shkolaw.in.ua 1


ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ФОНД "УКРАЇНА"
Інститут стратегічних оцінок

Щотижневий аналітичний

моніторинг
Макроекономіка. Політика.

Світові процеси


Випуск 18 (93)

2 - 6 червня


2008 р.

З М І С Т


В Україні зберігаються ризики другого

інфляційного витка…………………………………………………….. 3
Фронтальний наступ на незалежність НБУ - одна

із системних небезпек української економіки……………………….. 5
Загальний фонд держбюджету за п'ять

місяців 2008 р. виконано на 111 відсотків.............................................. 7
Послаблюються рейтингові позиції української

економіки на пострадянському просторі……………………………… 8
Перші кроки уряду В.Путіна пов'язані із запровадженням

податкових стимулів нафтовидобутку………………………………… 10
Курс російського рубля продовжує зміцнюватися…………………… 11
Західні компанії прагнуть розширити свою присутність

на російському автомобільному ринку………………………………… 12
Вето на будівництво Nord Stream………………………………………. 13
Продовольча криза і загроза глобального голоду:

яке місце у їх подоланні займе Україна?.................................................. 14
Перемога Б.Обами нашими очима……………………………………… 17
Стисло про важливе……………………………………………………. 19

В Україні зберігаються ризики другого

інфляційного витка

Травнева інфляція, що перевищує один відсоток, вважається загрозливою. Впродовж 2001-2007 рр. відповідний показник не перевищував 0,7%, а у 2002 р. індекс споживчих цін знизився на 0,3%. У цьому сенсі інфляція травня, яка, за попередніми даними, оцінюється на рівні 1,0-1,5%, не дає приводу для оптимізму. За п'ять місяців споживчі ціни зросли майже на 15%, і їх подальше зростання утримує в собі реальні загрози входження української економіки в новий виток інфляційної спіралі з її переходом у гіперінфляційний процес. Слід прислухатися до застережень Міжнародного агентства "Fitch", яке у доповіді, оприлюдненій минулого тижня, зазначило, що "із 73 країн, що досліджуються, найбільш уразливими виглядають Ямайка, Україна і Казахстан". "Існує підвищений ризик росту інфляційних очікувань і, як наслідок, ризик другого інфляційного витка. Цей ризик є набагато серйознішим, ніж у країнах з розвинутою економікою", - говориться у відповідній доповіді.


Було б некоректним, якби ми спробували звинуватити уряд та НБУ у повній бездіяльності щодо подолання відповідних процесів. У травні НБУ продовжував проводити стриману грошово-кредитну політику, здійснив ревальвацію гривні. Відображенням цього стало відчутне уповільнення зростання пропозиції грошей. У травні 2008 р. монетарна база збільшилася на 0,6%, а з початку року - всього на 2,8% (у січні-травні 2007 р. - на 10,4%). Йдеться про темпи зростання грошової маси, які є суттєво меншими від динаміки ВВП, що відбиває, врешті-решт, немонетарне визначення інфляційного процесу в українській економіці. Як позитивний антиінфляційний чинник ми розглядаємо і політику уряду щодо здійснення впродовж п'яти місяців тільки профіцитного фінансування бюджетних призначень.

Однак при всьому цьому антиінфляційна політика уряду в своїх базових засадах залишається непослідовною, суперечливою. Одним із чи не найпереконливішим доказом цього є заява очільників КМ про збільшення на основі останніх законодавчих рішень ВР бюджетних витрат на соціальні цілі на 20 млрд грн. Показовою є і реакція Банкової, зокрема її вимоги щодо збільшення відповідних витрат до 30-40 млрд грн. Власне, лише в цьому факті, як у краплі води, віддзеркалюється вся суть проблеми: в умовах домінанти політичних преференцій про будь-яку ефективність антиінфляційної політики не може бути й мови. Інфляційна спіраль, зазвичай, започатковується на відповідній основі - її витоки пов'язуються з намаганнями "перекрити" втрати населення від інфляції новими соціальними витратами, які у свою чергу прискорюють інфляційну динаміку.

