shkolaw.in.ua 1 2 ... 15 16


Міністерство оборони України

Національна академія оборони України

Морально-психологічне

забезпечення

діяльності військ (сил)

К и ї в – 2 0 0 7

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ


МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК (СИЛ)

Затверджено Вченою Радою академії

як навчальний посібник

для слухачів Національної академії

оборони України

Видання академії

2007

УДК 37.03.6-057.36:355.1.(477)
М
633 Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил):

Навч. посіб. – К.: НАОУ, 2007 – 176 с.
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора АЛЕЩЕНКО В.І.

У навчальному посібнику розкрита роль морально-психологічного забезпечення в системі всебічного забезпечення військ (сил), його місце у виконанні завдань гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України, показаний досвід організації морально-психологічного впливу на особовий склад в арміях провідних країн світу. Значне місце відведено організації морально-психологічного забезпечення оперативної, бойової підготовки, служби військ, військової дисципліни та профілактики правопорушень. Розкрита структура, основні завдання та складові системи морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення бойових дій (операцій), детально показані зміст, послідовність та основні документи організації морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил). Висвітлені особливості організації морально-психологічного забезпечення застосування частин, з’єднань у різних видах бою, Сухопутних військах, Повітряних та Військово-морських силах Збройних Сил України, специфіка морально-психологічного забезпечення підготовки та участі українських військових контингентів у міжнародних миротворчих операціях.


Навчальний посібник, крім слухачів Національної академії оборони України, може бути корисним для командирів (начальників), штабів, органів військового управління та курсантів вищих військових навчальних закладів.

Авторський колектив: к.військ.н. генерал-майор Алещенко В. І. (розділ 4 у співавторстві), к.і.н. п-к Безбах В. Г. (п.1.2), к.політ.н. п-к Богайчук В. Ж. (п.2.2, п.5.1 у співавторстві), к.психол.н. майор Василенко С. В. (п.5.3 у співавторстві,), к.і.н. Вилко В. М. (розділ 3), к.і.н. п-к Грицюк В. М. (розділ 4 у співавторстві, тезаурус), п-к Дикун В. Г. (розділ 4 у співавторстві), к.політ.н. п-к Клименко В. С. (п.5.2), к.філос.н. Мулява В. Д. (п.1.1), к.і.н Філіпов В. К. (п.5.3 у співавторстві), к.і.н. п/п-к Науменко А. О.(п.5.3 у співавторстві), п-к Примак П. Т. (п.5.1 у співавторстві), к.і.н. Рожнатовський Б. М. (п.2.3), к.філос.н. Ротань М. П. (п.2.1), д.і.н. п-к Сидоров С. В. (п.1.3 у співавторстві), к.політ.н. м-р Єрмоленко А. Б. (п.5.2 у співавторстві), к.і.н. п/п-к Романовський Я. Я. (п.1.2 у співавторстві), п/п-к Талаур С. Є. (п.1.3 у співавторстві).
РЕЦЕНЗЕНТИ:

СТАСЮК В.В., доктор психологічних наук, професор;

СМОЛЯНЮК В.Ф., доктор політичних наук, професор;

АФАНАСЬЄВ А.О., кандидат педагогічних наук.

ВСТУП

Світовий і вітчизняний досвід військового будівництва свідчить, що роль морального духу військ (сил), як найважливішого засобу досягнення перемоги у сучасній війні, значно зростає. Реалії сьогоднішнього дня переконливо доводять, що у збройних конфліктах третього тисячоліття вирішальну роль у визначенні переможця будуть відігравати переваги в галузі інформаційних технологій та досягнення морально-психологічної переваги над противником, адже сучасні технології інформаційно-психологічного впливу не знають кордонів. Вони безперервно впливають на свідомість, підсвідомість і поведінку людей, формування їх ставлення до тих чи інших подій. В арміях більшості країн світу йде активний пошук найбільш перспективних засобів впливу на свідомість та підсвідомість військовослужбовців, своєчасну їх підготовку до функціонування в екстремальних умовах сучасної війни.


Досвід війн і воєнних конфліктів останнього десятиріччя переконливо свідчить, що будь-який противник намагається активно впливати на моральні та психологічні якості, психофізіологічний стан, настрій, бойову активність особового складу протилежної сторони. Тому сьогодні слід вести мову не тільки про об’єктивну необхідність врахування морального фактору у воєнній справі, але й про удосконалення системи морально-психологічного забезпечення життєдіяльності ЗС України, що забезпечуватиме належне та ефективне виконання покладених на них завдань.

Відповідно до сучасних поглядів фахівців морально-психологічне забезпечення є видом всебічного забезпечення ЗС України та потребує, особливо зараз, подальшого наукового обґрунтування теоретичних положень і впровадження їх у практику життєдіяльності військ (сил).

Роль, місце та завдання морально-психологічного забезпечення викладені у Державній програмі розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, Концепції гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України, Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України та інших нормативних документах.

