shkolaw.in.ua 1 ... 12 13 14 15 16

ТЕЗАУРУС

(основні терміни, що використані в навчально-методичному посібнику)
Агітаційно-пропагандистська група (АПГ)колектив позаштатних пропагандистів і агітаторів, який створюється органами військового управління, органами місцевого самоврядування для оперативної роз'яснювальної роботи. Склад групи, її матеріально-технічне забезпечення визначається відповідно із покладеними на АПГ завданнями та запланованого об’єкту інформаційно-психологічного впливу. АПГ формувється на базі будинків офіцерів. З використанням автомобільної техніки може створюватися мобільна агітаційно-пропагандистська група. В склад мобільної АПГ може входити підрозділ охорони на відповідній бронебазі.
Ансамбль пісні і танцю (АПТ) – військово-професійний колектив, покликаний засобами вокального, музично-хореографічного мистецтва і художнім словом сприяти активному військово-патріотичному, культурному та естетичному вихованню особового складу, розвитку української національної культури, пропагувати українське національне мистецтво, гідно представляючи національно-культурну і військово-патріотичну тематику в Україні та за її межами.
Бібліотеки військові – бібліотеки ЗС України (військові бібліотеки) є бібліотечно-бібліографічними, культурно-просвітницьким закладами, науково-допоміжними підрозділами військових частин, що забезпечують акумуляцію та загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів (книг, документів та інших носіїв інформації), сприяють вихованню, навчанню, формуванню наукового світогляду, підвищенню культурного та загальноосвітнього рівня всіх категорій військовослужбовців, членів їх сімей, працівників ЗС України

.

Бойовий актив – найбільш підготовлені у воєнному відношенні військовослужбовці підрозділу, які мають значний бойовий досвід і призначенні для надання допомоги іншому особовому складу підрозділу під час бою, у вирішенні питань виживання у бойових умовах.

Будинки офіцерів – військовий заклад культури, який створюється з метою забезпечення культурно-освітньої роботи серед військовослужбовців та цивільного населення; організації проведення дозвілля, задоволення та розвитку духовних потреб; сприяння зміцнення військової дисципліни; науково-методичного забезпечення роботи клубів військових частин; вивчення, аналізу, узагальнення та пропаганди передового досвіду роботи будинків офіцерів, клубів, колективів художньої самодіяльності, творчих об’єднань.

Виховна робота в ЗС Українице система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.
Воєнно-соціальна робота – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), діяльність органів військового управління щодо створення та забезпечення необхідних соціальних і правових умов для виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань; реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, членів їх сімей; дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів); підтримання високої дисципліни, організованості та порядку, за сучасними поглядами відповідає поняттю соціально-правове забезпечення.
Гуманітарна підготовка
це один з предметів підготовки особового складу. Головними завданнями ГП є: виховання у військовослужбовців патріотизму, вірності та відданості Українському народові, готовності обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість; формування спрямованості особистості на сумлінне і чесне служіння Батьківщині, неухильне додержання Конституції України та законів України; розвиток у військовослужбовців інтелекту, непохитного бойового духу, психологічної стійкості; формування у кожного військовослужбовця чіткого розуміння мети особистого бойового навчання та психологічної готовності до бойових дій, миротворчих операцій, служби у віддалених гарнізонах; утвердження у військових колективах високоморальних взаємовідносин.

Гуманітарна політика у Збройних Силах України – це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників ЗС України, їх духовного, культурного та фізичного розвитку.

Гуманітарний та соціальний розвиток ЗС України – це діяльність органів військового управління, яка здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, формування у них системи національних цінностей, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.
Департамент гуманітарної політики МО України – координуючий та аналітичний орган МО України з питань гуманітарної та соціальної політики держави у ЗС України, створений відповідно до Указу Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004.

