shkolaw.in.ua 1 2 ... 5 6


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерство аграрної політики та продовольства України

_____________ № ____________

НАСТАНОВА

по організації штурманської служби

на морських суднах флоту рибної промисловості
I. Загальні положення
1.1. Настанова по організації штурманської служби на морських суднах флоту рибної промисловості регламентує діяльність судноводіїв для забезпечення ними безаварійної експлуатації суден флоту рибної промисловості. Точне і надійне судноводіння, своєчасність підготовки судна до плавання, достовірність інформації про навігаційні і погодні умови, чіткість і висока організація штурманської служби на суднах, навігаційно-гідрографічне забезпечення покликані забезпечити безпеку мореплавства суден флоту рибної промисловості. Для цього визначено сукупність обов’язків, взаємовідносин, методичних прийомів для осіб судноводійського складу, що безпосередньо здійснюють навігаційну роботу в процесі як під час підготовки судна, так і в період його плавання.
1.2. Навігаційна робота судноводійського складу включає:
1.2.1. Підготовку і перевірку готовності навігаційного обладнання та навігаційно-гідрографічної документації до плавання.
1.2.2. Грамотне і ефективне застосування технічних засобів навігації для безпечного судноводіння.
1.2.3. Вибір безпечного в навігаційному, гідрометеорологічному сенсі шляху судна, запобігання проходження його через морські райони, небезпечні через піратські дії.
1.2.4. Кваліфіковане визначення місцезнаходження судна, ведення прокладання шляху.
1.2.5. Забезпечення судна відкоригованими навігаційними морськими картами і посібниками.
1.2.6. Виконання організаційних заходів, спеціальних методичних рекомендацій під час плавання судна в складних умовах при:

обмеженій видимості;

вузькостях;

штормі;

обмерзанні;

крижаному плаванні.

1.2.7. Організацію несення ходової і якірної навігаційної вахти, здійснення візуального і технічного спостереження, грамотне управління судном, чіткі і рішучі дії під час маневрування при розходження з іншими суднами і виявленими небезпеками.

1.2.8. Пунктуальне ведення навігаційно-штурманської суднової документації.
1.2.9. Знання маневрених елементів судна.
II. Підготовка штурманської служби на судні до рейсу
2.1. Штурманська підготовка до рейсу виконується завчасно, передбачає належне навігаційне забезпечення безпеки плавання і включає:
2.1.1. Укомплектовування судна судноводіями належної кваліфікації.
2.1.2. Укомплектовування встановленої суднової колекції картами і навігаційними посібниками на увесь район плавання і промислу судна.
2.1.3. Підбір навігаційних морських карт, керівництва і посібників для плавання на наступний рейс, їх коректуру.
2.1.4. Отримання інформації про навігаційну, мінну, льодову і гідрометеорологічні умови.
2.1.5. Вивчення району плавання, вибір шляху і виконання попереднього прокладання маршруту судна.
2.1.6. Приведення технічних засобів судноводіння та суднових технічних засобів контролю (далі - ТЗК), системи дистанційного супутникового контролю за місцезнаходженням судна в робочий стан.
2.1.7. Опрацювання маршруту судноводійським складом.
2.1.8. Перевірку справності суднових вогнів, знаків, засобів світлової, звукової і аварійної сигналізації.
2.1.9. Перевірку рульового і якірного пристроїв, машинного телеграфу та внутрішньо суднового зв'язку.
Про проведені перевірки виконується запис у судновому журналі.
2.2. Основна суднова колекція навігаційних морських карт, керівництв і посібників повинна бути на паперових носіях. У повсякденній роботі можуть використовуватися офіційні випуски навігаційних морських електронних карт системи електронної картографічної навігаційної інформаційної системи (далі - ЕКНІС).
2.2.1. Комплектування керівництв, посібників, навігаційних морських карт здійснюється залежно від маршруту переходу судна та районів промислу.
2.2.2. Склад суднової колекції затверджує судновласник, її заносять до документації системи управляння безпекою судна (далі - СУБ судна).

2.3. Капітанові судна надається право доповнювати затверджену колекцію на власний розсуд, а при відсутності вітчизняних карт і посібників, слід використовувати навігаційні морські карти і посібники зарубіжних офіційних видань.

