shkolaw.in.ua 1 2 3

Євген Букет

МОЛОДА ПРОСВІТА”: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ
У XVIII столітті в Європі набирало популярності так зване "романтичне народництво": молоді письменники з особливою увагою починають збирати народні перекази і придивлятися до народної творчості. Перед тим її зневажали, як річ грубу, необроблену, а тепер починають високо цінити її своєрідну красу. Цей напрям, особливо з Англії та Німеччини поширився між слов'янами. Його послідовники з'являються на початку ХІХ століття і в Україні. Вони гуртуються в культурних і наукових центрах, здебільшого при університетах Львова, Харкова, Києва. Помітні українські клуби були навіть в Москві та Петербурзі. Найвідомішими з гуртків першої половини ХІХ століття є Кирило -Мефодіївське братство при Київському університеті святого Володимира, заборонене в 1847 році, до якого входили серед інших Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш; та "Руська трійця" на Галичині, яку створили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький [12].

У Києві молоді послідовники кирило-мефодіївців засновують у 1859 році культурно-освітнє товариство "Громада". Майже одночасно "Громади" виникають у Полтаві, Харкові, Чернігові, Одесі та інших містах "російської" України.

В кінці 60-х - 70-х роках ХІХ століття гурток київських інтелігентів, що іменувався "Старою Громадою" продовжував видавати різну літературу українською мовою. У його роботі активну участь брав Михайло Драгоманов. Прихильники більш радикальних методів боротьби за українську ідею в 70-х роках ХІХ століття утворили "Молоду Громаду", яка, проте, не мала власної чіткої програми.

Діяльність "Громад" була заборонена в 1876 році Емським указом. Пізніше, колишні громадівці брали участь вже у створенні "Просвіт" [13].

8 грудня 1868 року у Львові відбувся Загальний (установчий) збір українського освітнього товариства “Просвіта”. На збір прибуло 65 осіб, лише одна з яких не була мешканцем Львова. Галицькі громадські діячі поставили перед собою мету довести, що українці – народ з глибокими самобутніми культурними традиціями. У Австро-Угорській імперії за приклад їм послужили освітні товариства, створені чехами в Празі, – “Матиця Люду”, і поляками в Кракові – “Товажиство пшияцюл освяти люду”.


Для опрацювання статуту Товариства було створено комітет із представників академічної молоді та їх викладачів. А програма майбутньої праці “Просвіти” на зборі 8 грудня 1868 року була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського: “Кожен народ, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоб нижчі верстви суспільності, народні маси піднеслися до того ступеня просвіти, щоб ця народна маса відчула себе членом народного організму, відчула своє громадянське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремої народної індивідуальності, бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього”. [10]

Інші делегати збору, зокрема, священик Заячківський, свої сподівання пов`язували також із працею молоді. Першим Головою товариства “Просвіта” обрали професора академічної гімназії Анатоля Вахнянина, який, власне, і згуртував молодь навколо “Просвіти”. Своїм першочерговим завданням новостворена організація визначила створення української бібліотеки з читальнею та видання щорічного календаря для народу. Отже, біля витоків “Просвіти” стояла молодь, і саме молоді люди у всі часи були її рушійною силою, бо ніщо інше не зрушує стільки справ, як молодечий запал.

Об'єднавши у своїх лавах небачену досі кількість членства, Товариство "Просвіта" стало справді матір'ю всіх інших українських установ на західній Україні, як культурно-освітніх, так і економічних. За участі членів "Просвіти" виникли:

1873 рік - Наукове Товариство імені Тараса Шевченка у Львові з власною друкарнею.

1881 рік - Українське Педагогічне (виховне) Товариство "Рідна школа".

1894 рік - Організація українського жіноцтва.

1898 рік - Товариство "Сільський господар", "Краєвий Союз Кредитовий" у Львові.

1900 рік - українська кооперація, "Молочарський Союз" у Стрию [14].

У 1894 році з ініціативи членів “Просвіти” В. Нагірного, В. Лаврівського та І. Боберського у Львові було засновано перше молодіжне фізкультурне товариство “Сокіл” [11], а в 1900 році - "Січ", закладене і ведене доктором К. Трильовським. З 1910 року по школах засновуються гуртки "Пласту" і Стрілецькі товариства. У 1914 році в усіх тих товариствах було біля 100 тисяч молоді [14].