Очільники української влади зобов'язані не лише бути свідомими цих реалій, а й керуватися ними. У 1998-1999 рр. в умовах зростання загрози нової інфляційної спіралі з ініціативи Президента здійснювалося секверстування бюджету - частку бюджетних видатків у структурі ВВП було знижено із 36,8% у 1997 р. до 30,4% - у 1998 р. і 26,7% - у 1999 р. Ми ж нині діємо за протилежною логікою. У січні-квітні поточного року номінальні доходи населення зросли на 46,3%. Нині ставиться питання про подальше прискорення темпів відповідного зростання. Як позитив, можна лише відмітити, що громадськість, пересічні громадяни починають розуміти дійсний підтекст відповідних заходів і тому із зростаючою настороженістю ставляться до такого роду "благодійницьких новацій".


І останнє зауваження. Цього місяця Держкомстат оприлюднив підсумки інфляції із відчутним запізненням. У нас відсутні будь-які підстави звинувачувати авторитетну державну інституцію у відповідних маніпуляціях, хоча такі оцінки присутні на шпальтах мас-медіа. У цій ситуації слід враховувати інше. У багатьох країнах інфляція оцінюється щодекадно. Це дуже важливо для оперативного реагування на відповідні процеси. Ми ж демонструємо свою неспроможність своєчасного здійснення місячних оцінок. Це питання потребує відповідних рішень. Вони, з нашої точки зору, лежать насамперед у площині фінансово-технічного зміцнення статистичних інституцій (якісна статистика - це завжди значні фінансові витрати). Хоча у цих питаннях необхідні і відповідні технологічні удосконалення.

Довідково: у травні поточного року інфляція у Казахстані становила 1,0%, у РФ - 1,4%.

Фронтальний наступ на незалежність НБУ - одна

із системних небезпек української економіки
Як вияв небезпечних зазіхань на найсвятіший постулат ринкової економіки ми розглядаємо останні події навколо НБУ. Йдеться насамперед про законопроект (реєстраційний № 2520) щодо надання права уряду визначати валютну політику та підзвітність НБУ. Відповідний документ внесено бютівцями М.Сивульським (екс-депутатом), О.Ляшко і Д.Шлемко. Це фактично крок до реанімації принципів адміністративної економіки, тобто підпорядкування Центрального банку уряду розглядається як базовий принцип економічної політики. У колишньому СРСР ця норма була закріплена Конституцією (ст. 14), де зазначалося, що керівництво емісійним процесом, як і всією грошовою та кредитною справою в цілому, є правом тільки уряду СРСР. Відповідно до цього на державний банк покладалася лише функція технічного забезпечення емісійного процесу.

Принципи ринкової економіки є діаметрально протилежними. Її беззастережним правилом є незалежність Центрального банку, якому надається ексклюзивне право у здійсненні грошової та валютної політики. Ця позиція закріплена Конституцією та чинним законодавством України. НБУ підзвітний лише ВР та Президентові, до того ж тільки у питаннях кадрових призначень та надання відповідним інституціям двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.


Потрібно із розумінням ставитися до зазначеної ситуації. Відповідна практика напрацьована світовим досвідом і неухильно дотримується всіма країнами з ринковою економікою. Її суть очевидна: з одного боку, надійна стабільність національної грошової одиниці виступає у якості важливого чинника економічного розвитку та зростання, з другого, - упереджується можливість використання емісійного процесу у фіскальних цілях. "Жодний уряд, - зазначав з приводу цього Дж.Кейнс, - не погодиться оголосити себе банкрутом, не вдаючись до "послуг" друкарського верстата, якщо той знаходитиметься у його розпорядженні". Звідси золоте правило: ЦБ не відповідає за дії уряду. За відповідні результати несе відповідальність парламент, що призначає уряд. Навряд чи є необхідність, як це пропонується народними депутатами, змінювати ці позиції.

Такою ж мірою політизованим можна вважати законопроект регіонала Ю.Мірошниченка щодо позбавлення правління НБУ права подолання "вето" на відповідні рішення Ради банку. Грошово-кредитна політика здійснюється на засадах жорсткої централізації. Тут не припустимими є принципи дуалізму. Досить нам двох центрів виконавчої влади. Рада НБУ, як інституція, що працює на громадських засадах, не несе відповідальності за стабільність гривні. Відповідальність за результативність монетарної політики покладається повною мірою на Голову та правління НБУ.

Важливим у цьому є й інше - рівень кваліфікації чинних членів Ради НБУ. Не слід забувати, що і представники Президента, і представники ВР комплектуються за суто політичними визначеннями. Їх значна частина, як це нині цілком очевидно, не має найелементарніших знань з основ монетарної політики. Некваліфікована Рада НБУ - це деструктивний чинник грошово-кредитної політики, інструмент її небезпечної політизації. З усього видно, що відповідною професійною дефіцитністю страждає і Ю.Мірошниченко, хоча для депутата це не така вже й значуща вада.

