shkolaw.in.ua 1

Інформаційно-аналітичне роз’яснення щодо Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 22 Закону України «Про вибори народних депутатів України» стосовно рівномірного віднесення закордонних виборчих дільниць до всіх одномандатних виборчих округів, які утворюються на території столиці України – міста Києва


4 квітня 2012 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у зазначеній справі та вирішив:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення „з рівномірним віднесенням до всіх одномандатних округів, які утворюються на території столиці України – міста Києва“ частини другої статті 22 Закону України „Про вибори народних депутатів України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI.

2. Положення частини другої статті 22 Закону України „Про вибори народних депутатів України“ від 17 листопада 2011 року
№ 4061–VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

(текст документу опублікований на офіційному веб-сайті КСУ http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=173890)

У цьому зв’язку привертаємо увагу до такого.

1. Відповідно до статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого 16.12.1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН, кожний громадянин повинен, зокрема, без необґрунтованих обмежень мати право голосувати і бути обраним на виборах.

2. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Сітаропулос і Гіакомопулос проти Греції (ECHR 107 (15.03.2012); http://eudo-citizenship.eu/docs/Sitaropoulos.pdf)), неможливість громадян Греції, які проживають за межами цієї країни, голосувати на парламентських виборах не порушує їх права і не суперечить положенням статті 3 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (право на вільні вибори).

3. Як зауважив Європейський суд з прав людини у справі Хілбе проти Ліхтенштейну (1999), виборці, які проживають або перебувають за кордоном, є „менш пов’язані, менш зацікавлені і менш обізнані із щоденними внутрішньодержавними подіями та процесами“, у зв’язку з чим він визнав за можливе позбавляти активного виборчого права таких виборців.


4. Чітким та недвозначним обґрунтуванням визнання неконституційними положень статті 22 Закону України „Про вибори народних депутатів України“ забезпечено рівні правові можливості для реалізації виборчих прав:

а) виборцями, які проживають або перебувають за кордоном, і братимуть участь у виборах, що проводитимуться у загальнодержавному окрузі, що включає в себе всю територію України та закордонні виборчі дільниці;

б) виборцями, які проживають на території міста Києва;

в) кандидатам у народні депутати України, які балотуватимуться в одномандатних виборчих округах у місті Києві.

5. Забезпечення балансу інтересів усіх учасників виборчого процесу через запровадження певних обґрунтованих обмежень є стандартною практикою у багатьох країнах світу. Так, наприклад, законодавством Великої Британії не передбачена участь у голосуванні на місцевих виборах британськими підданими, які проживають за кордоном; не передбачена участь у голосуванні громадян Ізраїлю, які проживають за межами країни (за винятком тих, що перебувають на зареєстрованих ізраїльських морських суднах, або перебувають за кордоном на дипломатичній службі); не голосують за кордоном громадяни Вірменії, Марокко, Туреччини; законодавством Італії, Канади, ФРН не передбачено створення закордонних виборчих дільниць, а голосування здійснюється поштою тощо.

Генеральне консульство України в Сан-Франциско квітень 2012 року