shkolaw.in.ua 1



Т ема 11. Кредитування підприємств


Тема 11. КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ




ЗМІСТ

1. Роль кредиту у фінансовій діяльності підприємства.

2. Форми і умови залучення банківського кредиту.

3. Управління банківським кредитом.

4. Спонтанне фінансування і управління комерційним кредитом.

Ключові слова: КРЕДИТ, ВИДИ КРЕДИТУ, БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ, ФОРМИ КРЕДИТУ, УМОВИ КРЕДИТУ, КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЬ ПОЗИЧАЛЬНИКА, СПОНТАННЕ ФІНАНСУВАННЯ, КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ, УПРАВЛІННЯ ПОВЕРНЕННЯМ КРЕДИТУ

1. РОЛЬ КРЕДИТУ У ФІНАНСОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Ефективна господарська діяльність підприємства неможлива без періодичного використання позикового капіталу. Потреба в кредитуванні викликана наступними загальними економічними і специфічними причинами:

  1. лагом часу між інвестиціями і віддачею коштів від них;

  2. розривом у часі між рухом товарної і грошової маси;

  3. невідповідністю між видатками і надходженнями грошових коштів в окремі проміжки часу;

  4. складністю точного прогнозування потреби в оборотних коштах, відхиленням фактичної потреби в оборотних коштах від нормативу;

  5. характером виробничого процесу;

  6. сезонністю виробництва і реалізації продукції.

Використання різних форм кредитування прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів і підвищує ефективність виробничо-господарської діяльності.

За ознакою періоду використання розрізняють: короткострокові кредити (до 1 року); середньострокові (від 1 до 3 років); довгострокові (понад 3 роки).

Попит на довгостроковий кредит визначається в основному потребами в фінансуванні інвестицій, які не забезпечені повністю власними джерелами самофінансування.


Попит на короткостроковий кредит визначається потребами в забезпеченні дефіциту оборотних коштів і ставкою відсотка за короткостроковий кредит.

Основними об'єктами короткострокового кредитування є товарно-матеріальні запаси, видатки майбутніх періодів, платіжні й розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

Роль короткострокових кредитів особливо велика, тому що вони дозволяють:


  • компенсувати дефіцит оборотних коштів, викликаний уповільненням їх обороту на окремих стадіях кругообігу;

  • оплатити товарно-матеріальні цінності й створювати їхні запаси;

  • виплатити заробітну плату й погасити кредиторську заборгованість;

  • тимчасово вивільнити оборотні кошти, що знаходяться в розрахунках;

  • відкрити рахунок «Акредитив» і рахунок «Акцептовані доручення й чеки»;

  • покрити іншу тимчасову потребу в грошових ресурсах.

Таким чином, короткострокові кредити є тим інструментом, що дозволяє оперативно збалансувати поточні фінансові ресурси за доходами і видатками, вчасно компенсувати дефіцит грошових коштів в обороті підприємства.

У розпорядженні підприємства є різні форми залучення позикових коштів (рис. 1).

Рис. 1 – Форми залучення позикових коштів



У фінансовій практиці основними постачальниками позикових коштів є грошовий ринок, постачальники й покупці продукції; фондовий ринок та інші джерела (рис. 2).

Рис. 2 – Види кредиту



2. ФОРМИ І УМОВИ ЗАЛУЧЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ

Кредит – це позикові кошти, які надаються банком підприємству з дотриманням наступних принципів: 1) терміновості,2) платності, 3) забезпеченості 4) повернення. При встановленні відсотка за кредит і оцінці строків його повернення банки також ураховують 5) цільове призначення позикових коштів.


Забезпеченість і платність кредиту.

Банківська система надає кредити під певне забезпечення (заставу). Як забезпечення можуть виступати: рухоме і нерухоме майно, дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні цінності і готова продукція, розрахункові документи, цінні папери, тощо. Кредит може бути забезпечений договором страхування відповідальності позичальника, векселями, авалем.