Автори посібника свідомо оминули питання, що потребують висвітлення у закритих виданнях – вони будуть видані окремо. Крім того, у цьому виданні розкриті не всі аспекти організації морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил). Оскільки органи з гуманітарних питань знаходяться на стадії організаційно-штатних змін до інших структур органів особового складу. Однак, функції, завдання та алгоритм їх функціонування є аналогічним.

Розділ 1.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК (СИЛ)

Військова діяльність завжди вимагала від людини спеціальної професійної підготовки та наявності комплексу сформованих моральних, психологічних, фізичних та інших якостей. Залежність ходу й результатів збройної боротьби від рівня підготовки та морально-психологічного стану збройних сил обумовлює значну увагу до організації системи підготовки особового складу в арміях більшості країн світу. Не викликає сумніву, що забезпечення необхідного рівня морально-психологічного стану особового складу є вагомим фактором ефективного виконання завдань збройних сил не лише в мирний час, а й у бойових умовах.


Воєнні конфлікти сучасності суттєво відрізняються від війн ХХ століття. Їх основною тенденцією є постійне посилення ролі інформаційних способів і форм боротьби. Це, насамперед, проявляється у:

зростанні масштабів та ефективності інформаційно-психологічних операцій, сил і засобів впливу на морально-психологічний стан особового складу;

значному збільшенні психогенних втрат серед особового складу (до 70% від загальних);

відсутності ефективної системи інформаційно-психологічного захисту військ (сил) та населення країни в цілому;

зростанні ролі спеціальних операцій (миротворчих, гуманітарних, рятувальних) у функціонуванні армій;

розширенні та посиленні антитерористичної боротьби;

перетворенні цивільного населення воюючих сторін засобами морально-психологічного впливу в об’єкт протиборства.

У зв’язку з цим, все більш приоритетним видом операцій (бойових дій), як і збройної боротьби в цілому, виокремлюється інформаційно-психологічне протиборство, де предметом ураження є свідомість, підсвідомість, поведінка та психофізіологічний стан людини.

У цих умовах, безперечно, зростає роль морально-психологічної складової бойового потенціалу Збройних Сил, підвищуються вимоги до ефективності системи морально-психологічного впливу на свої війська і населення в цілому, організації захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу.

1.1. Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) як складова гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України

Процес подальшої еволюції українського суспільства вимагає все більшої уваги до розвитку його гуманітарної та соціальної сфери, забезпечення реалізації положення статті 3 Конституції України:Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави”.


Сьогодні необхідні нові підходи щодо визначення ефективних шляхів посилення гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України, завдання якого полягає у створенні умов для оптимального функціонування соціальних та духовних відносин у військах (силах), розвитку особистості військовослужбовця, розкритті його творчого та інтелектуального потенціалу в процесі військово-професійної діяльності.

Сутність, принципи та напрями гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України.

Сучасні підходи до підготовки та застосування військ (сил), що відображено, зокрема, у Державній програмі розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 рр., особливу увагу приділяють посиленню гуманітарної та соціальної складової військової служби в сучасних умовах. Це обумовлюється:

посиленням гуманітарної і соціальної складової в політиці української держави;

зростанням ролі гуманітарного та соціального чинників у забезпеченні високого рівня бойової та мобілізаційної готовності військ (сил);

недосконалістю системи національно-патріотичного виховання особового складу, мотивації його до військової служби;

низьким рівнем престижу військової служби в українському суспільстві;

наявністю гострих соціальних проблем, низьким рівнем соціального захисту військовослужбовців, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

збільшенням обсягу завдань Збройних Сил України та необхідністю впровадження загальноєвропейських стандартів у гуманітарну та соціальну сфери життєдіяльності військ (сил) у процесі євроатлантичної інтеграції;

недосконалістю нормативно-правової бази системи гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України;

недостатнім рівнем наукового, кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення розвитку гуманітарної сфери Збройних Сил України.

Ці та інші чинники зумовлюють гостру необхідність переходу до якісно нової системи діяльності органів військового управління щодо всебічного забезпечення виконання завдань гуманітарної політики держави в Збройних Силах України.


Визначення сутності, завдань та механізмів гуманітарного і соціального розвитку Збройних Силах України можливе тільки на основі глибокого розуміння сутності гуманітарної сфери та гуманітарної політики в цілому. У вітчизняній науковій думці існує декілька підходів щодо розв’язання цього питання. Але в головному погляди співпадають – гуманітарну сферу слід розглядати в широкому та вузькому значенні.

Поняття “гуманітарний” (від лат. humanity – людство, людяність) в найширшому розумінні цього терміну означає “олюднення” усіх сфер і галузей суспільного буття, створення можливостей та умов для максимальної самореалізації соціальних груп та кожної особистості, формування в неї внутрішньої потреби та здатності приймати участь у житті держави і суспільства, словом та ділом відстоювати гуманні цінності.