1 листопада 1910 року Головою товариства "Просвіта" став судовий радник Іван Кивелюк, який виконував ці обов`язки аж до 1922 року. За його головування “Просвіта”, попри тяжке воєнне лихоліття, досягла небачених висот.

На загальному зборі 17 січня 1913 року було прийнято новий Статут, який поставив завдання широкої культурно-освітньої роботи. Серед інших було поставлено завдання щодо створення бурс, організації дитячих дошкільних закладів, літніх таборів відпочинку для талановитої молоді тощо. Так народжувалася і виховувалася молода просвіта.

28 червня 1914 року “Просвіта” провела перший “Крайовий Шевченківський здвиг (зліт)” українських руханкових, пожежних і стрілецьких організацій. Свою майстерність показали згуртовані в “Соколах”, “Січах” та “Стрілецьких куренях” галицькі юнаки [10].

"Львів прибрав того гарного дня особливий вид. В місті повнісінько людей, які приїхали з усіх сторін краю окремими поїздами. Всюди чути українську мову. Всі веселі, усміхнені, бадьорі. А більшість у січових, сокільських та стрілецьких одностроях.

Ось марширують! Кіннота попереду, а далі піхота; все йде-пливе стрункими рядами. Заячківський, Боберський, Трильовський та інші ведуть похід, а за ними десятки тисяч соколів, січовиків та січових стрільців. Ті з топірцями, а ці - зі справжніми крісами! Марширують, музика грає, пісня лунає, сонце сяє. Львів радіє! Безконечний похід. Ідуть на площу Сокола-Батька. Тут безліч народу, всі достойники уряду та війська. Приглядаються вправам членів Січей і Соколів. Бачать, яка це сила! Свій і приятель радіє, а противник здригається. Це здвиг Соколів і Січей на честь Тараса Шевченка, в 100-літні його уродини." [14].

Ідеї просвітництва поширилися також на Наддніпрянщині. З 1906 року кілька літ у Одесі, Катеринославі (нині – Дніпропетровськ), Житомирі, Кам`янці-Подільському, Києві, Чернігові, Миколаєві діяли освітні товариства під назвою “Просвіта”. Як і в Галичині, вони об`єднували у своїх лавах частину української інтелігенції та університетську молодь. Молоде покоління шукало дійових шляхів і засобів, завдяки яким можна було б пробудити українство і сформувати з населення Малоросії український народ зі своєю національною свідомістю, міцною історичною пам`яттю, згуртований навколо непереборної ідеї – прагнення до життя, до волі, до поступу. Царизм заборонив “Просвіти” у Російській імперії, але їх ідея серед українців продовжувала жити [6].


У 1917 році, подібно до вибухової хвилі, відроджуються й народжуються нові відділи “Просвіти” у багатьох містах, містечках і селах Наддніпрянщини, Слобожанщини, Донщини, на Кубані, далекосхідному Зеленому клині та в інших куточках земної кулі, де тільки були українці [6]. Просвітницька ідея живе в молодих серцях, палахкотить, мов життєдайна іскра. Наприклад, у селі Козичанка, що на Київщині, наприкінці 1917 року священик Горенко створив театральний гурток і дитячий хор “Просвіта”. [4]

Україна відчула подих волі. Її кращі сини і дочки понад усе прагнули ідейно загартувати молодь, виховати справжніх патріотів рідної землі. У цьому полягала тоді найважливіша місія товариств “Просвіта” по всій Україні, хоча період 1917 -1925 років у Наддніпрянській Україні й досі залишається майже не дослідженим.

До 1926 року, коли радянська влада заборонила їх діяльність, по всій Радянській Україні активно діяли тисячі дитячих, шкільних та молодіжних “Просвіт”. Потому багато з них перейшли у підпілля. Зокрема, у Бишівському районі на Київщині “Просвіта” займалася антирадянською агітацією, розповсюдженням забороненої літератури, пізніше – створенням молодіжних “боївок” ОУН.

Відомо, що починаючи з 1917 року “Просвіта" молоді” була найчисельнішою, найвпливовішою та найпопулярнішою молодіжною організацією серед українців у всьому світі [1,6,10].