2.4. Навігаційні морські карти і посібники на судні повинні бути постійно відкориговані відповідно до поточного моменту.
2.5. Навігаційні морські карти і посібники на наступний рейс, за вказівкою капітана, добираються з суднової колекції помічником капітана відповідно до рейсового завдання і передбачуваних портів (пунктів) заходу, на якого згідно з наказом судновласника та СУБ судна покладено такі обов’язки. Помічник капітана відповідає за коригування карт.
2.6. Карти і посібники на наступний рейс добирають з урахуванням маршруту судна і районів плавання. При цьому добирають і використовують під час плавання і ведення промислу:
2.6.1. Навігаційні морські плани – для заходів у порти, бухти на рейди і якірні стоянки.
2.6.2. Часткові навігаційні морські карти – для прокладання шляху судна під час плавання у безпосередній близькості від берегів, в шхерах, районах з обмеженими умовами плавання.
2.6.3. Шляхові навігаційні морські карти – при плаванні на значному віддаленні від узбережжя і уздовж нього.
2.6.4. Навігаційно-промислові шляхові карти – для безпечного і ефективного в промисловому відношенні плавання безпосередньо в районах промислу.

2.6.5. Генеральні навігаційні морські карти – для вивчення умов плавання, попереднього прокладання і навігаційного (виконавського) прокладання шляху судна при плаванні в районах відкритого моря, на які відсутні детальні шляхові карти.
2.7. Вивчення району плавання і промислу, вибір маршруту судна, попереднє прокладання шляху судна.
2.7.1. До виходу судна у рейс капітан та його помічники повинні знати:

загальну навігаційно-гідрографічну характеристику району, узбережжя, рельєф дна і глибини, коливання рівня води під час приливів і відливів, швидкість і напрямки вітрів і течій;

глибини і банки в районі переходу і промислу;

небезпечні, заборонені і обмежені для плавання і промислу райони;

райони інтенсивного руху суден, паромів, лову риби, активного піратства, проведення військових навчань, патрулювань військових кораблів, розвідки і видобутку нафти й газу тощо;


правила плавання в протоках і каналах по маршруту переходу судна;

правила і обов'язкові постанови, що діють в портах заходу;

короткостроковий і довгостроковий прогнози погоди, льодовий режим і характер течій по усьому району переходу і промислу;

місця можливих якірних стоянок і їх характеристику;

порядок мирного проходу територіальних та інших режимних вод;

проходу виключних економічних зон зарубіжних держав;

правила рибальства в районі промислу і межі виключних економічних зон зарубіжних держав.
2.8. Попереднє прокладання шляху судна.
2.8.1. Капітан попередньо наносить на генеральні карти на безпечних відстанях від підводних і надводних небезпек та з урахуванням районів, обмежених для плавання, місцевих правил, лоцій, особливостей систем розділення руху, гідрометеорологічних умов, приливо-відливних течій, шлях судна, що планують попередньо.
2.8.2. Капітан може доручити виконання попереднього прокладання шляху судна одному зі своїх помічників. У цьому разі капітан зобов'язаний ретельно перевірити усі розрахунки і прокладання шляху на картах.
2.8.3. Попереднє прокладання на генеральних картах виконує на увесь перехід і переносить на шляхові карти помічник капітана не менше ніж за добу наперед.
2.8.4. При попередньому прокладанні шляху судна на карти наносять:

значення істинних курсів (далі - ІК) над кожною ділянкою шляху судна і числом миль плавання по ньому;

лінії значення пеленгів і дистанцій до орієнтирів, на траверзі або поблизу нього, у кожній точці зміни курсу;

лінії значення пеленгів і дистанцій траверзів до прохідних або таких, які обходять миси, маяки, надводних і окремих підводних перешкод, крім того, лінії і значення небезпечних пеленгів, дуги і значення небезпечних дистанцій і кутів;

межі відділів виявлення маяків і вогнів з судна;

різницю між істинним курсом та курсом по магнітному компасу;

небезпечні для судна ізобати, окремі глибини;


безпечна швидкість згідно з умовами плавання і маневреними характеристиками самого судна;

ділянки маршруту переходу, де можливий маневрений режим роботи суднової енергетичної установки (далі - СЕУ);

райони, де точність визначення місця судна є критичною для безпечного плавання;

