shkolaw.in.ua 1


Тема: Загартовування



УРОК № 5

Тема. Загартовування

Мета. Продовжувати формувати в учнів уявлення про природні чинники (сонце, повітря, вода), що зміцнюють здоров‘я; про загартовування як одну з умов фізичного розвитку дитини; про значення вітаміну D (де) для дитячого організму; формування вміння використовувати природні чинники для загартовування надавати допомогу потерпілому від сонячного удару; продовжувати формувати уявлення про необхідність чистого повітря для дихання, дбати про чистоту повітря; формувати уявлення про ВІЛ/СНІД (вірус імунодефіциту людини; синдром набутого імунодефіциту);

Формувати вміння встановлювати причиново-наслідкові зв’язки; використовувати здобуті знання для загартування свого організму;

Розвивати в учнів бажання і розуміння необхідності загартовуватися; виховувати оцінне ставлення до загартовування організму природними чинниками; бажання систематично загартовуватися; пробуджувати співчуття до хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих; виховувати в дітей розуміння залежності життя людини від стану здоров’я; заохочувати школярів виконувати комплекс вправ №2, затівати рухливі ігри.

Обладнання. Таблиця «Загартовування».
Хід уроку

І. Організаційний момент.


Вчитель

Хто здоровий, той сміється,

Все йому в житті вдається,

Він долає всі вершини –

Це чудово для людини.

Для початку вам загадка:

Не золото, а найдорожче?

(Здоров’я.)

Чого не купиш, а що хочеш продати – не продаси?

(Здоров’я, хвороби.)
ІІ. Аналіз стану здоров‘я учнів, повторення вивченого матеріалу та перевірка раніше набутих знань з даної теми.

  • З чого складається їжа?

  • Для чого ми їмо?
  • Розповісти про значення білків, вуглеводів, жирів, мінеральних речовин, вітамінів у житті людини.


  • Які ваші вимоги до якості до якості їжі, продуктів?

  • Які страви ваші улюблені? Корисні?

  • Назвіть традиційні українські страви.

Вчитель. Одному із лікарів належить такий вислів: «Займатися фізкультурою, нехтуючи загартування, це все одно, що укріплювати стіни фортеці перед штурмом та залишити відчиненими її ворота».

Пригадайте, будь ласка, що таке загартування і які його принципи. (Відповіді учнів.) Отже, сенс загартування полягає в поступовому нарощуванні певних етапів охолодження організму. Загартування підвищує стійкість організму до інфекційних захворювань.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Повідомлення теми і мети уроку.

Вчитель. На сьогоднішньому уроці ми докладніше ознайомимося з механізмом загартування, його валеологічною основою, системою загартувальних процедур, правилами загартування та моржування, значення вітаміну D для організму людини, дізнаємося про ВІЛ/СНІД (вірус імунодефіциту людини; синдром набутого імунодефіциту);

  1. Слово вчителя.

  • Загартування є одним з ефективних засобів профілактики запальних та інфекційних захворювань. У незагартованих людей унаслідок переохолодження уповільнюються обмінні процеси, відбуваються несприятливі зміни в діяльності ЦНС, знижується здатність організму протидіяти збудникам захворювання. Під час загартування підвищується активність теплорегуляції, стійкість до вірусних захворювань, поліпшується теплопостачання шкіри.

3. Робота над таблицею «Загартовування»

    • Розгляд малюнків.

    • Які види загартовування зображені? (Водні ванни, сонячні ванни, холодне обтирання, ходіння босоніж.)

    • Для чого потрібно загартовуватись?

Вчитель. Отже найкращими і найдоступнішими для всіх засобами загартовування є повітря, сонце і вода. Для позитивного впливу загартовування необхідно дотримуватись основних гігієнічних вимог і принципів.


      • Принцип поступовості процедур полягає у поетапному підвищенні їх тривалості та зниженні температури.

      • Принцип послідовності переходу від слабких до сильних подразників.

      • Принцип безперервності та систематичності виконання процедур загартовування.

      • Принцип активності та свідомого ставлення до загартовування.

      • Принцип різнобічності передбачає комплексне використання природних факторів загартовування.


4.Загартовування сонцем.