Фронтальні наступи на незалежність НБУ "розгортаються" де-факто й за іншими траєкторіями. Йдеться про неприпустимість "демонстративного менторства" у питаннях грошово-кредитної політики з боку Секретаріату Президента та РНБО. Цього не може не розуміти і В.Ющенко. До того ж аргументи Банкової у відповідних питаннях також далеко не завжди є належною мірою професійно коректними.


У цьому відношенні вершиною парадоксальності можна розглядати передачу "Свобода слова" (30.05.08 р.) за участю чільників НБУ. Такі речі є неприпустимими. Грошово-кредитна політика формується за зачиненими дверима. Тут кожне зайве слово може спричинити непередбачувані наслідки. Свобода слова примножена на професійну некомпетентність та політизованість (як це мало місце на відповідній передачі) - це не благо для суспільства, а відверте зло. Це також форма публічного тиску на центральну банківську установу країни, якого слід уникати.

Загальний фонд держбюджету за п'ять

місяців 2008 р. виконано на 111 відсотків
За оперативними даними Державного казначейства України, надходження до загального фонду державного бюджету за січень-травень 2008 р. склали 71,0 млрд грн, що на 52% або 24,2 млрд грн більше, ніж за аналогічний період минулого року. Виконання плану за п'ять місяців 2008 р. склало 111%. Відмітимо як позитивний чинник фіскальної політики профіцитне фінансування бюджетних видатків. Таке фінансування стало можливим завдяки відчутному перевиконанню плану бюджетних надходжень.

Лідирують у забезпеченні бюджетних надходжень митники. За результатами травня 2008 р. від митниці надійшло 8,5 млрд грн, що становить 154% встановленого на місяць плану і вдвічі перевищує показники травня минулого року. Загалом за п’ять місяців 2008 р. Державною митною службою забезпечено збір доходів в розмірі 36,1 млрд грн, що становить 139% планових надходжень. Порівняно з січнем-травнем минулого року митні надходження збільшилися майже вдвічі (на 90,1%).

Підрозділами ДПА у травні 2008 р. мобілізовано 10,2 млрд грн доходів, що на 47% перевищує відповідний показник минулого року або ж складає 91% очікуваних планових надходжень. За результатами січня-травня ц. р. податківці забезпечили надходження 29,3 млрд грн доходів до загального фонду держбюджету, що на 20% або 5 млрд грн перевищує аналогічний показник 2007 р. Планові показники на січень-травень виконано на 90%. Йдеться про недовиконання планових податкових надходжень на суму 3,2 млрд грн.


За даними Фонду держмайна, на 01.06.08 р. перераховано до бюджету коштів, отриманих від приватизації, на суму 282,8 млн грн. Це всього 3,3% від річного плану (8,6 млрд грн.).

У повідомленні Мінекономіки йдеться про те, що за п’ять місяців 2008 р. суб’єктам підприємницької діяльності відшкодовано податку на додану вартість загальною сумою 13,6 млрд грн, що на 4,6 млрд грн або на 50% перевищує планові показники. Протягом травня відшкодування ПДВ склало 3 млрд грн - на 1,1 млрд грн або ж на 58% більше орієнтовного плану.

Послаблюються рейтингові позиції української

економіки на пострадянському просторі

Статкомітет СНД оприлюднив основні показники соціально-економічного розвитку країн Співдружності впродовж січня-квітня 2008 р. За цей період ВВП країн СНД зріс на 8,0%. Найвищі показники відповідного зростання мають Азербайджан, Грузія, Білорусь, Вірменія та Росія. Україна у відповідному рейтингу посідає третю позицію знизу перед Таджикистаном та Молдовою.
Основні соціально-економічні показники

країн СНД у січні-квітні 2008 р.,

% до січня-квітня 2007 р.





Валовий внутрішній продукт


Промислова продукція


Перевезення вантажів підприємствами транспорту


Роздрібний товарооборот


Індекси цін виробників промислової

продукції


Індекси споживчих цін


Грошові доходи населення

Грошові витрати для придбання споживчих товарів та послуг



Азербайджан

115,0

114,3

103,6

114,7

117,6

117,8

134,0

138,2

Вірменія

109,3

100,1

92,0

103,5

104,0

108,6

...

