторканність приватної власності, прозорість та моральність. Підкреслюю, моральність в економічній діяльності тепер є правилом. Крім того, на саміті обговорювалися можливість порозуміння з Іраном без застосування санкцій, вироблення плану маршала для Палестини, майбутнє Світової організації торгівлі, боротьба з офшорами та відмиванням брудних коштів, а також захист ринку праці та соціальні гарантії в умовах економічної кризи. Словом, виклики давні і нові залишаються і після саміту. Але результат є і доволі значний. Саміт засвідчив чіткий намір світових лідерів разом шукати конкретних підходів до глобальних проблем, а також можливість поступово, але домовлятися.


ВЕД.: Для того, щоб перемогти на виборах, не лише треба знайти відповідь на запитання – де взяти гроші. Насамперед, варто подумати над тим, чим завойовувати довіру громадян. І це той випадок, коли гроші вирішують не все. У черговий раз це довели болгарські виборці. Які сказали “ні” чинній владі, яка загрузла в корупції, і “так” новій владі, яка пообіцяла витягти з цього болота країну. І так пообіцяла, що їй повірили. Переконливу перемогу на парламентських виборах в Болгарії, які відбулися 5 липня, здобула опозиційна партія “Громадяни за європейський розвиток Болгарії” (скорочено “ГЕРБ”), лідером якої є Бойко Борисов.

Про антикорупційний вибір болгарських виборців – наша кореспондентка в Болгарії Олена Коцева.

КОЦЕВА: Блискучу переконливу перемогу на парламентських виборах в Болгарії здобула правоцентристська партія мера болгарської столиці. Створена вона лише три роки тому, але кількість її прихильників зростає з кожним днем. Партія “ГЕРБ” отримала 39,71 відсотків голосів. Аналітики відзначали, що болгари зробили свій політичний правоцентристський вибір, щоб уникнути політичного застою, який би надто дорого коштував для Болгарії та її економіки. Діючий прем”єр Сергій Станішев і лідер Болгарської соціалістичної партії, яка увійшла в коаліцію “За Болгарію”, заплатив дуже високу ціну за свою неспроможність справитися з корупцією в країні, яка за час його повноважень розрослася ще більше. І якщо на попередніх парламентських виборах у 2005 році ця партія мала 33, 98 відсотків голосів, нині Соціалістичну партію Станішева підтримали лише трохи більше 17-ти відсотків виборців. До негативів діяльності нинішнього прем”єра відносяться в першу чергу зловживання європейськими фондами, в яких були замішані навіть члени його кабінету, що змусило Брюссель заморозити понад один мільярд доларів фінансової допомоги за різними програмами лише за минулий рік. До того ж зміни, які були внесені до виборчого законодавства країни незадовго до проведення виборів до європарламенту, дали змогу деяким особам, затриманим слідчими органами у зв”язку із звинуваченнями у фінансових зловживаннях, вийти з ув”язнення і включитися у виборчі перегони. І тут мова йде не про одну чи дві особи, можна назвати щонайменше дев”ять справ, які обурили болгарське суспільство. Тому і популістські кроки, до яких вдалося нинішнє керівництво країни, як, наприклад, засудження на довгі роки керівника ТЕЦ, справа якого більше чотирьох років не рушала з мертвої точки або підвищення пенсій на 10-20 євро, не вплинули суттєво на виборчі результати цієї партії. Як зазначають аналітики, на фоні існуючої в Болгарії ситуації та негативів нинішнього уряду Бойко Борисов та його партія отримала набагато кращий результат, ніж очікувалося за попередніми прогнозами. Борисова в Болгарії знають вже десять років як людину слова і дії. Тому його обіцянка, перш за все, справитися з глибоко вкоріненою в державі корупцією і його слова: “Ті, що крали досі, тепер повинні боятися”, як свідчать виборчі результати, прийшлися до вподоби багатьом в Болгарії. На прес-конференції Бойко Борисов заявив, що його партія готова до коаліційного співробітництва з усіма партіями і в найкоротші строки сформує новий уряд. Однією з перших змін, які Борисов планує, – це усунення недоліків у виборчому законодавстві країни. На думку багатьох аналітиків, програма Борисова потребує конкретизації політичних планів, але всі вони визнають, що він має політичну волю здійснити зміни, а саме це бракувало попередньому урядові. Що стосується ліберального партнера соціалістів Партії етнічних турків, і цього разу партія матиме своїх представників у парламенті, хоча і отримали лише 14, 47 відсотків голосів. У порівнянні з виборами 2005-го року, вона навіть покращила свій результат. Але саме ця партія запатентувала так званий виборчий туризм, організовуючи і фінансуючи голосування етнічних турків з віддалених районів і з-за кордону, що в цьому році викликало масові протести в країні. Що стосується партії третього коаліційного партнера правлячого уряду Національного руху Сіміона ІІ, його партія не матиме своїх представників у парламенті, а її лідер заявив, що подасть у відставку з посади лідера цієї партії.

ВЕД.: Чи запрацює український Парламент і чи оновиться кадрово український Уряд - про це дізнаємось за кілька днів, коли буде новий тиждень і новий привід для зустрічі.