Щоб діти росли здоровими, міцними, стрункими, їм потрібні кальцій і фосфор – будівельні матеріал кісток. Ці мінеральні речовини засвоюються у належній кількості, якщо організм отримує вітамін D. Відсутність або нестача в організмі цього вітаміну призводить до захворювання на рахіт: кістки розм’якшуються, викривляються. Вітамін D міститься в продуктах тваринного походження: риб’ячій печінці, яйцях, молоці, вершковому маслі, рибі; у таких рослинах: свіжій та кислій капусті, зеленій цибулі, горобині, чорній смородині, шипшині, лимонах, апельсинах, полуницях, солодкому перці, яблуках… Також він може утворюватись під дією сонячного проміння. Але ультрафіолетові промені, які сприяють виробленню вітаміну D не проходять через віконне скло, тому дитині потрібно більше бувати на свіжому повітрі. Ультрафіолетові промені знищують хвороботворні бактерії, сприяють утворенню загару. В цілому сонячні промені підвищують опірність організму захворюванню туберкульозом, покращують якісний склад крові, поліпшують обмін речовин.

Загартовування сонячним промінням широко доступний засіб зміцнення організму дитини.

Перші сонячні ванни мають тривати не довше 5-10 хвилин. Щодня можна додавати по 3-5 хвилин і поступово довести їх тривалість до 30-40 хвилин.

Після перебування на сонці рекомендується відпочити у затінку, а потім прийняти душ, обмитися чи скупатися і розтерти тіло досуха.

Проте для одержання позитивних результатів від сонячних ванн потрібно виконувати ряд вимог.


  • На території України, в північній її частині, влітку найкращим для приймання сонячних ванн є час з 9 до 12 і з 16 до 18 годин, у середній смузі – з 9 до 11 і з 16 до 18 годин, а на півдні – з 8 до 11 і з 17 до 19 годин. У цей період теплова дія сонця ще невелика і найбільша кількість корисних ультрафіолетових променів. Тому приймати сонячні ванни слід саме у вказаний час.

  • Доза сонячного опромінення регулюється тривалістю перебування на сонці. Перший день ванни потрібно обмежити двома хвилинами, а потім щодня збільшувати на 2 хвилини. Поступово тривалість сонячних ванн доводиться до 30-40 хвилин.

  • Не можна приймати сонячні ванни одразу ж після вживання їжі, в хворобливому стані, а також у разі захворювання на малярію, туберкульоз легенів, порок серця і особливо при радіаційному опроміненні.

  • Перед прийманням сонячних ванн голову слід покривати білою панамкою чи іншим головним убором.

  • Після сонячних ванн потрібно обмитись водою температурою 26-28 градусів, обтертись і перейти у затінене місце.

Порушення цих вимог може призвести до опіків, сонячного та теплового ударів. Сонячний опік характерний появою почервоніння, в подальшому – пухирів, що супроводжуються головним болем, підвищенням температури, порушенням сну.

Сонячний удар є результатом впливу сонячної радіації (гама-промені і рентгенівські промені) та ультрафіолетових променів на головний мозок (за відсутності головного убору). Початкова його стадія характеризується головним болем, різким почервонінням шкіри, запамороченням. У важких випадках сонячний удар супроводжується блюванням, непритомністю, судорогами, може навіть призвести до смерті.

Тепловий удар може бути результатом звичайного перегріву організму. І особливе погіршання стану здоров‘я може викликати його поєднання з сонячним ударом.

Тому, приймаючи сонячні ванни, слід бути обережним, дотримуватися поданих вище вимог. Це сприятиме збереженню і зміцненню здоров‘я.


Перша допомога при сонячних опіках чи при сонячному ударі.

Якщо шкіра почервоніла, можна змастити її одеколоном, сметаною (кефіром, кислим молоком,) розведеним оцтом.

Якщо утворився пухир, треба обмити обпечене місце блідо-рожевим розчином марганцівки, а краї його обробити перекисом водню, підсушити струменем повітря.

Народні засоби допомоги при опіках.


  • Місце опіку намащують рідкою глиною. Коли вона висохне намащується новий шар. Глина знімає жар.

  • На обпечене місце накладають білок свіжого курячого яйця.

  • На обпечене місце накладають мазі із жовтків курячих яєць, зварених і розім‘ятих.

Допомога при сонячному ударі.

Потерпілого несуть у прохолодне й добре провітрюване місце, кладуть так, щоб голова була трохи піднята, розстібають комір сорочки, пасок чи одяг, який заважає, миють обличчя холодною водою, на голову кладуть холодний компрес (змочений рушник або полотняну серветку), дають напитися холодної води. Компреси міняють через 5-8 хвилин. Якщо знизилась серцева діяльність, під шкіру, якщо є така можливість, вводять 1мл однопроцентного розчину кофеїну або інші серцеві засоби. А якщо зупинилось дихання, роблять штучне і вводять під шкіру 1 мл однопроцентного розчину лобеліну. У важких випадках треба викликати лікаря.