Забезпечення кредиту має задовольняти наступним вимогам:


  1. висока ліквідність, тобто здатність застави швидко конвертуватися в реальні гроші;

  2. стабільність цін на закладене майно й товарно-матеріальні цінності;

  3. здатність до тривалого зберігання (як мінімум до строку погашення кредиту);

  4. низькі витрати по зберіганню й реалізації забезпечення.

Розглянемо деякі елементи забезпечення кредиту підприємством-позичальником.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку зобов’язань по сплаті рахунків за поставлені позичальником товари, виконані роботи (надані послуги). При цьому переуступка може здійснюватися з повідомленням або без повідомлення боржника.

Аваль – це зобов'язання (поручительство) третьої сторони погасити заборгованість позичальника по кредиту у випадку його неплатоспроможності. У якості авалістів можуть виступати підприємства, установи, інвестиційні компанії й фонди, банки.

Забезпечення кредиту товарними запасами. При цьому як застава можуть виступати партії сировини, матеріалів, готової продукції. Вимоги до такого забезпечення – можливість зберігання до моменту погашення позички. Наявність такої застави підтверджується квитанцією зі складу позичальника.

Платність кредиту носить безумовний характер. Банківський відсоток має принципове значення для підприємства-позичальника, тому що визначає доцільність залучення позикових коштів і можливість їхнього повернення. А тому варто знати й враховувати технологію формування відсотка за кредит. Проценти за кредит регулюються в основному співвідношенням попиту та пропозиції на ринку позикових капіталів. Однак на банківські відсотки впливають ще й інші фактори, з якими слід рахуватися.


  1. Облікова ставка НБУ (ставка рефінансування). За цією ставкою Національний банк продає кредитні ресурси, визначаючи тим самим кредитну політику комерційних банків. Вона залежить від процентних ставок на міжнародному ринку позикових капіталів, стану платіжного балансу держави, рівня інфляції тощо.

  2. Інфляція підвищує відсоток за банківський кредит, оскільки банки таким способом страхують свої грошові ресурси від знецінення.

  3. Строк кредиту. Чим більше строк кредиту, тим він дорожче, тому що зростає знецінення позикового капіталу від інфляційних процесів, а також збільшується віддача позикових джерел.

  4. Розмір кредиту. Звичайно, чим більша позика, тим вона менше коштує, тому що витрати по кредитній послузі не пропорційні розміру позички, а абсолютні доходи банку за великими кредитах вище. Крім того, великі позички видаються банком тільки кредитоспроможним позичальникам, що знижує їхні ризики. Однак банк може не знижувати позичковий відсоток, якщо має місце порушення правил диверсифікованості його активів.

  5. Попит на кредитні ресурси. Звичайно, чим вище попит на позиковий капітал, тим він дорожчий. Однак в умовах конкуренції і боротьби за розширення кредитного ринку, банк може відійти від цього правила, тому що йому вигідно збільшити число своїх клієнтів і завоювати конкурентні переваги.

  6. Характер забезпечення кредиту. Тут діє такий принцип: чим вища ліквідність застави, тим за інших рівних умов процентна ставка за кредит буде меншою.

  7. Норма прибутку банку від інших активних операцій. Ця норма є одним з орієнтирів при встановленні банком позикового відсотка. Якщо, наприклад, інші операції приносять банку більш високий прибуток на вкладений капітал, то він буде «підтягувати» до нього й позиковий відсоток.
  8. Необхідність одержання прибутку від позикових операцій. Банки заробляють маржу від продажу грошових ресурсів. А тому відсоток за кредит буде вище ставки рефінансування або депозитного відсотка.


Ці й інші фактори слід враховувати при вирішенні питання про залучення позикових коштів через банківський кредит.

Відповідно до банківської практики не можуть одержувати кредити підприємства, по відношенню до яких порушена справа про банкрутство, коли має місце прострочена заборгованість за раніше виданими кредитами. Чинне вітчизняне законодавство забороняє видавати кредити на покриття збитків від господарської діяльності.

