shkolaw.in.ua 1
Сайт як об'єкт права

Сайт – (від лат. "site" – ділянка) – сукупність web-сторінок, що об'єднані та пов'язані між собою за змістом або за допомогою посилань та розміщені на будь-якому сервері в Інтернеті.

Правову природу сайту можна оцінювати по-різному. Якщо брати за основу технічну складову, сайт може охоронятися як база даних або комп'ютерна програма. Якщо робити акцент на інформаційному наповненні, сайт може розглядатися як складений авторський твір або засіб масової інформації. У будь-якому випадку усі складові елементи сайту успішно охороняються законодавством про інтелектуальну власність від будь-якого використання та несанкціонованого копіювання. Адже web-сайт є поєднанням трьох об’єктів інтелектуальної власності: комп’ютерної програми, бази даних і промислового зразка. Сьогодні сайти створюються за допомогою зусиль багатьох осіб – дизайнерів, програмістів, організаторів проекту, менеджерів, авторів текстів тощо.

Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбуваються завдяки об’єкту авторсько-правової охорони — комп’ютерним програмам, а зберігання і пошук інформації здійснюються за допомогою електронних баз даних, які охороняються авторським правом.

Дизайн веб-сайту, що є результатом комплексної роботи професіоналів щодо розробки архітектури web-сайта, графічних елементів, верстки (гіпертекстової розмітки) тексту, розміщення мультимедійних елементів також є об'єктом правової охорони.
Сучасний сайти складається з багатьох елементів, що самі по собі є об'єктами правової охорони та мають особливий правовий режим.

Змістовий блок. Інформаційне наповнення сайту повинне будуватись на основі законодавства про інформацію, авторське право та суміжні права та ін. Зокрема, не дозволяється:


  • поширювати відомості, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи;
  • використовувати інформацію для закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України,


  • розпалювання національної та релігійної ворожнечі,

  • посягання на права та свободи людини,

  • поширення порнографічної інформації тощо.



Рекламний блок. Розміщення на сайті рекламної інформації повинно відповідати чинному законодавству про рекламу з урахування заборон щодо пропогування окремих видів продукції. Банерні мережі є дуже привабливими для рекламодавців, що мають на меті поширити інформацію про свої товари та послуги, не витрачаючи багато грошей. Але здебільшого діяльність банерних мереж суперечить чинному законодавству. Наприклад, закон про рекламу забороняє розповсюдження інформації про тютюнові вироби, наркотичну продукцію, алкогольних напоїв або порнографію. Винятки для телебачення та радіо складає алкогольна продукція, що демонструється з 23:00 по 6:00, а також тютюнова продукція, що не мітить на перших та останні сторінках друкованих ЗМІ. Зрозуміло, що ці обмеження не можна застосувати для мережі Інтернет.

Хоча власник сайту не несе відповідальність за зміст розміщеної рекламної інформації, він все ж повинен звертати увагу на тематику та спрямування рекламної продукції або послуг, що пропонується. Оскільки останнім часом спостерігається тяжіння до контекстної реклами, розміщення еротичним матеріалів на юридичних сайтах, або навпаки, є небажаним.

Мета-теги. Під час формування сайтів для інформування про їхній зміст та з метою збільшення потенційної аудиторії використовують мета-теги. Таким чином, якщо в даних про сайт для пошукових систем зазначити, наприклад слово "Samsung", то у разі пошуку за цим словом користувачеві буде пропонуватися ваш сайт. Використання чужих товарних знаках у мета-тегах вже давно використовуються власниками сайтів для підняття свого рейтингу. Однак до суду такі порушення не доходили. Хоча згідно із українським законодавстом про товарні знаки фактично будь-яке згадування товарного знаку компанії без її згоди є порушення.

Гіперпосилання. Всі компоненти одного сайту та інші мережеві ресурси зв'язуються між собою за допомогою гіперпосилань (hyperlink) – зв'язків між окремими компонентами інформації. Гіперпосилання здебільшого застосовуються для посилання із одного об'єкта, що розміщений на HTML-сторінці, на інший, який може знаходитись в іншому місці. Переваги такої зручної навігації у кіберпросторі очевидні. Всього одним натиском «миші» на посиланні можна перейти до потрібного документа, сайту. Але і тут, як у будь-якій сфері діяльності людини, поряд з позитивними моментами можуть виявлятися визначені негативні.

Порядок і умови розміщення посилань на різні ресурси в Інтернеті може зачипати інтереси багатьох осіб (відвідувач сайта, власник сайта, що розмістив посилання, власник сайта-адресата, а також власник правий на об'єкт, перехід до якого здійснюється по посиланню).

Оскільки спеціалізоване законодавство щодо регулювало б порядок розміщення гіперпосилань відсутнє, їх застосування на сайті може виявитися причиною досить серйозних конфліктів. Особливе значення має характер посилання.

Розрізняють звичайні гіперпосиланнявідбувається перехід на першу сторінку ресурсу, на якому зберігається потрібна інформація.

Глибокі гіперпосилання (deep links)відбувається перехід безпосередньо на сторінку, де розміщена потрібна інформація.

Глибокі гіперпосилання не дозволяють власнику сайту попередити користувача про правовий режим доступу до цієї інформації. Власники сайтів часто вимагають погоджувати з ними питання розміщення посилань на ресурси, що знаходяться на їхніх сайтах. Однак зберегти інформацію про посилання конфіденційною неможливо. Адже посилання являє собою адресу ресурсу в Інтернету. Навіть якби власник сайта спробував своїм рішенням визначити, що він розглядає всі адреси власних ресурсів як конфіденційну інформацію, це б не допомогло, тому що URL кожного ресурсу стає доступним будь-якому відвідувачу сайта, і зберегти адреси в таємниці неможливо. Не можна заборонити користувачам записувати відкриті для загального доступу адреси ресурсів, що їх зацікавили, (URL зберігають, щоб при необхідності швидко знайти необхідний документ, фотографію, звуковий файл і т.п.) або надавати відомі їм адреси цікавих файлів іншим особам, оскільки така інформація є відкритою.


Те, що гіперпосилання забезпечує автоматичний перехід до відповідного ресурсу, звільняючи відвідувача від необхідності вручну набирати адресу, ніяк не порушує прав власника сайту. Адже сучасні програми-браузери, переважно, мають функцію збереження "обраних місць в Інтернеті" (Favorites), що дозволяє в будь-який момент зберегти URL ресурсу, який зацікавив відвідувача, а надалі, не набираючи знову цю адресу, одним натиском "миши" повернутися до нього. Таким чином необхідно визнати, що заборонити "прямі" переходи до ресурсів сайта неможливо.

Динамічні сторінки. Дуже часто у структурі сайту використовують динамічні сторінки – не зберігаються та фактично не існують на сайті, а формуються динамічно після відповідного запиту. Для цього використовують спеціальні програмні модулі, що автоматично копіюють тексти з різних сайтів та виводять їх на екран у місці свого знходження. Таким чином ми бачимо лише результат її дії – необхідний текст, ілюстрацію, веб-сторінку тощо.