іншу інформацію за вказівкою капітана.
2.9. Визначення маневрених елементів судна.
2.9.1. Маневрені елементи судна визначаються після будівництва та після модернізації на ходових випробуваннях.
2.9.2. Маневрені елементи визначаються для судна у баласті та для завантаженого судна.
2.9.3. Відповідно до даних, отриманих під час проведення випробувань, зібрану інформацію викладають у таблиці про маневрені елементи судна, яка повинна бути у рубці.
2.9.4. У таблиці подана інформація про інерційні характеристики судна, елементи повороткості, залежність швидкості судна від режиму роботи СЕУ, збільшення занурення судна від крену та просадки.
III. Організація штурманської вахтової служби
3.1. Організація штурманської вахтової служби повинна забезпечити готовність вахтового персоналу управляти судном і судновими технічними засобами в нормальних умовах експлуатації, а також при виникненні критичних і аварійних ситуацій.
3.2. Склад вахти на містку у будь-який момент впродовж усього рейсу повинен відповідати фактичним умовам і обставинам плавання й повинен забезпечувати:

безперервне, належним чином організоване спостереження за навколишньою ситуацією з метою своєчасного виявлення небезпеки зближення і вибору оптимального маневру розходження з суднами на безпечній відстані;

безпечний рух судна по прокладеному шляху;

контроль за станом остійності, занурення, крену, деференту судна;
надійний оперативний радіозв'язок з компанією, іншими береговими і судновими центрами, спостереження за сигналами тривоги, лиха;

можливість і доцільність використання суднових технічних засобів навігації.

3.3. Вахту слід комплектувати так, щоб ефективність її несення не знижувалася через втому окремих осіб, що входять до її складу.
3.4. Вахтові помічники капітана повинні чітко знати, в яких ситуаціях слід без зволікання викликати на місток капітана.
3.5. Капітан може надати відповідне письмове розпорядження, що стосується організації штурманської служби, несення вахти, розходження з суднами, попередження і виклику капітана, інших питань безпеки плавання і життєдіяльності екіпажу судна у Журналі розпоряджень і вказівок капітана.

Кожний вахтовий помічник капітана повинен під розпис ознайомитися з цим розпорядженням при зміні вахти.
3.6. Відповідальність за належне несення вахти покладають на осіб, що несуть вахту.

3.7. У разі присутності на містку капітана, його вахтовий помічник продовжує нести відповідальність за забезпечення безпеки плавання судна впродовж усього періоду своєї вахти до того часу, поки капітан не прийме управління судном на себе і про це буде зроблено запис у судновому журналі, але і після цього відповідальність за виконання своїх обов'язків з вахтового помічника капітана не знімається.
3.8. Вахтовий помічник капітана має право самостійно змінювати курс, швидкість, спосіб управління і режим роботи СЕУ у разі раптової безпосередньої небезпеки, що загрожує судну, людям і вантажу, а також для порятунку людини, що впала за борт. При цьому він зобов'язаний негайно доповісти про вжиті заходи капітанові. Проте, по можливості, слід своєчасно повідомити вахтового механіка про намір змінити режим роботи СЕУ.
3.9. Вахтовий помічник капітана не повинен брати на себе обов'язки, що заважають забезпеченню безпечного плавання судна.
IV. Штурманська робота в рейсі
4.1. Капітан і його помічники ведуть навігаційне виконавче прокладання для забезпечення безпечного плавання судна вибраним шляхом.

4.2. Навігаційне виконавче прокладання включає обчислювання і визначення координат судна, а також розрахунки для маневрування при розходженні з іншими суднами.



4.3. Обчислювання шляху ведеться безперервно впродовж усього часу плавання судна.
4.4. Обчислювати шлях слід так, щоб у будь-який момент можна було оцінити положення судна відносно наміченого шляху, проаналізувати з метою виявлення неточностей (промахів) в обсерваціях.
4.5. Графічні обчислювання, як правило, виконують на картах найбільшого масштабу для цього району плавання, а під час промислу – на навігаційно-промислових картах або планшетах.

Надійність і точність обчислювань забезпечується справною роботою компаса і лага, точністю їх поправок утримання судна, що враховуються, на курсі, правильним обліком впливу вітру і течії на кут дрейфу та зносу судна.
4.6. Графічний спосіб забезпечує необхідну точність, безперервність і простоту визначення координат судна на карті.
4.7. Обчислювання шляху судна виконується з моменту його відходу від причалу (знімання з якоря) до моменту постановлення біля причалу (на якір) в пункті приходу, включаючи плавання судна в районі промислу.

У портових водах і вузькостях, коли курс і швидкість судна міняються часто, до підходу до причалу або постановлення на якір обчислювання шляху повинно виконуватися на основі ретельно розробленого попереднього прокладання при контролі місця судна обсерваціями зі встановленою частотою.
4.8. При обчислюванні враховується курс, переміщення (пройдена відстань), визначувані лагами або в інший спосіб впливу на судно вітру і течії.
4.9. Поправки компасів розраховуються з точністю до 0,1°, враховуються при обчислюванні з точністю 0,5°, а істинний курс при прокладанні можна округляти до 0,5°.
4.10. Переміщення судна (пройдена відстань) визначають по лагу, контролюють за швидкістю судна, відповідною частотою обертання рушіїв (гвинтів) і часу плавання.