За цільовим призначенням розрізняють кредити, що видаються на фінансування оборотних коштів і основних засобів.

Розглянемо основні форми банківських кредитів (рис. 3).

Рис. 3 – Форми банківського обслуговування підприємства



Бланковий кредит надається, як правило, комерційним банком, що здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства. Цей короткостроковий кредит, хоча формально носить незабезпечений характер, але фактично забезпечується сумою дебіторської заборгованості й інших поточних активів.

Контокорентний кредит. При наданні цього кредиту банк відкриває підприємству контокорентниий рахунок, на якому враховуються як кредитні, так і розрахункові операції. Контокорентний рахунок використовується як джерело кредиту в обсязі, що не перевищує ліміту кредитування, що встановлюється у відсотках від надходжень на рахунок. Використання контокорентного кредиту пов'язане з більш високими витратами для підприємства. Однак контокорентний рахунок має певні переваги для підприємства: по-перше відсотки за кредит нараховуються тільки за фактичні дні його використання, по-друге підприємство може скористатися кредитними ресурсами в будь-який момент часу без укладання додаткової кредитної угоди. Різновидом цієї форми кредиту є овердрафт Овердрафт короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишки на його розрахунковому рахунку в рамках заздалегідь обумовленої суми.


Кредитна лінія – це згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в обсязі, що не перевищує заздалегідь обумовленої суми. Протягом періоду дії кредитної лінії підприємство може в будь-який момент одержати кредит без додаткових переговорів з банком і інших формальностей. Кредитна лінія відкривається, як прийнято, на рік, але її можна відкрити і на коротший термін. Проте за банком зберігається право відмови від видачі чергової частки позички, якщо банк виявить ускладнення фінансового стану підприємства-позичальника. Перевага цього виду кредиту для підприємства полягає в тому, що воно залучає позикові кошти в строгій відповідності зі своїми реальними потребами. Кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим станом і гарною репутацією.

Онкольний кредит. Особливістю цього виду кредиту є те, що він надається позичальнику без вказівки строку його використання (у рамках короткострокового кредитування) із зобов'язанням підприємства погасити кредит на першу вимогу кредитора (на практиці – у строк до трьох днів).

Револьверний (автоматично поновлюваний) кредит. Він надається на певний період, протягом якого дозволяється як поетапне зняття кредитних коштів, так і поетапне часткове або повне погашення зобов'язань по ньому (амортизація суми основного боргу). Виплата непогашеної суми основного боргу й відсотків, що залишилися, провадиться по закінченні строку кредитного договору. Перевагою цього виду кредиту порівняно з відкриттям кредитної лінії є мінімальні обмеження, що накладаються банком, хоча рівень процентної ставки за ним звичайно вищий.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банк надає пред'явнику векселів, скуповуючи їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і виплачуючи пред'явнику номінальну суму векселя мінус дисконт. Переваги такого виду кредитування:


  • можливість рефінансування товарного кредиту для забезпечення платоспроможності і ліквідності;

  • банки не вимагають додаткових гарантій від підприємства у зв'язку із солідарною відповідальністю за переказним векселем.

Іпотечний кредит надають банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу необоротних активів чи всього майнового комплексу підприємства.

Консорціумний кредит надається підприємству групою банків у випадку, якщо обсяг кредитних ресурсів не дозволяє банку повною мірою задовольнити високі потреби клієнта в позикових коштах. З врахуванням рекомендацій НБУ банк обмежує розмір позичок, що надаються одному позичальнику (не більше 10 % кредитного портфеля банку). Союз банків для здійснення таких кредитних операцій називається консорціумом. За організацію консорціумного кредиту провідний банк одержує певну винагороду.