Виходячи з цього поняття, до гуманітарної сфери, у широкому її значенні, можна віднести: освіту; виховання; науку; культуру; релігію; свободи, права і обов’язки людини та громадянина; інформаційний простір; сферу охорони здоров’я та соціального забезпечення та ін. Вона об’єднує дві взаємопов’язані суспільні складові – духовну (гуманітарну у вузькому значенні) й матеріальну (соціальну) сфери.

У вузькому значенні термін “гуманітарна сфера” стосується лише духовного життя, насамперед, такої його складової як духовна культура (особистості, групи, суспільства). Соціальна сфера включає соціально-побутові та матеріальні умови і фактори життєдіяльності особистості та суспільства. З метою формування та розвитку цих сфер державою проводиться відповідна гуманітарна та соціальна політика

На нашу думку, сутність гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України можна пояснити через розкриття гуманітарної та соціальної політики як системи діяльності, що включає в себе сукупність складових, напрямів, завдань і механізмів їх реалізації.

Відповідно до Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України:


гуманітарна політика у Збройних Силах України, як складова державної гуманітарної політики, є діяльність органів державного та військового управління щодо реалізації громадянських прав та свобод військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, забезпечення їх морально-психологічного, духовного і культурного розвитку, створення умов для забезпечення ефективної професійної діяльності;

соціальна політика у Збройних Силах України, як складова частина соціальної політики держави, являє собою діяльність органів державного і військового управління з метою захисту і задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їх сімей, цивільних працівників та звільнених із Збройних Сил України.

Однак слід зауважити, що відокремлення соціальної сфери від гуманітарної є умовним, воно допомагає чітко визначити завдання відповідним суб’єктам за цими напрямками.

Базовими елементами структури гуманітарної та соціальної політики у Збройних Силах України можна визначити:


  1. Військово-соціальне забезпечення;

  2. Правове забезпечення;

  3. Інформаційне забезпечення;

  4. Військову освіту та науку;

  5. Культурологічне забезпечення;

  6. Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил).

Слід мати на увазі, що перші 5 складових розкривають власне змістовний компонент гуманітарного і соціального розвитку, а 6-й - його організаційно-діяльнісну сторону.

Дамо коротку характеристику основних із визначених вище складових.

Військово-соціальне забезпечення – це комплекс соціально-правових, інформаційних та організаційних заходів щодо створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил, сприяння їм у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг з метою забезпечення їх нормальної життєдіяльності, сумлінного ставлення до виконання покладених на них функціональних обов’язків.


Правове забезпеченняце комплекс заходів з нормотворчої, правозастосовуючої та правоохоронної діяльності відповідних органів державної влади та військового управління, яка безпосередньо спрямована на забезпечення високого рівня бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), законності та правопорядку у Збройних Силах України, їх здатності до захисту суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України. Ця складова реалізується через наступні функції:

– нормотворчу – діяльність, яка спрямована на створення й удосконалення системи правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення національної безпеки та оборони України, та здійснюється органами державної влади і військового управління, в частині, що їх стосується;

– правозастосовуючу – процес реалізації правових норм, який складається з дотримання, виконання, використання та застосування норм права відповідними суб’єктами;

– правоохоронну – вид державної діяльності, що здійснюється з метою охорони права шляхом застосування юридичних важелів у відповідності із законом та полягає у здійсненні контролю, встановленню та розкриттю злочинів і правопорушень, прокурорського нагляду, здійснення судочинства.

Інформаційне забезпечення – це діяльність органів державної влади, військового управління, засобів масової інформації та інших суб’єктів, яка спрямована на задоволення інформаційних потреб особового складу Збройних Сил та громадськості у цілому, пропаганду та збереження національних, духовних та інших цінностей українського народу з метою формування та розвитку у військовослужбовців національної свідомості, гуманістичного світогляду, життєвої позиції та особистих якостей необхідних для ефективної військово-професійної діяльності.

Інформаційне забезпечення виступає важливою складовою частиною гуманітарного і соціального розвитку та зосереджується на роз’ясненні особовому складу вимог Конституції України, чинного законодавства, внутрішньої і зовнішньої політики держави, підвищенні ролі засобів масової інформації у всебічному висвітлені життєдіяльності Збройних Сил України.


Військова освіта та наука являє собою діяльність органів державного і військового управління, яка спрямована на всебічну підготовку військових фахівців до ефективної військово-професійної діяльності, формування у них здатності до творчої самореалізації та прагнення до постійного самовдосконалення.

Реалізація цих завдань здійснюється шляхом реалізації принципу безперервності освіти, впровадження сучасних інформаційних технологій та методик військового навчання та виховання, подальшого посилення гуманітарної складової у підготовці військових фахівців.

Культурологічне забезпечення – це комплекс заходів, що здійснюється органами державного та військового управління, закладами культури і мистецтва щодо формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям Українського народу та його Збройних Сил, задоволення їх духовних потреб особового складу Збройних Сил та формування позитивних мотивацій до виконання завдань військової служби.

Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил


следующая страница >>