...

Білорусь

110,4

113,3

110,4

120,5

109,1

113,4

125,1

131,4

Грузія

112,41





...

116,0

111,5

...

...

Казахстан

106,0

103,5

103,4

101,5

140,7

118,8

...

...

Киргизстан

106,3

103,4

106,6

104,9


127,5

123,3

...

...

Молдова

103,01

107,2

124,1

115,7

113,7

115,0

...

...

Росія

109,3

106,9

106,3

115,6

126,6

113,2

126,4

127,6

Таджикистан

104,1

93,2

114,4

102,6

116,9

126,6

150,6

129,4

Туркменистан













...

...

Узбекистан

108,1

110,6



112,7





...

...

Україна

106,2


108,0

109,3

128,3

129,7

124,4

146,4

138,3

У середньому по країнах СНГ

108

107

106

117

127

116

...

...


1 2007 у % до 2006.
Дещо кращою є позиція нашої держави у рейтингу, що відбиває темпи зростання промислового виробництва. За цим показником ми займаємо четверту позицію (Азербайджан та Білорусь займають перше і друге місця).
Індекси обсягу промислового

виробництва країн СНД







січень-квітень 2008 р. у % до
січня-квітня 2007 р.


квітень 2008 р.
у % до
квітня 2007 р.

Довідково:

січень-квітень 2007 р. у % до
січня-квітня 2006 р.

квітень 2007 р. у % до
квітня 2006 р.

Азербайджан

114,3

116,6

136,6

130,4

Вірменія

100,1


101,3

101,7

95,3

Білорусь

113,3

112,2

106,7

109,2

Грузія









Казахстан

103,5

102,8

109,5

109,1

Киргизстан

103,4

100,7

102,5

105,9

Молдова

107,2

106,3

93,6

113,1

Росія

106,9

109,2

107,5

104,6

Таджикистан

93,2

102,6

107,4

112,5

Туркменистан









Узбекистан

110,6



112,0


Україна

108,0

108,3

112,5

112,7


Натомість за показником зростання обсягів продукції сільського господарства Україна посідає передостаннє місце. Найнижчі показники має Молдова, де відповідне виробництво у І кв. поточного року зменшилося на 24,1% (у І кв. 2007 р. зростання - 3,1%). Статистика СНД вказує і на вразливість структури зовнішньої торгівлі України. Якщо у Росії позитивне торгівельне сальдо у І кв. п. р. склало 45,5 млрд дол., у Казахстані - 9,7 млрд дол., то у нас - дефіцит торгівельного балансу сягнув 1,8 млрд дол. Це найгірший показник серед країн СНД. Відповідні узагальнення вказують на відчутне послаблення (порівняно з попередніми роками) рейтингових позицій української економіки на пострадянському просторі. Йдеться про достатньо тривожну динаміку, яка не може не привернути увагу керівництва держави і насамперед українського уряду.


Перші кроки уряду В.Путіна пов'язані із запровадженням

податкових стимулів нафтовидобутку

Увагу економічних оглядачів привернуло те, що серед найперших кроків уряду В.Путіна стало рішення стосовно зниження податкового тиску на нафтодобувні компанії, яке, за експертними оцінками, рівнозначно річній економії витрат нафтовидобутку на суму 100 млрд руб. Водночас запроваджуються податкові стимули зростання глибини переробки нафти. Податкова реформа торкнеться і соціальних аспектів розвитку галузі. Йдеться про відповідні преференції, які стосуються витрат компаній на підвищення кваліфікації працівників, охорону здоров'я, а також будівництво та придбання житла. Вказані видатки включатимуться у собівартість і, таким чином, не будуть оподатковуватися. Відповідний законопроект вже найближчим часом має бути розглянутий Держдумою РФ.

*


* *

Уряд РФ прийняв рішення про підвищення, починаючи з 01.06.08 р., експортного мита на нафту з 340,1 до 398,1 дол. за тонну. Відповідний крок, який пов'язується із зростанням світових цін на нафту, не може не позначитися на динаміці цін на нафтопродукти в Україні.