Акцептний кредит – це згода банку акцептувати інкасований позичальником переказний вексель за умови, що підприємство надає в розпорядження банку вексель до настання строку погашення. Особливість акцептного кредиту полягає в тому, що банк надає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у зазначений строк. Акцептний кредит носить короткостроковий характер і використовується переважно в сфері зовнішньої торгівлі.

При авальному кредиті банк бере на себе відповідальність за зобов'язання підприємства у формі поручительства. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою за векселем, банк аваліст погашає всю суму векселя за платника.

3. УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМ КРЕДИТОМ


Процес управління банківським кредитом складається з наступних етапів.

  1. Встановлення потреб щодо залучення банківського кредиту.
  2. Визначення співвідношення між різними формами банківського кредиту. В основі такого співвідношення – потреби підприємства у довго- і короткостроковому кредитуванні та альтернативні можливості їх задоволення з інших джерел: спонтанне кредитування, випуск облігацій тощо. Вивчення й оцінка комерційних банків, потенційних кредиторів підприємства. Діяльність банку принципово може бути оцінена з чотирьох позицій фінансової взаємодії з підприємством:


а) привабливість банку як емітента цінних паперів;

б) привабливість банку для розміщення депозитних внесків;

в) привабливість банку з позицій спектра послуг, що надаються;

г) привабливість банку щодо форм і умов надання кредиту.

  1. Порівняння умов можливого залучення різних форм банківського кредиту. До числа найважливіших із цих умов належать а) ставка відсотка за кредит; б) умови виплати процентів за кредит; в) умови повернення основної суми боргу; г) інші умови, пов'язані з одержанням кредиту.

Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основними параметрами: 1) її формою; 2) видом і 3) величиною. За формами розрізняють процентну ставку (нарощування суми боргу) і облікову ставку (дисконтування суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то підприємству варто віддати перевагу процентній ставці.

Варто згадати, що процентна ставка визначається по відношенню до теперішньої вартості грошей, а облікова ставка розраховується по відношенню до майбутньої вартості грошей за антисипативним методом нарахування відсотків, коли відсотки нараховуються на початку кожного періоду.

Приклад. Підприємство надало товарний кредит за простою дисконтною ставкою d=20% річних терміном на півроку. Розрахувати суму, що одержить це підприємство у разі обліку векселю в банку і величину дисконту, якщо сума за векселем (що буде в майбутньому сплачена при його погашенні) S=30 000 грн.

Розв’язання:


Звідси величина дисконту на користь банку становитиме:

D= S0,5 d/100. D=0,2×0,5×30 000=3 000 грн., а сума облікового кредиту для підприємства визначається як: Р= S – D. Р=30 000–3 000=27 000 грн.

Розрізняють фіксовану на весь строк кредиту й плаваючу ставку відсотка. В умовах інфляції для підприємства привабливіша фіксована ставка або плаваюча з високим процентним періодом. Розмір ставки за кредит є визначальною умовою.


Умови виплати відсотків зводяться до трьох принципових варіантів: 1) виплата всієї суми відсотків у момент надання позички; 2) виплати суми відсотків рівномірними частинами; 3) виплати суми відсотків у момент сплати основної суми боргу (при погашенні кредиту). За інших рівних умов для підприємства привабливіше третій варіант.

Умови виплати основної суми боргу зводяться до наступних варіантів: а) повернення основної суми боргу рівними частинами протягом періоду використання кредиту; б) повного поверненню основної суми боргу після закінчення строку надання кредиту; в) повернення основної суми боргу з наданням пільгового періоду після закінчення строку корисного використання кредиту. За інших рівних умов найкращим є третій варіант

5. Вимоги щодо ефективного використання банківського кредиту означають:


  • задовільну швидкість обороту залученого кредиту;

  • високу рентабельність використання банківського кредиту (рівень рентабельності власних коштів не менше вартості залучення банківського кредиту).

Оформлення кредитного договору передбачає наступні етапи:

    • розрахунок розміру кредиту й строків його повернення.

    • визначення банку й подача заяви про надання кредиту.