При несправності лагу пройдена відстань розраховується за часом плавання і швидкістю судна, прийнятою для обчислювання.

4.11. Час при обчислюванні враховується з необхідною точністю, а при записі на карті і в судновому журналі може округляться до 1 хвилини.

4.12. Елементи течії вибирають з морських навігаційних посібників, визначають за даними абсолютного лагу або по невязках точних обсервацій.
4.13. Кути дрейфу і зносу уточнюють і враховують при кожній зміні курсу або швидкості судна, при зміні напрямку вітру і зміні його швидкості, при зміні елементів течії.
Фактичні кути дрейфу і зносу можуть відрізнятися від тих, що враховуються, тому під час плавання поблизу навігаційних небезпек слід дотримуватися особливої обережності.

Достовірні значення кутів дрейфу і зносу, а також значення шляхової швидкості судна в усіх випадках можуть бути отримані по частих і високоточних обсерваціях.
4.14. При зупинці судна в морі, у разі необхідності, враховують довжину гальмівного шляху, сумарний кут дрейфу, зносу від дії вітру і течії. Від початку руху координати судна визначають у надійний і найбільш точний спосіб.
4.15. Циркуляція судна при графічному обчислюванні враховується під час використання для прокладання морських планів, приватних і шляхових навігаційних карт.

Під час графічного обчислювання залежно від умов на карті прокладають:

лінії істинного курсу – при плаванні без обліку елементів дрейфу і течії;

лінію шляху – при плаванні з урахуванням кутів дрейфу і зносу течією, при використанні абсолютного лагу.
4.16. Уздовж лінії шляху судна, прокладеної на карті, згори надписують значення компасного курсу по основному курсопоказнику, у дужках – знак і значення поправки компаса, що враховується, за дужкою – значення кута дрейфу, кута зносу або сумарного кута зносу судна.

Під час використання як основного курсопокажчика гірокомпаса при обчислюванні використовується точне значення його постійної поправки.
4.17. Місце судна на карті позначають на лінії істинного курсу і шляху:

у моменти початку і кінця повороту на новий курс (на планах, приватних і шляхових картах) або тільки у момент початку повороту (на картах дрібного масштабу);

у моменти зміни навігаційних параметрів для визначення місця судна радіонавігаційними засобами або в моменти визначення місця судна, по видимих навігаційних орієнтирах;


кожну годину при плаванні по обчислюванню у безпосередній близькості від узбережжя;

кожні чотири години (наприкінці вахти) при плаванні по обчислюванню у відкритому морі;

кожного разу, коли в цьому є необхідність. Біля обчислювального місця в дробу записують момент по годиннику (чисельник) і відлік лагу з точністю до 0,1 милі (знаменник), (додаток 8).
4.18. Перенесення обчислювального місця з однієї карти на іншу при плаванні:

поблизу від узбережжя або при переході із зарубіжної карти на вітчизняну (і навпаки) виконують по пеленгу і відстані від наявного на обох картах орієнтиру і контролюють по географічних координатах;

у відкритому морі – по географічних координатах з обов'язковою повторною перевіркою. При цьому на карту наносять номер карти на яку (та з якої) переноситься обчислювання.
4.19. При підході до берега, до небезпек або району з обмеженими умовами плавання капітан оцінює точність обрахованого місця і умови для безпечного плавання судна.
4.20. Навігаційне прокладання зберігається на всіх шляхових картах до приходу судна в порт призначення, і до початку попереднього прокладання на черговий рейс.
4.21. За наявності автозчислення координат поточне обчислене місце судна розраховується автоматично за даними введених курсу і швидкості (автоматично від компаса і лагу або вручну) і відображається на дисплеї.

Поворотні точки, а також шляхові точки, з вказаною капітаном частотою, наносять на шляхову карту вручну.

4.22. Використання виконавчого прокладання за допомогою суднової апаратури, що автоматично розраховує обсервоване місце судна і реєструє отримане обсервоване місце в графічному, цифровому або змішаному вигляді, відображає їх на індикаторних пристроях електронної картографічної, навігаційної і інформаційної системи (далі - ЕКНІС) електронних навігаційних картах та зберігає отриману інформацію у пам'яті обладнання, яку слід поєднувати з традиційними методами графічного числення.