*

* *

На минулому тижні під головуванням В.Путіна відбулося засідання бюджетної комісії, яка розглянула питання використання непередбачуваних бюджетом-2008 додаткових фінансових надходжень. Очікується, що відповідна надбавка становитиме понад 900 млрд руб. (близько 40 млрд дол.). Передбачається, що майже 30% цієї суми (262 млрд руб.) буде спрямовано в економіку, у т.ч. 49,5 млрд руб. - на потреби АПК. 40 млрд руб. буде використано на потреби олімпійського будівництва у Сочі. Решта коштів буде спрямована на соціальні інвестиції та житлове будівництво.

Курс російського рубля продовжує зміцнюватися

Минулого тижня Міжнародне фінансове агентство Bloomberg рекомендувало провідним світовим банкам скуповувати російську національну валюту. За повідомленнями мас-медіа, відповідна точка зору співпадає із позицією таких авторитетних у світі банківських установ, як Merrill Lynch & Co., Goldman Sachs Group Inc. та Deutsche Bank AG, які вважають, що і в наступні місяці курс російського рубля продовжуватиме зростати. Відповідна динаміка валютного курсу розглядається як визначальний індикатор зміцнення конкурентних позицій російської економіки, її перспективності. Ми акцентуємо на цьому в контексті публічних дискусій щодо нещодавньої ревальвації гривні, які не вщухають.

У зв'язку з цим зазначимо, що зміцнення рубля неухильно здійснюється впродовж останніх п'яти років. За розрахунками МВФ, середньорічний курс російської грошової одиниці у 2002 р. становив 31,3 руб./дол., у 2003 р. - 30,6 руб./дол., 2004 р. - 28,7 руб./дол., 2005 р. - 28,0 руб./дол., 2006 р. - 27,2 руб./дол., 2007 р. - 25,9 руб./дол. За даними Центробанку РФ, на 02.06.08 р. валютний курс дорівнював 23,7 руб./дол. Йдеться, таким чином, про зміцнення (починаючи з 2002 р.) російського рубля на 32,1%. Для порівняння вкажемо, що за цей час валютний курс гривні (з урахування ревальвацій 2005 і 2008 рр.) зміцнів на 9,7%.


Аналогічна ситуація спостерігається і в інших країнах з перехідною економікою. З 2002 р. валютний курс казахської грошової одиниці зміцнів на 28,3%. У 2000 р. валютний курс польського злотого становив 4,3 злот./дол., а нині - 2,2 злот./дол. У Чехії, Угорщині, у інших країнах Центральної Європи - ті ж самі процеси. Таким чином, йдеться, про об'єктивну тенденцію до зміцнення позицій національних грошових одиниць постсоціалістичних країн, яка відбиває поступове подолання їх знецінення у період трансформаційної кризи 1990-х років та світової фінансової кризи 1997-1998 рр. У зв'язку з цим стає очевидним суто політичний підтекст "гучних" і водночас абсолютно непрофесійних дебатів щодо останніх дій НБУ. Такі дебати позбавлені будь-якого конструктивізму; вони, по суті, підривають довіру не лише до гривні, а й до національної економіки загалом.
Західні компанії прагнуть розширити свою присутність

на російському автомобільному ринку

За повідомленням мас-медіа, в кінці травня французька група PSA Peugeot Citroen і японська компанія Mitsubishi Motors підписали угоду про будівництво в Калузі нового автомобілебудівного підприємства вартістю 220 млн дол. Проектна потужність підприємства - 160 тис. автомашин на рік. Будівництво має бути завершено до кінця 2011 р. Відповідна угода кореспондується із загальною стратегією західних інвесторів щодо розширення своєї присутності на російському автомобільному ринку. Показовим є таке повідомлення: на минулому тижні три провідні світові автовиробники із Японії (Toyota, Honda і Nissan) прийняли рішення про збільшення виробництва автомобілів, розрахованого на інтенсивно зростаючий попит у Росії, Китаї та Індії. Раніше основним ринком цих компаній були безпосередньо Японія та США. Однак в останні роки обсяги продажу на відповідних ринках відчутно зменшилися. Зазначені компанії вважають, що ринок Росії, де обсяги продажу іномарок щороку зростають на третину, серед названих країн є найбільш перспективним.