    • передача в банк разом із заявою (див. рис. 4): розрахунку суми кредиту й порядку його повернення, довідки про цільове використання кредиту, довідки про забезпечення кредиту; документації фінансової звітності за формами 1, 2, 3, 4;

    • перевірка банком кредитоспроможності позичальника.

При згоді банку на виділення кредиту оформляється договір, у якому визначаються обов'язки банку; обов'язки позичальника і відповідальність сторін.

Кредит може бути наданий шляхом перерахування коштів на рахунок підприємства або у вигляді зобов'язання банку оплачувати в межах ліміту кредиту розрахункові документи позичальника.

Пакет документів підприємства-позичальника




Фінансові звіти за 2-3 останніх роки

Гарантії повернення


Загальні

Установчі

Спеціальні




Заява

Карточка зі зразками підписів перших осіб

Свідоцтво про регістрацію

Устав

Установчий договір

Баланс, ф. 1

Звіт про фінансові результати, ф. 2

Звіт про рух грошових коштів, ф. 3

Звіт про власний капітал, ф. 4

Виписки із рахунків

Довідки про попередні видані кредити

Договір застави

Гарантії-поручительс-тва 3-ьої сторони

Договір страхування

Графік повернення кредиту і виплати процентів

Дозволи і ліцензії

Контракти на експорт-імпорт


Рис. 4 – Перелік документів для одержання кредиту


Механізм повернення кредиту.

У зазначені в кредитному договорі строки проценти за кредит і основна сума боргу має бути повернена банку. Однак механізм повернення кредиту означає, що він погашається не стільки у зв'язку з наявністю грошей на рахунку підприємства (це чисто технічна сторона справи), скільки з ліквідацією причин, що його спонукали. Наприклад, усунуті наднормативні запаси й залишки товарно-матеріальних цінностей, оплачені розрахункові документи.


Якщо ж залишити причини як вони є, а просто повернути кредит, то підприємство знову буде відчувати дефіцит грошових коштів, тому що кошти заблоковані в наднормативних запасах, дебіторській заборгованості.

Виходячи з вищесказаного, при одержанні кредиту підприємству треба мати план (механізм) його повернення.

4. СПОНТАННЕ ФІНАНСУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІЙНИМ КРЕДИТОМ


На відміну від договірного кредитування кредиторська заборгованість , вважається спонтанним джерелом. Її розмір, як правило, визначається винятково обсягом господарських операцій фірми.

У процесі реалізації продукції (робіт, послуг) може створитися ситуація, коли покупець не в змозі відразу розрахуватися з постачальником. У цьому випадку треба вирішувати питання про можливе відстрочення розрахунків, тобто про надання клієнту товарного (комерційного) кредиту. У цьому випадку постачальник одержує від покупця не гроші, а вексель як боргове зобов'язання. Отже, комерційний кредит полягає у відстроченні платежу за реалізовану продукцію і надається у вексельній формі.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту. При комерційному кредиті об'єктом угоди є продукція (товар), при банківському – позиковий фонд.

У сучасній вітчизняній практиці, крім вексельної форми комерційного кредиту, зустрічається також комерційний кредит у вигляді авансу покупця і у формі консигнації.

Для підприємства-постачальника оформлення і оплата поставки з використанням комерційного кредиту є вигідним, бо це не тільки збільшує обсяг продаж, але ще й забезпечує додатковий дохід у формі процентів за кредит, що включаються в суму векселя. Одержавши вексель як плату за відвантажений товар, постачальник має можливість або зберігати його до закінчення терміну погашення, або розрахуватися цим векселем зі своїми постачальниками, або продати вексель банку і достроково одержати за нього певну суму за вирахуванням знижки (дисконту) на користь банку.


Покупцеві продукції при його недостатній ліквідності не менш вигідно скористатися комерційним кредитом для негайної оплати товарно-матеріальних цінностей. Це дає можливість прискорити залучення в оборот матеріальних ресурсів, тоді як платіж за векселем відбудеться пізніше.