* * *

Найважливішим, що започаткувала “Просвіта” у ці роки, була організація гуртків молоді. У 1922 році перший гурток під назвою “Молода Просвіта” заснував Володимир Татомир, просвітянин, студент Таємного українського університету у Львові [11].

Володимир Татомир (1902–1962) – освітній і молодіжний діяч. Родом із Стрийщини, інженер, інспектор товариства “Просвіта” у Львові (серед іншого – організатор “Молодих Просвіт”). У 1941-43 роках керівник відділу молоді УЦК. На еміграції в Німеччині й ЗДА. Автор книги “Юнацтво в обороні рідної землі” (1960). Помер у Філадельфії [15].


Юридично Днем Народження ланки товариства “Просвіта”, що згодом отримала назву “Молода Просвіта”, можна вважати 2 травня 1924 року. Тоді у Львові було затверджено останній довоєнний Статут “Просвіти” (прийнятий на загальному зборі просвітян 5 березня того ж року). Тепер її завдання визначали ближча і подальша програми. Ближча, зокрема, передбачала створення самоосвітніх гуртків для поборення неписьменності та молодіжних відділів при всіх бібліотеках і читальнях. Тоді “Просвіту” очолював професор Михайло Галущинський. Після його смерті Головою став доктор Іван Брик [10].

Відтоді при читальнях “Просвіти”, як нові форми освітньої діяльності, зароджувалися молодіжні об`єднання “Молода Просвіта”. В окремих місцевостях їх називали “Доріст”. Дівчата і хлопці працювали під керівництвом дорослих членів “Просвіти”, їх залучали до різних видів діяльності, посильної для школярів і підлітків: традиційного щорічного святкування днів народження Т. Шевченка, І. Франка, М. Шашкевича, свят “Просвіти” та відзначення дат українського національного календаря.

Молоді просвітяни були активними під час підготовки та проведення вечорниць, свята зустрічі весни, Дня Матері, ворожіння на Івана Купала, на св. Андрія, св. Миколая, Маланки, Василя тощо. Юних просвітян залучали до драматичних гуртків, дитячих хорів, проводили різноманітні конкурси.

“Просвіта” паралельно з ідейним вихованням проводила роботу з фізичного виховання молоді. Пропагувалися фізична культура, активне краєзнавство, туризм. Молоді просвітяни були членами багатьох молодіжних спортивно-пожежних товариств: “Пласт”, “Сокіл”, “Луг”, “Січ”.

Жвавою була діяльність молодих просвітян напередодні Різдвяних і Великодніх свят. Вони виготовляли зірки, ляльки, костюми та інший інвентар для вертепу, з яким ходили колядувати. У неділю та свята молодь проводила жваві гутірки, обговорювала прочитане, дискутувала, читала книжки неписьменним людям старшого віку, навчала їх читати і писати. Юні просвітяни плели гірлянди і вінки на могили українських патріотів, що загинули за волю і незалежність України, брали участь у поминальних панахидах на Зелені свята. Все це мало величезний вплив на формування національної свідомості, на ідейне виховання молоді [9,10].


Розквіт “Молодої Просвіти” на західноукраїнських землях припав на середину і другу половину 30-х років ХХ століття. В 1936 році діяло 262 гуртки просвітянської молоді, а у 1938 вже аж 439 [11]. Юні просвітяни виховувалися на засадах “Десяти заповідей “Молодої Просвіти” (у запитаннях і відповідях), які склав Анатоль Кудрик. Заповіді не втратили актуальності й у наш час:


  1. Хто ти, брате молодий?

Хто ти, сестро молода?

- України син твердий,

Син тих українських нив,

Де віки народ мій жив.

- України я дочка.

Я дочка вкраїнських нив,

Де віки народ мій жив.


  1. А великий твій народ?

- П`ятдесят нас є мільйонів –

В нас усіх міцні долоні,

Кожний м`яз у нас – граніт,

Ми збудуєм інший світ!


  1. Де живуть оці мільйони?

- На великому просторі –

Від Карпат по Чорне море,

Від Кавказу і по Сян

Наш народ владар і пан.


  1. Чи багата ця земля?

- Бог дарів їй не жалів:

Молоко вона і мід.