  1. Загартовування повітрям.

Загартовування повітрям – найдоступніше. Воно ґрунтується на поступовому пристосуванні організму до температури навколишнього повітря, нижчого від температури тіла.

Яскравим прикладом загартовування є факт пристосування взимку до низької температури навколишнього повітря шкіри обличчя і кистей рук. Усі види зимового спорту пов‘язані із загартовуванням холодним повітрям.

Вимоги до повітряних ванн.

  • Приймати повітряні ванни не пізніше, як за 1,5 до і після прийняття їжі;

  • повітряні ванни слід поєднувати з руховою активністю (ранкова гімнастика, рухливі ігри, катання на велосипеді, ігри з м‘ячем тощо), що сприяє легкому пристосуванню до змін температури;


  • вибирати для повітряних ванн місця, захищені від сильного вітру;

  • в жарку погоду повітряні ванни слід приймати в затіненому місці;

  • не допускати переохолодження та перегріву організму.

Кращому загартуванню сприяє систематичне перебування на свіжому повітрі. Тому слід узяти за правило: повітряні ванни – в будь-яку погоду (крім великого дощу).

Особливо цінними для здоров‘я є повітряні ванни під деревами, на дачі, в селі, на лісовій галявині. Цінність їх полягає у тому, що дерева (особливо черемха, береза, сосна, ялинка та ін.) виділяють багато фітонцидів, які згубно впливають на деякі бактерії та хвороботворні грибки. Такі повітряні ванни сприяють зміцненню здоров‘я.

Температурний режим приміщення має бути пульсуючим. Коливання температури не повинні перевищувати 5 – 7 градусів. У теплу погоду в кімнатах вікна мають бути відчиненими. Якщо з тих чи інших причин цього зробити не можна, приміщення потрібно періодично провітрювати (залишати приміщення).

Дуже корисним є сон у спальні з відчиненими вікнами й на свіжому повітрі, навіть узимку. Це сприяє зміцненню нервової системи та опірності організму до захворювань, допомагає в боротьбі з хронічними хворобами верхніх дихальних шляхів.

  1. Загартування водою.

Найпростіші та найдоступніші форми загартування водою – обтирання та обливання. Обтирання бажано проводити після ранкової гімнастики. Протягом 1-2 хвилин тіло швидко обтирають віджатою губкою, кінцем рушника або серветкою, потім швидко розтирають насухо волохатим рушником до появи рожевого кольору й відчуття приємної теплоти.

Порівняно з обтиранням більш сильнодіючою процедурою є обливання оскільки тут приєднується і механічна дія води.. Його слід проводити після місячного вологого обтирання. Обливання здійснюють із глечика або звичайної городньої поливальниці. Водні процедури краще починати влітку, а потім продовжувати їх восени і взимку. Купатися в морській чи прісній воді можна починати при температурі води, не нижчій від 20-22 градусів. Тривалість перших купань треба обмежити 2-4 хвилинами, а потім довести до 10-15 хвилин.


До обливання також найкраще приступати влітку, на свіжому повітрі, починаючи з температури води 20 градусів; пізніше – у душовій або ванні. Взимку обливання проводять водою, температура якої не нижча 30 градусів. Поступово її знижують до 18 градусів влітку й до 20 градусів взимку (для дітей з слабкою нервовою системою – 30-40 градусів, що сприяє зміцненню нервової системи).

Ножні ванни.

Ножні ванни – це занурення ніг у тазик чи відро при температурі води, 28-30 градусів. Температура води протягом 10 днів поступово знижується на 1-2 градуси. Тривалість ванни спочатку становить 1 хвилину і протягом 2-3 місяців поступово доводиться до 5 хвилин при температурі 15 градусів. Під час процедури для самозігрівання можна ворушити пальцями. Після закінчення кожної процедури ноги потрібно добре витерти.

Значно сильнішим загартовуючим засобом є контрасні ножні ванни. Суть їх полягає у тому, що в один тазик наливається гаряча вода (температурою 38-40 градусів), а у другий – холодна (температурою 30- 32 градуси). Спочатку на 1,5-2 хвилини ноги в гарячу воду, а потім на 5-10 секунд – у холодну. За один сеанс занурення проводиться 4-5 разів.