Переваги комерційного кредиту полягають в оперативності залучення коштів у товарній формі, у розширенні можливостей маневрування оборотними коштами, у фінансовій підтримці контрагентів один одним, у технічній простоті оформлення.

До недоліків комерційного кредиту можна віднести потенційні зміни цін на продукцію, ризик несвоєчасного погашення векселя, банкрутство платника.

Всі ці позитивні і негативні сторони комерційного кредиту вимагають відповідного управління.

Управління комерційним кредитом зі сторони підприємства-постачальника передбачає наступне.


  1. Глибокий кредитний аналіз позичальника. Це процес, у результаті якого має бути ухвалене рішення про надання або відмову від комерційного кредиту. При цьому вивчаються платоспроможність і кредитоспроможність платника, забезпечення кредиту, з'ясовуються бажання і можливості розрахуватися за придбану продукцію.

  2. Вирішення питання про граничний (максимальний) розмір кредиту. Для нових клієнтів ця сума звичайно встановлюється на відносно низькому рівні, а потім піднімається з врахуванням позитивної кредитної історії. Ліміти за комерційним кредитом для постійних покупців продукції мають бути гнучкими і завжди служити об'єктом перегляду як інструмент стимулювання. Деякі фінансові менеджери ставлять ліміт кредиту в залежність від наявності власного капіталу клієнта, наприклад на рівні 5-10 %. Поряд із власним, для встановлення ліміту враховується оборотний капітал, тому що він більш тісно пов'язаний з показником платоспроможності.
  3. Встановлення кредитного періоду. Звичайно кредитним періодом називають відрізок часу, що розділяє дати оформлення розрахункового документа і його оплати. У контракті цей час позначається, наприклад, «нетто 30» або «нетто 90». Це означає, що відрізок часу від закупки до дати платежу (кредитний період) дорівнює 30 або 90 днів. А взагалі-то кредитний період не має перевищувати середню тривалість обороту дебіторської заборгованості у постачальника товару. Постачальник може стимулювати скорочення кредитного періоду шляхом знижки до ціни реалізації. У цьому випадку кредитні умови він позначить, наприклад, як «2/10 нетто 30». Число 2 означає двопроцентну знижку від суми, зазначеної в розрахунковому документі, якщо платіж буде здійснений протягом 10 днів від дня оформлення рахунку. У противному випадку діє строк «нетто 30» без дисконту. З огляду на те, що процентна знижка виходить від постачальника і носить добровільний характер, вона може стати привабливою для залучення нових клієнтів, що йдуть на прискорення платежів з метою економії коштів.


  4. Визначення облікової знижки за комерційним кредитом здійснюється за кожен день прискорення платежу, виходячи зі скорочення інфляційних втрат від дебіторської заборгованості й одержання постачальником додаткового доходу від більш раннього включення грошових ресурсів в оборот підприємства.

Позичальник також впливає на використання комерційного кредитує Основні моменти цього процесу включають наступні кроки.

  1. Оцінка доцільності використання комерційного кредиту. При цьому підприємство-позичальник виходить із наступних міркувань:

а) стан платоспроможності і наявність невідкладних зобов'язань за податками, зборами, заробітній платі, погашення кредиторської заборгованості перед іншими постачальниками тощо;

б) необхідність оперативного залучення товарно-матеріальних цінностей в оборот;

в) умови комерційного кредиту;

г) наявність ліквідного забезпечення для використання позикових джерел;

д) вартість банківського векселя, умови його одержання і погашення порівняно з іншими інструментами грошового ринку;

ж) зниження видатків у випадку прискорення платежів за комерційним кредитом або їх збільшення за умов відстрочки розрахунків, що спеціально обумовлюється і включається до суми по векселю.

