shkolaw.in.ua 1 2 3 4
Курсова робота

Монологічне

мовлення

Підготувала вчитель

англійської мови

Половлівської ЗОШ 1-2 ст.

Бортник Марія Миколаївна


Розділ І. СУТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

Монолог — це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлюван­ня однієї особи.

Монологічне мовлення (ММ) характеризується певними комунікативними­,
психологічними і мовними особливостями, які вчитель має враховувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.


  1. ФУНКІЇ МОНОЛОГУ

Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

1) інформативну — повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;

  1. впливову — спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості чи несправедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;

  2. експресивну (емоційно-виразну) — використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

  3. розважальну — виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів (наприклад, художнє читання, розповідь у неофіційній бесіді);

  4. ритуально-культову — висловлювання під час будь-якого ритуального обряду (наприклад, виступ на ювілеї).

Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання (наприклад, нейтральне в стилістичному плані повідомлення, прагнення переконати слухача або якимось іншим чином вплинути на нього).


  1. РИСИ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:


1. Однонаправленість. Монологічне мовлення не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення уголос.

2. Зв'язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень і розглядається у двох аспектах — психологічному та мовному.

У першому випадку йдеться про зв'язність думки, що виражається в

композиційно-смисловій єдності тексту як продукту говоріння, у другому —

про зв'язність мовлення, яка передбачає володіння мовними засобами між

фразового зв'язку.


  1. Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить загальною темою. Монологічне висловлювання має певну комунікативно-смислову організацію. Перш за все, в ньому чітко виступає наявність певної теми, яка, у свою чергу, розпадається на ряд підтем або мікротем.

4. Контекстуальність, яку, однак, не слід протиставляти ситуативності - властивій рисі діалогічного мовлення. Монолог теж може бути ситуативним (наприклад, спонтанне висловлювання - розгорнута репліка (мікромонолог) у діалозі). В деяких випадках монологічне мовлення може бути наочно-ситуативним (наприклад, у кінофільмі, телепередачі).

5. Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання, як

правило, не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу не

перериваючись, завдяки чому досягається завершеність думки.

  1. Послідовність і логічність. Ці якості монологічного мовлення реалізуються в розвитку ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї, пояснення, обґрунтування тощо.

Розділ ІІ. ТИПИ МОНОЛОГІЧНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ

1. МОНОЛОГ-РОЗПОВІДЬ, ЯК ОДИН З ТИПІВ МОНОЛОГІЧНОГО

МОВЛЕННЯ

Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв'язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум (міркування). В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок. Людина або описує факти об'єктивної дійсності, передаючи їх просторові відношення, або повідомляє, розповідає про них, розглядаючи їх у часових відношеннях, або розмірковує про них, беручи до уваги інші відносини, найважливішими з яких є причинно-наслідкові.


Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Дійсність сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній (часовій) послідовності.

Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про об'єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді — про факти з життя самого розповідача, що надає подіям, які описуються, суб'єктивно-особистісного характеру. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі.

Функціонально-смислові типи монологічних висловлювань рідко зустрі­чаються в чистому вигляді. В описі, наприклад, може бути роздум, у розповіді — опис тощо. Найтісніше переплетені між собою повідомлення, розповідь та
оповідь. Так, монологічне висловлювання учнів за темою "Свята", як правило, складатиметься з трьох взаємопов'язаних частин: повідомлення про одне із свят, розповіді про його історію та оповіді про святкування у школі.

2. НАВИЧКИ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ МОНОЛОГУ-

РОЗПОВІДІ
Для того щоб учні уміли зв'язно висловлюватися в типових ситуаціях основних сфер спілкування, вони повинні навчитися:

— комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;

— передавати зміст зразка зв'язного монологічного мовлення: а) близько до тексту, б) своїми словами, в) зі скороченням, г) з розширенням;


  • зв'язно висловлюватись при варіюванні опор: а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма, в) дається лише зміст;

  • зв'язно висловлюватись на основі комбінування декількох джерел інформації, наприклад, матеріалів різних текстів: а) з опорою на даний і учителем зразок, б) без опори на зразок;

— висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;


— робити повідомлення чи розповідь за темою, комбінуючи матеріалі всередині одного чи декількох джерел інформації;


  • звернутися до лексичного перифразу або за допомогою до співрозмовник у випадку незнання слова.


3. ВМІННЯ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ МОНОЛОГУ-

РОЗПОВІДІ
Основними якісними показниками сформованості загального вміння укласти зв'язне монологічне висловлювання, зокрема монологу-розповіді є такі спеціальні вміння (наводяться в порядку наростання труднощів):

а) уміння з'єднувати декілька мовленнєвих зразків, нанизуючи їх, на основі певної логічної схеми, наприклад: Хто це? Який він? Що робить? тощо;

б) уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропоноване комунікативної ситуації;

в) уміння відносно правильно, згідно з принципом комунікативні достатності, оформити своє висловлювання мовними засобами виучуваної іноземної мови;

г) уміння оптимально використовувати мовний матеріал (лексичний, граматичний) певної теми, збагачуючи мовлення з урахуванням рівня навченості, року навчання тощо;

д) уміння оптимально використовувати раніше вивчений матеріал даної

теми, свідомо здійснюючи перенесення набутих знань, навичок і вмінь

на нову ситуацію;

е) уміння залучати для викладу певної теми матеріал суміжних тем,

розширюючи і поглиблюючи її, комбінуючи і варіюючи матеріал за

формою та за змістом.

  1. МОВЛЕННЄВІ ЗАВДАННЯ ПРИ НАВЧАННІ МОНОЛОГУ-РОЗПОВІДІ


Базовий рівень навчання іноземної мови передбачає оволодіння учнями такими різновидами монологу-розповіді:

1) коротке повідомлення

2) оповідь
  1. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-розповіді передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:розповісти про себе (свого друга, школу, місто/село тощо), — висловити при цьому свою думку, свою оцінку.


следующая страница >>