shkolaw.in.ua 1
Лекція 4.

Тема: Cлово і його значення.

План:


  1. Лексичне значення слова.

  2. Відношення слово-предмет. Денотативне значення.

  3. Відношення слово-поняття. Сигніфікативне значення.


Література.


  1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. -М.:"Советская энциклопедия",1966, 606 с.

  2. Білецький А.О. про мову і мовознавство - К.: "Артек", 1996 - 223 с.

  3. Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення.-К.:KM Academia, 2000, 218с.

  4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства.Київ:2004, 367с.



1. Слово — найважливіша одиниця мови, яка позначає
явища дійсності та психічного життя людини і звичайно
однаково розуміється колективом людей, які розмовляють однією мовою й історично пов'язані між собою.



Лексичне значення слова -

історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності.
Це зв'язок певного звучання з певним поняттям, по­чуттям, волевиявленням тощо, "відоме відображення пред­мета, явища чи відношення у свідомості, яке входить до структури слова як його внутрішня сторона, відносно якої звучання слова виступає як матеріальна оболонка..." (О.І. Смирницький), або це той зміст слова, та інформа­ція, яку воно несе.

Лексичне значення слова є продуктом мисленнєвої ді­яльності людини. Воно пов'язане з редукцією інформації людською свідомістю, з порівнянням, класифікацією, уза­гальненням.

Оскільки слова називають речі, то лексичне значення нерідко називають речовим.

Ядром лексичного значення є концептуальне значен­ня (мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття). Так, наприклад, слово обличчя має концепту­альне значення "передня частина голови людини". Крім концептуального значення (його ще називають денотативним), слово може мати конотативне значення (від лат. соn "разом із" і поtatіо "позначення"), тобто емо­ційні, експресивні, стилістичні "додатки" до основного значення. Наприклад, слова морда, пика, фізіономія ма­ють таке ж концептуальне значення, як і обличчя, але на нього нашаровуються експресивно-стилістичні відтін­ки (конотації). Пор. ще: кінь і шкапа, черевики і шкар­бани тощо.


Концептуальне й конотативне значення є загальноприй­нятими, тобто належать мові й зафіксовані в словниках. Від таких значень потрібно відрізняти контекстуальні зна­чення, тобто значення, які виникають у певних контекс­тах. Так, словами котик і лапочка пестливо називають дітей чи близьких, однак таке значення в цих словах не фіксується словниками.

Говорячи про значення слова, необхідно мати на увазі, що слово загалом вступає в три типи відношень: предмет­ний (слово — предмет), поняттєвий (слово — поняття) і лінгвальний (слово — слово).
2. Відношення слово
-предмет. Існує у двох різновидах: за­гальна віднесеність і конкретна віднесеність.

Загальна предметна віднесеність — віднесеність кон­цептуального значення до цілого класу денотатів. Наприк­лад, слово кінь позначає будь-якого коня.

Конкретна предметна віднесеність — віднесеність кон­цептуального значення до певного, одиничного денотата. Наприклад: На лузі пасся кінь.

Власні імена мають тільки конкретну предметну від­несеність (Івано-Франківськ, Черкаси, Дніпро, Карпати). Загальні назви у мові мають тільки загальну віднесеність (студент, книжка, собака, кінь), а в мовленні — як за­гальну, так і конкретну (Кінь — велика свійська однокопитна тварина і Сусід купив собі коня). Займенники, як і загальні назви, в мові мають тільки загальну предметну віднесеність (я — будь-який, кожен мовець, ти — будь-який слухач, це — все є це). У мовленні вони набувають конкретної предметної віднесеності. Коли Т. Шевченко пи­ше "Я ввечері посумую, А вранці поплачу", то в цьому випадку під я розуміємо саме його, поета.

Віднесеність слова до предмета називають денотативним значенням (від лат. "позначуване").

3. Відношення слово-поняття. Поняття — результат узагаль­нення і виділення предметів, явищ якогось класу за пев­ними спільними і в сукупності специфічними для них озна­ками. Так, поняття "стіл" означає будь-який за формою та призначенням стіл.

Прямо виражають поняття тільки загальні назви, і то слово—загальне ім'я не стільки виражає поняття, скільки позначає його і вказує на нього. Власні назви й займенни­ки співвіднесені з поняттями, але прямо їх не виражають. Вигуки зовсім не виражають понять, а лише сигналізують про стан мовця.

Віднесеність слова до поняття називають сигніфікативним значенням.