Після 10 днів за постійної температури гарячої ванни температура холодної води зменшується на 1-2 градуси. А тривалість занурення в холодну в холодну ванну збільшується до 20 секунд. Ці процедури значно підвищують загартованість, несприйнятливість організму до застудних захворювань, особливо, коли мерзнуть ноги.


  1. Ходіння босоніж.

Здавна на території України-Русі босими ходили лише кріпаки та їхні діти. Через це в останні десятиріччя на босі ноги стали дивитися як на ознаку бідності. Тим часом ходіння босоніж, власне, і є запорукою здоров’я. Воно підвищує стійкість організму до застудних захворювань, поліпшує самопочуття, розумову діяльність, створює бадьорий настрій. Ходіння босоніж слід розглядати як один із засобів зміцнення здоров’я.


Починати ходити босоніж найкраще влітку. Спочатку в теплу погоду слід походити по землі кілька хвилин, щоб уникнути можливого переохолодження, слід привчатися на ніч мити ноги холодною водою. Потім тривалість ходіння босоніж поступово збільшується, й воно стає повсякденним явищем. Проте нерідко бажання загартовуватися таким чином виникає в холодну пору року. Тоді його починають у квартирі. Спочатку ходять по застеленій підлозі у вовняних шкарпетках по кілька хвилин, потім по 10 – 12. Через 10 – 12 днів вовняні шкарпетки замінюються двома парами звичайних, а ходіння в них обмежується кількома хвилинами. Через 10 – 12 днів ходять лише в одних шкарпетках, а через наступні 2 тижні 5 – 6 хвилин ходять без шкарпеток.

Цінний засіб масажування ступні – ходіння босоніж по гальці або щебеню, а також каштанах, насипаних у довгий у довгий з невисокими краями ящик.

Ходьба босоніж як засіб загартовування та зміцнення здоров‘я і навіть лікування деяких захворювань використовувалися з давніх часів.

За даними давньогрецьких істориків, у спартанських і афінських навчальних закладах, де загартуванню майбутніх воїнів приділялася величезна увага, вихованці цілий рік ходили босоніж.

Наші далекі предки скіфи з ранньої весни до пізньої осені ходили босоніж, легко переносили зміни температури й не хворіли. Навіть є такий анекдот , розказаний англійським філософом і педагогом Джоном Локком (1632 – 1704 рр.):

Зніжений, звичний до тепла римлянин приїхав у гості до скіфа.


    • Чому ти не мерзнеш? – запитав загорнений з ніг до голови в теплу тогу та все ж тремтячий від холоду римлянин.

    • На що напівголий скіф відповів:

    • А хіба мерзне твоє обличчя?

    • Ні, – похитав головою гість.

    • А я весь як твоє обличчя, – усміхнувся скіф.

Значно пізніше (ХVІІ – початок ХХ століття) в Україні через нестачу взуття, особливо в сільській місцевості, з настанням весняного тепла, потім протягом усього літа до пізньої осені діти ходили босоніж. Це давало добрий заряд здоров’я, й тому діти, як правило не застуджувалися.


Відомо, що видатний російський письменник Лев Толстой любив ходити парком босоніж. А наш вітчизняний філософ Григорій Сковорода мандрував Україною босим. Великий російський поет Олександр Пушкін вирізнявся міцним здоров’ям і любив узимку робити зарядку босоніж на снігу.

За свідченнями давньогрецького ученого Плутарха, філософ Сократ «з метою загострення мислення» постійно ходив босоніж і вимагав цього від своїх учнів.

Відомо, що давньоримський лікар Антоній Муза вилікував від тяжкої хвороби поета Горація тим, що змушував його ходити босими ногам по гострому камінні, а римський філософ Сенека зовсім не носив взуття.

Олександр Васильович Суворов, який до глибокої старості зберігав бадьорість і високу працездатність, щоденно зранку, навіть у сильні морози, здійснював прогулянку босоніж, після чого обливався холодною водою.

У чому ж таємнича дія ходіння босоніж?

На підошвах людини є рецептори (нервові закінчення), які подають сигнали про активізацію роботи тих чи інших органів і систем у центральну нервову систему (ЦНС). Одні з них сприймають тепло й холод і впливають при цьому на певні органи, інші сприймають інші подразнення і теж впливають на свої органи. Все це активізує роботу організму. Ходіння босоніж поліпшує роботу серцево-судинної системи, чим пояснюється поліпшення засвоювання навчального матеріалу. Крім цього в ступнях ніг є рецептори, які впливають на центри позитивних емоцій, зумовлюючи відчуття задоволення, радості, щастя.