Та ще в ній, у цій землі

В надрах скарби чималі –

Заздрить нам тому весь світ!


  1. А яка у тебе мова?

- З мов усіх найбільш чудова –

Українська. Хоч і згину,

Мови тої не покину.


  1. А який твій знак? Прапори?

- Знак мій – знак Володимира:

В ньому влада, воля, сила.

Злотосиній є наш стяг,

Він нас кличе всіх на змаг.


  1. А історія народу?

- Вічні бої за свободу.

В ній кожнісінька доба –

Героїчна боротьба.

  1. А народ твій вільний був?


- Він віки цілі стояв

У ряді вільних держав.

І хоч впав, то все ж живе,

Творить знов життя нове.


  1. Хочеш ти чого для нього?

- Хочу для народу свого,

Щоб не спав він у могилі,

А воскрес в красі і силі,

Щоб у щасті на весь світ

Засіяв, як самоцвіт.


  1. Знаєш ти, як це зробити?

- Рукави нам закотити,

В кожній школі, в кожній хаті,

У читальні, при верстаті

Працювати день-у-день!

Гордим бути свого роду,

З мови, з одягу, з пісень.

Гордим за свого народу

Всю історію криваву,

За цю землю величаву,

І рости щодень готовим

До посвяти, жертви мови, -

Щоб зближати всенародні,

Дні великі, Великодні.


[9,10]
Анатоль Кудрик (Курдидик) (1905 - ?) – талановитий поет, журналіст, письменник, член Видавничої комісії – був співцем “Просвіти” того часу, автором багатьох творів на просвітянську тематику. Його вірші, оповідання постійно друкувалися у місячниках “Просвіти”. У 1939 році вийшло окремою книжкою оповідання “Собі самим” про господарсько-садівничу школу в Милованні. А. Кудрик врятувався від арешту, виїхав на захід. Працював в українських газетах і часописах. Його віршовані заповіді знають напам’ять колишні молоді просвітяни, а хто був їх автором, на жаль, не знають [11].

Поет Юрій Шкрумеляк написав слова “Пісні Просвіти”, а композитор Борис Кудрик поклав їх на музику. Пісня лунала по всій Західній Україні. Вона стала гімном “Молодої Просвіти”, вселяла віру у краще майбутнє.
Пісня „Просвіти”


Сонце весь світ огріває,

Будить весняні квітки,

Зерно в землі оживає,

Родить буйні колоски.

Так і „Просвіта” нас гріє,

Серце і Духа сталить,

Будить в нас ясні надії,

З лихом боротися вчить.
В лави „Просвіти” вставаймо,

Юнії сестри, брати,

Сміло на прю виступаймо,

Всі проти зла темноти.
Двигнемо прапор „Просвіти”,

Долі освітимо путь,

Будемо щастям радіти,

Скоро дні ясні прийдуть! [9]



Молоді ентузіасти складали сценарії ритуалів весілля з відповідними піснями. У багатьох місцевостях Галичини на той час молоді просвітяни проводили безалкогольні весілля як протест проти монополії Польської держави на виробництво алкогольних напоїв. Молодь залучалася до акцій проти сільських корчмарів, власників крамниць, якими, як правило, були жиди або поляки. У 1936–1937 роках у багатьох освітніх гуртках “Молодої Просвіти” провідники проводили бесіди про єврейські погроми [11]. Вони переконували селян купувати необхідні товари лише в українських кооперативних крамницях, втілюючи у повсякденне життя гасло: “Свій до свого по своє!”, яке було тогочасним гаслом “Молодої Просвіти”. Вітаючись один до одного, молоді просвітяни говорили: „Для щастя України”, відповіддю було: „Живемо щодень!”

Польською владою було заборонено залучати до “Просвіти” (тобто до гуртків молодих просвітян) дітей віком до 14 років, щоб обмежити діяльність організації. Але “Просвіта” діяла і набирала все більшу популярність, незважаючи на те, що прохання про проведення заходів просвітяни мусили подавати у староство польською мовою, що під час проведення заходу на ньому був присутній жандарм, який міг у будь-яку мить зупинити його, що члени організації постійно зазнавали різноманітних утисків від польських шовіністів…



следующая страница >>