Для порівняння зазначимо, що нині в США на тисячу мешканців припадає близько 800 автомобілів, а в Росії - лише 200. Важливо враховувати й інше: за експертними оцінками, нині дві третини росіян є власниками машин російських брендів. Однак 75% російського автопарку - це "авто" старші п'яти років. Перспективи російського авторинку пов'язуються насамперед з цією обставиною. Як писала, торкаючись цієї проблеми, англійська "The Observer", "через рік-два Росія випередить Німеччину і стане найбільшим у світі ринком автомобілей". Звісно, що йдеться не лише про ринок автомашин. Такими ж високими темпами зростає попит і на іншу продукцію, у т.ч. й товари тривалого користування. "Прості росіяни, - зазначає видання, - скуповують буквально все - від дитячого харчування до модних жіночих сумочок індивідуальної роботи, відчайдушно витрачаючи на це своє новопридбане багатство".
Вето на будівництво Nord Stream

Минулого тижня Комісія із скарг Європарламенту у відповідь на запит балтійських держав більшістю голосів схвалила законопроект, що забороняє будівництво газопроводу із Росії в Німеччину Nord Stream по дну Балтійського моря. Відповідний документ у липні поточного року розглядатиметься на пленарному засіданні Європарламенту. Зазначимо, що перша черга газогону, за існуючої угоди, має бути введена в дію у 2011 р., друга - у 2013 р. Йдеться про транспортування російського газу обсягом у 55 млрд м3 на рік. Загалом, за експертними оцінками, до 2015 р. газогін Nord Stream має забезпечити приблизно 25% потреб країн ЄС у додатковому імпорті природного газу. Аналітики "Газпрому" вважають, що "хоронити" проект ще занадто рано, що відповідні суперечності, які у багатьох аспектах несуть на собі політичне забарвлення, вдасться владнати. Не драматизувати цю проблему, закликав і Д.Медведєв під час свого візиту в Німеччину, що відбувся на цьому тижні. Цієї ж токи зору дотримується і А.Меркель. Вона підкреслила зацікавленість Заходу у реалізації відповідного проекту, який дозволить постачати газ до споживачів, минаючи будь-які транзитні території. "Німеччину і Росію, - підкреслила канцлер ФРН, - пов'язують тісні дружні та стратегічні відносини", які вона вважає "можливим і необхідним розширювати та зміцнювати". Реалізація проекту Nord Stream має розглядатися і у відповідному контексті.


Продовольча криза і загроза глобального голоду:

яке місце у їх подоланні займе Україна?

Особливо знаковою подією цього тижня став римський саміт з подолання продовольчої кризи, проведений 03-05.06.08 р. під егідою ООН та ФАО. Про світову продовольчу кризу йдеться вже не один місяць. Однак мало хто усвідомлював її масштабність і жахливі наслідки. Саміт у Римі не лише узагальнив ці процеси, прикувши увагу до них світової громадськості, а й визначив систему антикризових заходів, які покликані упередити її поглиблення.

Продовольча криза найбільш боляче вдарила по бідних країнах Африки та Азії. Нині терпить від голоду (хронічно недоїдають) понад 100 млн населення, а тих, хто знаходиться на межі - майже 850 млн. За існуючими прогнозами, до них вже найближчим часом може приєднатися ще 600 млн осіб. Йдеться про загрозу глобального голоду. Потрібно зрозуміти насамперед геополітичні аспекти цієї ситуації: продовольча криза - це не лише голод; це нове загострення соціально-політичних протистоянь на міждержавному рівні. Як писала іспанська "El Pais", світ сьогодні розділяється на голодуючих і ситих. З одного боку, маємо мільярд людей із надлишковою вагою, серед яких 300 млн знаходиться в стадії ожиріння. З другого - мільярд тих, хто систематично недоїдає.

Привертає увагу така ситуація. Виступаючи на саміті, Генеральний директор ФАО (продовольчої організації ООН) Ж.Диуф зазначив, що в той час, коли в одних країнах люди голодують, в інших - залишки продовольства викидаються на смітник. Він підкреслив, що "в одній країні" вартість викинутих продуктів сягає 100 млрд дол., а переїдання людей, що страждають ожирінням, коштує державі 20 млрд дол. Як зазначають мас-медійні видання, у виступі високопоставленого оонівського очільника йдеться про Великобританію. Такий світ не може не бути крихким у соціальному і політичному сенсі. Кінець ХХ - початок ХХІ ст. був ознаменований війнами за нафту. Міжнародні аналітики акцентують на загрозах війн за продукти харчування, які можуть стати реальністю нашого сьогодення. Називається низка чинників загострення продовольчої кризи. Це не лише наслідки недостатньо врожайного 2007-го року. Йдеться про такі системні процеси, як перманентне зростання цін на енергоносії, зростання попиту на продовольчі товари у швидкорозвинутих країнах, насамперед у Китаї та Індії, швидка урбанізація населення у найбідніших країнах, зміни клімату. Слід враховувати вплив на відповідні зміни і суто спекулятивних чинників. Особливо небезпечним у цій ситуації є інтенсивне скорочення посівних площ сільськогосподарських рослин, пов'язане із виробництвом біопалива. За існуючими оцінками, зростаючий попит на біопаливо призвів до здорожчання продуктів харчування на 30%.