  1. Тестові завдання.

  • Сонячні ванни в літній час краще приймати…

а) вранці; б) до обіду; в) після обіду; г) ввечері.

  • Загартовуватися водою під душем бажано при температурі…

а) 15-18 градусів; б) 18-20 градусів; в) 20-22 градуси.

  • Під час купання у відкритих водоймах на організм одночасно діють…

а) сонце; б) повітря; в) дерева; г) атмосферний тиск; д)вола; е) пісок.

Фізкультхвилинка.

Топчу, топчу ряст, ряст,

Бог здоров‘я дасть, дасть.

І ще буду топати,

Щоб на той рік дочекати.

(Українська народна гаївка.)


    1. В. п. – стійка ноги разом, руки на поясі. 1-4 – ходьба з високим підійманням колін.

    2. В. п. – основна стійка. 1-4 – повороти тулуба вліво – вправо, руки за голову.

    3. В. п. – основна стійка. 1-4 – присідання, руки перед собою.

В. п. – стійка ноги разом. 1-4 стрибки на місті з винесенням вперед почергово лівої і правої ноги, руки на поясі. (Вправу варто проводити кілька разів)


  1. З історії виникнення СНІДу.

У 70-ті роки ХХ століття з‘явилося нове інфікційне захворювання – синдром набутого імунодефіциту людини (СНІД).

СНІД є смертельно набезпечним захворюванням, яке сучасна медицина поки що неспроможна вилікувати.

Збудник хвороби – специфічний вірус, що отримав назву вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). В організмі людини він руйнує імунну систему, яка покликана захищати організм від різних інфекцій.

70% інфікованих – молодь віком від 15 до 29 років. Особливістю поширення ВІЛ-інфекції в Україні є те, що більше половини інфікованих під час введення наркотиків гуртовим шприцем. Шляхами зараження цією інфекцією можуть бути ігри з використаними медичними інструментами, зокрема голками, шприцами; користування чужими предметами особистої гігієни; через кров хворої (зараженої) людини; під час переливання крові, якщо порушено норми стерилізації інструментів.

Збережуть від ВІЛ-інфікування:

  • здоровий спосіб життя;

  • дотримання санітарних правил під час медичного обслуговування;

  • утримання від контактів з чужою кров‘ю;

  • зважений вибір партнера кохання та взаємна відповідальність;
  • дотримання концепції безпечного сексу;


  • відмова від уживання наркотиків.


ІV. Робота з підручником.

  1. Розгляд ілюстрацій.

  2. Опрацювання текстів з підручника (с. 28-32).

  3. Вивчення основних правил.

  4. Відповіді на запитання.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Робота в зошиті.

Завдання 1. Закінчити речення.

Завдання 2. Робота в парах.

Завдання 3. Самостійна робота.

Завдання 4. Колективна робота.
Оформлення пам’ятки «Основні правила загартовування».

  • Переконайте себе, що загартування вам життєво потрібне, що холод допоможе підвищити стійкість організму до шкідливих умов, поліпшити здоров’я.

  • Загартування проводьте систематично, це виробляє умовні рефлекси(перерахуйте їх).

  • Поступово збільшуйте тривалість дії холоду на тіло.

  • Враховуйте індивідуальні особливості свого організму (стан здоров’я). не перевищуйте своїх можливостей і не зашкодьте організму.

  • Використовуйте для загартування усі засоби – повітря, воду, сонячне проміння.

  • Необхідно враховувати кліматичні умови регіону, в якому ви живете, перед початком загартовування.

  • Емоційний стан відіграє важливу роль у процесі загартовування (усе треба робити з радістю і хорошим настроєм).

  • Слід дотримуватися режиму дня, відмовитися від шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю, наркотиків).

  • Показником ефективності загартовування є поліпшення апетиту, сну, настрою, працездатності, зміцнення здоров’я.

  • Якщо ви захворіли на запальну чи інфекційну хворобу варто тимчасово припинити загартовування. Коли одужаєте, поступово відновіть процедури від нових до інтенсивних. Коли перерва досягла більше, як 14 днів, потрібно почати все спочатку.

Цікаві факти.

(Розповідь учителя про досвід лікування Порфирія Іванова). (Додаток 1).

VIІ. Підсумок уроку.


  • Що таке загартовування?

  • Для чого потрібно загартовуватися?

  • Які є види загартовувань?

  • Як ви загартовуєтесь?

  • Що таке СНІД, ВІЛ?

  • Як вберегтися від ВІЛ?