  1. Забезпечення ефективного використання комерційного кредиту. Критерієм ефективності є різниця між кредитним періодом і часом обігу товарно-матеріальних цінностей, які комерційний кредит обслуговує. Чим вище позитивне значення цієї різниці, тим краще використовується комерційний кредит позичальником. Цей процес регулюється або збільшенням кредитного періоду, або зменшенням періоду обороту товарно-матеріальних цінностей, сформованих за рахунок цього кредиту.
  2. Своєчасні розрахунки за комерційним кредитом. При перевищенні періоду використання комерційного кредиту над часом обороту продукції, під яку він залучений, проблем з поверненням кредиту не буде. У противному випадку доведеться знаходити додаткові джерела грошових коштів для розрахунків. Видатки для погашення комерційного кредиту включаються в платіжний календар поточного або наступного місяця і контролюються в оперативному порядку.



КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

  1. Якими причинами викликані потреби в позикових коштах?

  2. Назвіть п’ять вихідних принципів, на яких ґрунтується процес кредитування?

  3. У чому полягає сутність забезпечення кредиту?

  4. Які вимоги пред’являються до забезпечення кредиту?

  5. Які документи необхідні для оформлення кредиту в банку?

  6. Як розраховується обсяг короткострокового кредиту?

  7. Як перевіряється банком кредитоспроможність позичальника?

  8. Охарактеризуйте механізм повернення кредиту.

  9. Назвіть фактори, що впливають на вартість кредиту.


ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Розтягування строків погашення кредиторської заборгованості забезпечує покупцеві додаткові грошові кошти. Як постачальник, так і покупець можуть зіштовхнутися із серйозними фінансовими проблемами внаслідок використання цього способу фінансування. Обговоріть характер проблем, з якими може зустрітися в цій ситуації постачальник і покупець. Запропонуйте методи, завдяки яким вони зможуть впоратися із цими проблемами.
ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Задача 1.

Станом на 1 березня на підприємстві відбулося збільшення обсягу оборотних коштів у незавершеному виробництві до 185 тис. грн.

Визначити потребу в короткостроковому кредиті, якщо добовий випуск незавершеного виробництва становить 100 одиниць, середня собівартість незавершеного виробництва 300 грн./одиницю. З першого березня планується збільшення випуску готової продукції на 10 %.

Задача 2.

Визначити розмір кредиту під товарно-матеріальні цінності за наступними даними бухгалтерського обліку (в тис. грн.): матеріали на складі 400; матеріали в дорозі 80; не відфактуровані (неоформлені) поставки 100; неліквідні товарно-матеріальні цінності 30. Норматив обігових коштів 200 тис. грн.


Задача 3.

Наднормативні залишки товарно-матеріальних цінностей, під які взятий кредит, на початок кварталу склали 400 тис. грн. Скласти план повернення кредиту за місяцями наступного кварталу, якщо в першому місяці на склад підприємства надійде матеріалів на 120 тис. грн.; а буде витрачено на 250 тис. грн. У другому місяці відповідно 110 тис. грн. і 230 тис. грн. У третьому – 140 і 260 тис. грн. відповідно.

Задача 4.

У підприємства утворилися наднормативні запаси матеріалів на суму 800 тис. грн. при добовому їхньому споживанні 10 тис. грн. Визначити, на який строк варто залучити кредит і плату за нього, якщо випуск продукції передбачається збільшити на 10%, а кредит видається під 20% річних.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Фінанси підприємств. Підручник / А.М.. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін. К.:КНЕУ, 2008. – С. 224-293.

  2. Денисова Л. А. Формирование и погашение кредиторской задолженности // Финансы. – 2005. – № 8 – С. 28-30.

  3. Иванов А. П. Кредитные ресурсы как форма инвестирования предприятий // Автоматизация и современные технологии. – 2005. – № 6. - С. 41-46.

  4. Осадчая О. Кредитная линия – привычка занимать. //Финансовый менеджмент. – 2004. – №12. – С.3 3-36.

  5. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 304 с.