Позиція ООН у цих питаннях така: необхідна система заходів, яка б забезпечила зростання світових обсягів виробництва продуктів харчування до 2030 р. на 50%. За оцінками ФАО, щоб надати відчутних імпульсів розвитку сільського господарства необхідні додаткові інвестиції обсягом 30 млрд дол. на рік. Зазначимо, що йдеться не про таку вже й значну (у світовому вимірі) суму асигнувань. Ми вже писали у нашому моніторингу, що у 2006 р. світові асигнування на озброєння становили 985,7 млрд дол. Маємо повідомлення і про те, що Світовий банк прийняв рішення про виділення 1,2 млрд дол. невідкладної допомоги країнам, які найбільше потерпають від продовольчої кризи. Та найвагоміше слово у цьому мають сказати країни "великої вісімки". Стало відомо, що їх наступний саміт, що відбудеться в Токіо, значною мірою буде присвячено проблемам продовольчої безпеки.
У попередніх випусках нашого моніторингу ми акцентували на проблемах аграрної політики Української Держави у зв'язку з відповідною продовольчою ситуацією у світі. Потрібно все зробити, щоб повною мірою реалізувати потужний агропромисловий потенціал даний нам Богом. Це наш обов'язок не лише перед нами самими, а й світовою спільнотою, перед мільйонами дітей, що нині голодують. Особливо акцентуємо у зв'язку з цим на необхідності невідкладного запровадження жорстких регулюючих заходів щодо відчутного обмеження використання земельних ресурсів України у питаннях виробництва біопалива. Це сьогодні чи не найбільша загроза не лише для АПК, а й стратегічної перспективи держави. Це водночас і один із найсерйозніших тестів для української влади на її дієздатність.


Перемога Б.Обами нашими очима

На шпальтах американських інформаційних агентств 04.06.08 р. з'явилося повідомлення, яке вже саме собою може розглядатися знаковим для українського загалу: президент США Дж.Буш привітав сенатора Бараку Обаму з перемогою на первинних виборчих перегонах Демократичної партії. Чи можливим є щось подібне для українського політикуму? Як багато нам потрібно зробити, щоб піднятися до подібного рівня політичної культури, суспільної толерантності?


Знаковим у цій події є й інше: реальним претендентом на місце президента найпотужнішої у світі держави стає темношкірий американський політик (батько Б.Обами був студентом із Кенії, а мати - білою американкою). К.Райс назвала перемогу Б.Обами "дивною подією" для Америки. Той, хто знає попередні проблеми расової дискримінації Америки, має можливість з усією повнотою зрозуміти ці акценти, усвідомити, наскільки високими є цінності демократії, які сповідує американське суспільство, і які у своїх реаліях втілюються в життя, у т.ч. і в подіях, про які йдеться.

Знаковими є і досягнення Х.Клінтон. Інтрига, хто представлятиме у листопаді поточного року на президентських виборах Демократичну партію, залишалася впродовж багатомісячних виборчих змагань відкритою. Відставання Х.Клінтон від Б.Обами за американськими стандартами є мінімальним. Жінка - можливий (цілком реальний) президент наймогутнішої в світі держави - це також нова ознака нашого часу, це також вияв демократії. Зійшовши з перегонів, Х.Клінтон охарактеризувала Б.Обаму "як людину, з якою за честь було змагатися". З такими ж словами подяки публічно звернувся до Х.Клінтон переможець перегонів. "Завдяки їй наша партія і наша країна стали сильнішими, і я став кращим як кандидат, маючи честь змагатися з Х.Клінтон", - зазначив лідер гонки від демократів. Найближчим часом стане відомо, чи йтимуть на вибори Б.Обама і Х.Клінтон у парі. Нам представляється, що відповідне поєднання посад президента і віце-президента Америки виглядало б надзвичайно перспективним.