Довідково-інформаційний центр (пункт) (ДІЦ (П)) це обладнане комплектом наочної агітації, пропагандистськими матеріалами, комплектом технічних засобів виховання приміщення або намет для оперативного доведення та роз’яснення важливих державних та військових завдань і мобілізації особового складу на їх виконання (проведення виборів). Створюється в частині (підрозділі), для організації роботи на ДІЦ (П) призначається позаштатна група. Робота ДІЦ (П) організовується на період підготовки та застосування частин (підрозділів), польових виходів, тактичних навчань, організації сезонного та технічного обслуговування військової техніки та озброєння, підготовки до виборів державних органів влади та ін. При прийомі мобілізаційних ресурсів на пункті прийому особового складу, як один із елементів розгортається довідково-інформаційний пункт (центр при кількості мобілізаційних ресурсів більше 500 чоловік), метою якого є проведення заходів морально-психологічного забезпечення з командами та окремими військовослужбовцями при виникненні різного роду затримок у пропускних спроможностях інших структурних елементів пункту прийому особового складу (ППОС).

Духовна складова бойового потенціалу – духовні можливості населення країни, що визначаються ступенем політичної і моральної свідомості народу і можуть бути перетворені у фактор досягнення соціальних, економічних, політичних і воєнних цілей. Знаходить своє відображення у здібності і готовності народу і збройних сил витримати всі випробування війни, мобілізувати всі сили для досягнення перемоги. Як складова частина воєнної могутності держави і бойової могутності її збройних сил невід’ємно пов’язана з бойовим, воєнним, науковим, соціальним і економічним потенціалами і в значній ступені визначає ефективність їх використання.
Захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), комплекс заходів щодо забезпечення духовної та психологічної безпеки військовослужбовців, які здійснюються з метою прогнозування, запобігання та зриву негативного інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову активність.
Індивідуально-виховна робота – це система психолого-педагогічних впливів на кожного військовослужбовця, що спрямована на максимально доцільне врахування вікових, соціальних та індивідуальних особливостей військовослужбовця з метою їх всебічного розвитку та підготовки до успішних дій в складних умовах.
Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю – система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану особового складу оперативним впливом на його свідомість із метою адекватного розуміння ним воєнно-політичної та бойової обстановки, завдань, що покладені на війська (сили), та умов їх виконання. Воно включає: організацію суспільно-політичного, військово-технічного та бойового інформування особового складу, занять з гуманітарної підготовки, використання в агітаційно-пропагандистській роботі матеріалів військової преси, радіо і телебачення з метою роз’яснення йому причин, характеру і мети воєнного конфлікту, внутрішньої і зовнішньої політики держави, завдань, що покладені на Збройні Сили України; розвиток у військовослужбовців впевненості в надійності та ефективності вітчизняної штатної зброї і бойової техніки, вивчення подібних зразків зброї у противника і засобів боротьби з ними; виховання військовослужбовців на національно-історичних і бойових традиціях українського народу, пропаганду подвигів захисників Батьківщини, поширення серед особового складу військ (сил) прикладів мужності, героїзму, надання взаємодопомоги, товариських взаємовідносин. Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю передбачає співпрацю з органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими і релігійними організаціями, цивільними засобами масової інформації в проведенні спільних заходів; організацію роботи агітаційно-пропагандистських груп у районах із нестабільною соціально-політичною обстановкою; організацію видання та розповсюдження агітаційно-пропагандистських матеріалів на базі військових та цивільних засобів масової інформації; використання засобів інформаційної комунікації для введення противника в оману відносно форм застосування військ (сил), видів і способів воєнних дій; організацію роботи кореспондентських центрів із метою надання акредитованим журналістам офіційної інформації.

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.

Клуб військової частини – це підрозділ військової частини, який створюється з метою забезпечення культурно-виховної і просвітницької роботи серед військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, організації проведення дозвілля, задоволення та розвитку їх духовних потреб, сприяння зміцнення військової дисципліни.
Концертні бригади (КБ)– це невеликий професійний або самодіяльний художній колектив для проведення культурно-художнього обслуговування. Створюються у військових театрах, оркестрах, музичних центрах, ансамблях пісні і танцю, при БО з числа військовослужбовців та штатних працівників ЗС України, в клубах з’єднань, військових частинах з числа штатних працівників, військовослужбовців та членів їх сімей. У склад КБ можуть включатися цивільні професійні або самодіяльні театрально-художні колективи, окремі артисти.