При цьому до електронних карт необхідно вносити коригування зміни навігаційної обстановки та підтримувати їх програмне забезпечення на рівні сучасності.
4.23. Визначення місця судна.
4.23.1. Місце судна визначається при:

підході до району з обмеженими умовами плавання, берега, навігаційних небезпек, систем розподілення руху суден (далі - СРРС), зони дії систем управління рухом суден (далі - СУРС);

здаванні вахти (вахтовий помічник капітану (далі – ВПК), що здає вахту) і прийманні вахти (ВПК, що приймає вахту);

віддачі якоря на якірній стоянці;

аварійному випадку з судном;

отриманні сигналу лиха;

виявленні невідомих небезпечних об'єктів і глибин, виникненні незвичайних природних явищ;

підході до точки повороту і після завершення повороту, якщо це необхідно;

підході до місця скупчення суден, району обмеженої видимості і в усіх інших випадках, що вимагають знання точного місцезнаходження судна.

вході (виході з неї) в економічну, і буферні зони зарубіжних держав або їх територіальні води;
постановленні і вибиранні трала, інших знарядь лову і при промислових подіях (зачеп засобу лову за підводну перешкоду, втрата засобу лову та його оснастки).
4.23.2. Періодичність обсервацій встановлює капітан.

Скорочувати час між обсерваціями при плаванні біля берегів менш ніж до п’яти хвилин, не рекомендується.

Розрахунки показують, що при плаванні поблизу берегів точність зчисленого місця судна через 10 хвилин після обсервації в півтора рази, а через 15 хвилин – в два рази нижча точності обсервації.

Якість обсервацій забезпечується правильним визначенням і вибором орієнтирів, точним виміром навігаційних параметрів, обліком усіх поправок, надмірними вимірами, нейтралізацією недосконалості технічних засобів і методів вимірів, розумним їх поєднанням.

Безпека плавання поблизу берегів і навігаційних небезпек в основному забезпечується за допомогою простих, надійних і точних візуальних і радіолокаційних визначень місцезнаходження судна.


Усі візуальні і радіолокаційні обсервації є визначеннями місцезнаходження судна по пеленгах і (чи) відстанях.

При плаванні поблизу навігаційних небезпек частота визначень місця судна у разі сумніву стосовно якості роботи курсопокажчиків має бути збільшена.

Можливі випадки, коли зчислене місцезнаходження судна точніше обсервованого, тому кожне перенесення обчислювання в обсервовану точку має бути обґрунтоване аналізом невязки.

Осідання суден на мілину у більшості випадків були наслідком сліпої довіри до обсервованого місця судна.

Якщо невязка перевищує допустиму величину, це свідчить про можливий прорахунок в обсервації або обчислюванні.

До з'ясування причини утворення неприпустимо великої невязки достовірність місця судна вважається сумнівною.

В цьому разі біля умовного позначення обсервації на карті ставиться знак запитання.
4.23.3. Достовірність зчисленого місця у разі великої невязки перевіряють:

звіренням показників компасів і перевіркою прокладеної на шляховій карті лінії шляху судна;

звіренням відкладеної на лінії шляху відстані (S), пройденої по лагу, з відстанню, розрахованою за швидкістю судна і часом плавання після обсервації.

Одночасно перевіряється правильність використання масштабу шляхової карти:

контролем правильності перенесення обчислювання з однієї шляхової навігаційної карти на іншу;

оцінкою обґрунтованості обліку (не обліку) знесення.

Якщо є сумнів відносно точності обсервації, місце судна визначається знову, бажано іншим способом.


4.23.4. З метою підвищення надійності і точності обсервацій, а також своєчасного виявлення помилки, особливо при плаванні у вузькостях і на підходах до портів, рекомендується дублювати обсервації різними способами.

4.23.5. Обсервація вважається прийнятою до подальшого обчислювання, якщо її позначення на шляховій навігаційній карті не супроводжується знаком запитання.


Відсутність перенесення обчислювання в обсервовану точку не є ознакою сумніву в обсервації або ознакою її не обліку.
4.23.6. Зчислене місце судна переноситься в прийняту обсервацію:

перед входом у вузькості, портові води, системи розподілу рухом суден (СРРС) або системи управління рухом суден (СУРС);

якщо обсервація показала помітне зміщення судна у бік навігаційної небезпеки;

якщо величина накопиченої невязки досягла великого значення;

в інших випадках за вказівкою капітана.


следующая страница >>