Привертає увагу і таке повідомлення із США: Б.Обаму підтримує більше американців, ніж Дж.Маккейна. За нього готові голосувати 48% респондентів; за республіканського кандидата - 42%. Основне гасло Б.Обами: "Ми змінимо Америку". Американці йому вірять. Вірять більше, ніж Х.Клінтон і Дж.Маккейну. Б.Обама нагадує американцям Дж.Кеннеді, який дійсно змінив Америку. Ставка робиться саме на це.

І ще одна деталь - вікова гама претендентів на главу держави: Дж.Маккейну у серпні виповниться 72 р., а Б.Обамі - тільки 46. І в цьому є багато знакового, багато такого, що далеко не в усьому кореспондується з нашим світосприйняттям. На шпальтах мас-медіа багато іншої аналітики, яка характеризує американські виборчі перегони. Ми ж спробували подивитися на них з дещо незвичних позицій - з позицій проблем нашого становлення як демократичної держави. Висновок є очевидним: у нас ще багато питань, які потребують вирішення. І це добре. У нас є перспектива.


СТИСЛО ПРО ВАЖЛИВЕ
За даними МінАП, в Україні успішно завершено посівну кампанію. Станом на 03.06.08 р. посіяно 7,5 млн га ярих зернових та зернобобових культур, що становить 102% до прогнозу. Посіяно кукурудзи на 109%, соняшника - 115% до прогнозу. Оцінка стану посівів озимих зернових культур, проведена науковими установами, показує, що більшість посівів озимини знаходиться в доброму та задовільному стані, за винятком окремих площ у господарствах південних областей та АР Крим. Стан посівів озимого ріпаку також переважно добрий та задовільний. Міністерство агрополітики прогнозує збір зерна у поточному році не менше 40 млн т (2007 р. - 29,3 млн т). Експорт може скласти 15 млн т. Врожай зернових у Росії у поточному році очікується не нижче 85 млн т.

*

* *

За даними Міністерства фінансів, державний зовнішній борг України за квітень 2008 р. зменшився на 119,6 млн дол. Відбулося зменшення на 1,9% і державного внутрішнього боргу. Ми відзначаємо це як позитивний чинник фінансової політики уряду. Всього на 01.05.08 р. державний борг України становив 14,3 млрд дол., у т.ч. зовнішній борг - 10,9 млрд дол., внутрішній - 3,4 млрд дол. Відношення державного боргу до ВВП склало всього 7,6% (проти 10,0% - у 2007 р.). З точки зору світових стандартів - це достатньо пристойний показник. У світі небагато країн, що мають настільки низький рівень фінансової заборгованості держави.

*

* *

За даними Мінекономрозвитку РФ, позитивне сальдо торгівельного балансу РФ у січні-квітні 2008 р. збільшилось у 1,7 раза порівняно з аналогічним періодом 2007 р. і досягло 67,5 млрд дол. Експорт товарів за чотири місяці порівняно з відповідним періодом збільшився на 52,8% порівняно 8,6% у січні-квітні 2007 р. Приріст експорту в основному зумовлений продовжуючим зростанням світових цін на нафту. Імпорт товарів у січні-квітні 2008 р. зріс на 41,2%, тоді як у січні-квітні 2007 р. - на 40,9%.

*

* *

Як повідомив Мінфін РФ, резервний фонд Росії на 01.06.08 р. становить близько 3,7 трлн руб., що еквівалентно приблизно 129,3 млрд дол., Фонд національного добробуту - 773,93 млрд руб. (32,6 млрд дол.). Нагадаємо, що кошти обох фондів розміщуються у валюті за структурою: по 45% - у доларах і євро, решта 10% - в англійських фунтах стерлінгів.

*

* *

Відповідно з доповіддю Єврокомісії найвищий рівень бідності серед країн-членів ЄС у Словакії, Латвії та Польщі. Нині в Польщі 35% громадян не можуть дозволити собі страву із м'яса, птиці або риби хоча б раз на два дні. В Словакії таких громадян 41%, у Латвії - 37%. Серед бідного населення не лише безробітні, що тривалий час не працюють, і малоземельні селяни, а й багатодітні сім'ї та інваліди. Виявляється, що Польща лідирує за кількістю бідуючих дітей: 26% польських дітей живуть у злиднях або на її межі.