Культурно-виховна робота – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), діяльність, яка спрямована на формування у військовослужбовців засобами культури і мистецтва високого морально-психологічного стану, їх мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення та відновлення духовних сил і потреб особового складу. Вона включає: формування у військовослужбовців необхідних моральних та психологічних передумов бойової активності засобами культурно-освітньої роботи. Культурно-освітня робота передбачає організацію діяльності концертних бригад, польових автоклубів, бібліотек, кіно-, радіо- та відеообслуговування особового складу військ (сил), використання наочної агітації, художньої самодіяльності, воєнно-шефської роботи у військових частинах, співпрацю з питань організації культурно-освітньої роботи у військах (силах) з органами державної влади і місцевого самоврядування.

Культурно-виховна та просвітницька робота – це одна із складових виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, забезпечує формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу і задоволення їх естетичних потреб через впровадження культурно-просвітницьких заходів та організацію дозвілля особового складу.
Культурно-освітнє (просвітнє) майно культурно-виховне майно – це майно, до якого належать технічні засоби пропаганди (виховання) (ТЗП), музичні інструменти, настільні ігри, більярди, газетний папір, театральна світлотехнічна апаратура, витратні матеріали і запасні частини для ремонту і експлуатації техніки і приладів. До ТЗП належать військові радіотрансляційні вузли, радіоприймальні та звукозаписувальні пристрої, кіноапаратура, апаратура статичної проекції, телевізори, відеомагнітофони, фотоапарати, спеціальна похідна техніка і поліграфічне обладнання інші засоби передбачені діючими нормами та табелями забезпечення для використовування у роботі з особовим складом ЗС України.
Моральний дух армії – це духовна готовність і здібність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогом. Взаємопов’язаними сторонами морального духу військ (сил) є морально-психологічний потенціал і морально-психологічний стан особового складу
Морально-бойові якості воїна – це сукупність тісно пов’язаних між собою рис особистості, необхідних для успішного виконання військовослужбовцями своїх обов’язків у мирний і воєнний час. Основними з них є: вірність військовому обов’язку, присязі, бойова активність, дисциплінованість, стійкість, мужність, хоробрість та ін.

Морально-психологічна обстановка (МПО) – це сукупність оцінки суспільно-політичної (соціально-економічної, політичної, етнічної, демографічної, криміногенної), а також екологічної та природнокліматичної обстановки у регіоні (районі бойових дій) з урахуванням складових воєнно-політичної і оперативної обстановки, які здійснюють безпосередній вплив на морально-психологічний стан військовослужбовців та військових колективів та організацію МПЗ
Морально-психологічна підготовка (МПП) – це вид підготовки військ, система заходів, що проводяться у підрозділах, частинах, на кораблях з формування в особового складу моральних, психологічних і професійних якостей, необхідних для успішного виконання воїнами своїх обов'язків у мирний і воєнний час. Важливий засіб формування високого морального духу армії. Цілями МПП є: утвердження в свідомості та поведінці воїнів моральних цінностей, що визначають їх діяльність (патріотизму, почуття військового обов’язку, дисциплінованості, чесності і т.д.); формування морально-бойових якостей (стійкості, самовладання, самовідданості, військової доблесті і т.д.), що забезпечують морально-психологічну стійкість воїна в будь-якій обстановці бою; розвиток норм і правил взаємин військовослужбовців (військового товариства, взаємовиручки, шанобливих відносин до начальників і підлеглих і ін.), на яких ґрунтується здоровий морально-психологічний клімат у військовому колективі. МПП здійснюється в процесі повсякденного навчання і життя воїнів шляхом проведення заходів морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Керівництво проведенням МПП покладене на командирів всіх рівнів, безпосередніми організаторами є органи особового складу (виховної роботи) і їхніх посадових осіб. Ефективність МПП забезпечується постійним вивченням, аналізом і об'єктивною оцінкою морально-психологічного стану особового складу, своєчасною постановкою задач по її організації.

<< предыдущая страница   следующая страница >>